Економічні науки/7. Облік і аудит

Петрик М.В., Макова П.В.

науковий керівник: Бровко О.Т.

Вінницький торговельно-економічний інститут

Київського національного торговельно-економічного університету, Україна

ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ШЛЯХИ ЇХ ВИРІШЕННЯ

Актуальність. Характерною особливістю сучасного розвитку економіки України є глибокі економічні перетворення в сфері виробництва на основі ринкових відносин. На сьогодні одним з найбільш складних і суперечливих питань українського обліку є облік дебіторської заборгованості, що пов’язано з існуванням проблеми неплатежів. Суб’єкти господарювання на перший план висувають вирішення власних проблем, замість виконання фінансових зобов’язань по платежах перед партнерами.

Сучасні умови господарювання вимагають вирішення цілого ряду нерозв’язаних облікових проблем. Зокрема, це є теоретичні і методичні аспекти класифікації та відображення заборгованості в системі рахунків бухгалтерського обліку; невизначеність обліку простроченої і безнадійної заборгованості та її рефінансування; аналіз заборгованості та автоматизація бухгалтерського обліку взаєморозрахунків.

Аналіз основних досліджень і публікацій. Проблемам розвитку теорії і практики бухгалтерського обліку дебіторської заборгованості присвячено ряд праць зарубіжних та вітчизняних учених - економістів: С. Д. Батехіна, І. А. Бланка, Ф. Ф. Бутинця, С. Ф. Голова, С. Грязнової, З. В. Гуцайлюка, Р. Дамарі, О. Д. Заруби, В. В. Ковальова, та ін. [3].

Від початку формування ринкових відносин в Україні і донині існує чимало актуальних нерозв’язаних питань, пов’язаних з обліком дебіторської заборгованості. Це відповідно обумовлює постійний перегляд нормативних актів і регламентуючих документів, вироблення нових шляхів удосконалення організації та методики розрахунків з дебіторами.

Вчені визначають основні етапи формування політики управління дебіторською заборгованістю для покращення фінансового стану господарюючих суб’єктів.

Перший етап – це аналіз дебіторської заборгованості в минулому періоді. Другим етапом є формування принципів кредитної політики по відношенню до покупців. Формуються певні відповідні параметри, згідно з обраним типом кредитної політики на третьому етапі. Четвертий етап – формування стандартів оцінки покупців і диференціація умов надання кредиту. П’ятий етап являє собою формування процедур інкасації дебіторської заборгованості , який передбачає розробку ряду заходів щодо погашення дебіторської заборгованості, терміни сплати якої прострочені. Шостий етап – забезпечення використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості, які прискорюють її переведення в грошову форму оборотних активів. До сьомого етапу належить побудова ефективної системи контролю за рухом і своєчасною інкасацією дебіторської заборгованості [1].

На нашу думку, передусім необхідно внести зміни у П(С)БО 10 «Дебіторська заборгованість», в яких чітко були б розмежовані поняття довгострокової та короткострокової дебіторської заборгованостей. Їх облік нині ведеться на різних рахунках бухгалтерського обліку, що не відзначено у вищезазначеному стандарті. Разом із тим слід вказати, що поточна дебіторська заборгованість є оборотним активом, а довгострокова - необоротним, і вони обліковуються на різних рахунках [3].

Уточнення вимагає визначення поточної дебіторської заборгованості, оскільки згідно з П(С)БО 10, вона «за продукцію, товари, послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу від реалізації продукції, товарів і послуг та оцінюється за первісною вартістю» [1]. На нашу думку, утворення поточної дебіторської заборгованості не завжди слід пов’язувати з доходом [2].

Необхідно також внести зміни до Плану рахунків бухгалтерського обліку та інструкції з його використання щодо рахунка 37 «Розрахунки з різними дебіторами». На нашу думку, класифікація дебіторської заборгованості на ньому не вірна. Сюди увійшли різні види розрахунків із дебіторами, що можна об’єднати в групи, які неоднорідні за своєю природою. Наприклад, по субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» сальдо може бути як дебетове, так і кредитове, тому такі рахунки пропонується класифікувати окремо [3].

Також ще можна зазначити такі пропозиції:

1) своєчасно здійснювати контроль за співвідношенням дебіторської і кредиторської заборгованості;

2) контролювати стан розрахунків за простроченими заборгованостями;

3) своєчасно виявляти недопустимі види дебіторської заборгованості .

Висновок. Таким чином, загальна криза неплатежів, яка характерна для сучасної української економіки, та певні глобальні тенденції значно впливають на стан дебіторської заборгованості суб’єктів господарювання в Україні.

Зазначені проблеми вказують на необхідність пошуку специфічних засобів удосконалення обліку дебіторської заборгованості, спрямованих на отримання інформації комплексного характеру, достатньої для прийняття рішень щодо налагодження системи розрахунків з дебіторами, поліпшення стану простроченої заборгованості.

Література:

1. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 10 жовтня 1999 р. № 237 зі змінами та доповненнями.

2. Горбачова О.М., Лахай Л.В. Облік та аналіз дебіторської заборгованості: проблеми та шляхи їх вирішення// www.nbuv.gov.ua.

3. Курта Н.В. Сучасні проблеми обліку дебіторською заборгованістю// Держава та регіони. – № 3 - 2009.