Економічні науки/7.Облік і аудит

 

Строкач Т.М., Строкач А.В.

 

Сєвєродонецьке відділення Інституту післядипломної освіти і дистанційного навчання Східноукраїнського національного університету

 імені Володимира Даля, група УБВ-992

 

Платіжний оборот підприємства

 

Маса грошей, яка перебуває в обороті як засіб платежу, має дві форми: готівкову і безготівкову:

готівкову форму у вигляді паперових та металевих грошових знаків;

безготівкову форму у вигляді записів на рахунках у банках.

Платіжний оборот підприємств пов’язаний з такими напрямками :

забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

реалізація послуг, тобто відшкодування витрат і формування доходів;

сплата податків, обов’язкових відрахувань і зборів;

забезпечення спільної діяльності підприємств;

отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам[1].

Таке групування пов’язане з різною економічною сутністю названих розрахунків, документооборотом, видами й методами фінансового та банківського контролю.

Безготівковий грошовий оборот підприємства повністю здійснюється через банківську установу, що в ній відкрито рахунки суб’єктів підприємницької діяльності. Від правильної організації грошових розрахунків у цілому залежить оперативність їх здійснення, а відтак і фінансовий стан суб’єктів господарювання.

Безготівкові грошові кошти в національній валюті - це банківські записи, про наявність у клієнта банку підтверджених випискою банку кредитних вимог до банку в грошових одиницях України, які виконують функцію засобу платежу по Україні та обліковується на рахунках у банках-резидентах[2].

Під час здійснення безготівкових розрахунків застосовуються розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді.

Здійснимо поглиблений аналіз, що включає в себе оцінку зміни рівня оплати заборгованості, структуру за строками оплати та ймовірністю погашення у поточному періоді, за видами споживачів тощо.

В першу чергу, визначимо склад заборгованості за групами споживачів (таблиця 1).

Таблиця 1 - Динаміка рівня оплати послуг теплопостачання у 2009-2011 роках, млн грн

Період

Групи споживачів

Населення

Бюджет

Госпрозрахунок

Всього

нараховано

оплачено

% оплати

нараховано

оплачено

% оплати

нараховано

оплачено

% оплати

нараховано

оплачено

% оплати

На 01.01.2010

22,7

14,7

65

9,3

9,3

100

3,3

2,7

82

35,3

26,7

76

На 01.01.2011

37,4

24,1

65

15,2

14,8

97

5,5

4,9

89

58,1

43,8

75

На 01.01.2012

45,8

29,8

65

21,6

19,9

92

7,2

4,2

58

74,6

53,9

72

 

Як видно з таблиці, основними споживачам підприємства є населення, бюджетні та госпрозрахункові установи й організації. Оплата послуг проводиться населенням міста впродовж останніх трьох опалювальних сезонів і знаходиться за станом на перше січня кожного року на одному рівні. Деяке зниження рівня оплати бюджетними організаціями пояснюється недостатнім фінансуванням бюджетних організацій в 2011 році. Значніше зниження рівня оплати послуг госпрозрахунковими організаціями в опалювальному сезоні пояснюється спадом економічної діяльності підприємств, викликаними економічною кризою в країні та в світі. Таким чином, станом на 01.01.2012 р. було проплачено лише 72% послуг теплопостачання.

Якщо проаналізувати структуру наданих підприємством послуг теплопостачання за кожен рік, побачимо, що обсяг послуг населенню міста з кожним роком зменшується, що пов’язане в основному з переходом на автономне опалення. В цей самий час питома вага наданих послуг бюджетним і госпрозрахунковим організаціям збільшилася і становить на 01.01.2012 року відповідно 28,95% та 9,65%.

Рівень оплати послуг теплопостачання за окремими видами споживачів дещо змінився. На 01.06.2010 р. із загальної суми оплачених послуг лише 64,31% становила оплата населенням, 26,35% - бюджетними установами та 9,35% - госпрозрахунковими організаціями. Станом на 01.06.2012 р. дане співвідношення дещо змінилося: частка оплати послуг населенням зменшилося до 61,39%, що пов’язане в основному зі збільшенням обсягів споживання послуг бюджетними та госпрозрахунковими установами і організаціями. Частка оплачених послуг бюджетними установами становила 36,9%, госпрозрахунковими організаціями - 7,8% від загальної суми. Найбільша частка заборгованості з оплати послуг теплопостачання за весь аналізований період припадає на населення міста. Як видно у 2009-2010 роках розмір заборгованості населення становив 93% від загальної суми, а станом на 01.01.2012 р. - 77,3%. Решта (22,7%) заборгованості припадає на бюджетні установи - 8,2% та 14,5%.

Визначивши склад дебіторської заборгованості за групами споживачів проведемо аналіз складу простроченої дебіторської заборгованості за надані послуги й виділення суми сумнівних і безнадійних боргів.

Визначимо ймовірності погашення заборгованості на підставі загального коефіцієнта ймовірності (КПзаг). Для цього розрахуємо спочатку коефіцієнт погашення заборгованості за кожною групою споживачів (таблиця 2).

Таблиця 2 - Розрахунок загального коефіцієнту ймовірності погашення  дебіторської заборгованості підприємства

Найменування показника

Населення

Бюджет

Госпрозрахунок

1. Розмір боргу, не сплаченого в строк, тис. грн

1912,9

902,1

300,7

2. Загальна сума дебіторської заборгованості, тис. грн

20343,4

9593,5

3197,8

3. Коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості

0,12

0,53

0,10

Загальний коефіцієнт ймовірності погашення заборгованості ()

0,24

 

Коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (КПдз) за кожною групою споживачів станом на 01.01.2012 р. визначаємо за формулою:

коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (КПдз):

де  - сума дебіторської заборгованості, неоплаченої в передбаченні угодою строки, тис. грн;

 - загальна сума дебіторської заборгованості підприємств, тис. грн.

- для населення: КПдз =0,12;

- для бюджетних установ: КПдз =0,53

- для госпрозрахункових організацій: КПдз =0,10.

Як бачимо з розрахунку, величина загального коефіцієнту ймовірності погашення дебіторської заборгованості підприємства нижча за 0,5, що свідчить про необхідність вживати заходів щодо реструктуризації дебіторської заборгованості та зміни умов кредитування.

Не враховуючи трудомісткості розрахункових операцій, слід зазначити, що питання про критерій ефективності форм розрахунків поставлений у залежність від швидкості зарахування грошей на рахунок постачальника. Але час надходження коштів підприємству саме по собі не може характеризувати ефективність форм розрахунків, тому що час надходження коштів не охоплює всього періоду розрахунків[3].

Тому ефективність вибору тієї чи іншої форми розрахунків не можна розглядати лише на основі визначення часу проведення операції і надходження платежу. Можна скоротити час, необхідний для розрахунків, до мінімуму, але нижче вартості реалізованої продукції не вдається зменшити потреба в оборотних коштах для сфери обігу.

 

Література:

1.                Адамов Б. І. Організаційно-економічні основи управління розвитком міста. – К. : ГРОТ,2008. – 216 с.

2.                Жданко Є. С. Шляхи стабілізації підприємств житлово-комунального господарства міста в умовах економічної кризи господарства // Економіка та право – 2009. – №1. – С.141-145.

3.                Карпунь І.Н. Антикризові заходи на підприємстві: управління, стратегія, цілі та завдання: монографія / - Львів: “Магнолія-2006”, 2008. - 440 с.