Современные информационные технологии / 3.Программное обеспечение.

Ставицький О.В., Козар Н.І., Комар І.Е., Познахор Ю.С.

Університет сучасних знань, Україна, Київ

Особливості використання інформаційних систем в юридичній практиці

В умовах реформування суспільних відносин в Україні, зміни політичного устрою та економічних відносин, оновлення духовної сфери дедалі більше інтенсифікуються правові зрушення в житті країни.

Саме зараз закладатимуться суспільні, політико-економічні, гуманітарні й інші важливі орієнтири, що в подальшому становитимуть зміст і традиції національної державності та свідомості. Одним із ключових понять, які складають зміст активності держави, її уповноважених представників щодо реалізації правоохоронних функцій, є "діяльність". Поняття діяльності дуже поширене в сучасній юриспруденції. Воно закладене в тексти і назви багатьох законодавчих актів, що є об’єктивним свідченням динамізму сучасних правовідносин. Поряд із фактично незмінним існуванням основних сфер життя – сімейної, трудової, інтелектуальної, творчої – значно ускладнилися самі правовідносини. З’являються зовсім нові види діяльності, продуктом яких є результати мисленнєвої активності людини. Ціннісні орієнтири суспільства також набувають нових ознак. Поряд із традиційними джерелами та показниками стабільності й надійності життя – матеріальними і природними ресурсами виникають та розвиваються інформаційні ресурси та інформаційно-комунікаційні технології, які дедалі більше впливають на різні сфери людського буття. Така різноплановість у характеристиці діяльності надає змогу вирішувати складні питання про розмежування схожих за процедурою, але зовсім різних за призначенням функцій та суб’єктів їх реалізації. Особливо це стосується тих видів діяльності, мета яких полягає у забезпеченні цілісності та ефективного функціонування такої соціальної системи як держава. Юридична діяльність як окремий вид соціальної діяльності характеризується певними рисами. Вона відбувається в галузі дії права з використанням правових засобів, здійснюється спеціально уповноваженими на те суб’єктами, які володіють юридичними знаннями. Її метою є упорядкування, узгодження суспільних відносин щодо вимог права, вирішення конкретних життєвих ситуацій та задоволення на цій основі індивідуальних, групових і загальнолюдських потреб та інтересів.

Суб’єктами юридичної діяльності постають юристи, державні та недержавні об’єднання юристів, організації, що відповідно до виду професійної діяльності розглядуваних питань мають згідно із законом певні права та обов’язки, професійні юридичні знання, вміння їх реалізувати. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про інформацію", прийнятого 2 жовтня 1992 року за № 2657-XII, інформаційна діяльність – це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави. Ст. 14 Закону визначає, що основними видами інформаційної діяльності є одержання, використання, поширення та зберігання інформації. Одержання інформації – це набуття, придбання, накопичення відповідно до чинного законодавства України документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою. Аналогічно відповідним положенням Закону України "Про інформацію" на основі означення інформаційної діяльності юриста уточнимо основні види його інформаційної діяльності, тобто одержання, використання, поширення та зберігання інформації.

Одержання інформації юристом – це збирання, накопичення і систематизація різнотипних документованих або матеріальних відомостей, одержаних унаслідок проведення передбачених законом дій, результатів експертиз, повідомлень фізичних та юридичних осіб, зафіксованих і зареєстрованих з дотриманням чинних процесуальних вимог. Використання інформації юристом полягає у визначенні напрямків розгляду правової ситуації, оцінюванні доказової інформації та визначенні додаткових джерел інформації на підставі положень чинного законодавства.

Поширення інформації юристом – це передача у передбаченому законом порядку задокументованої інформації та її матеріальних носіїв підрозділам МВС України, органам прокуратури та суду, у разі необхідності на законних підставах – іншим державним органам, громадським організаціям, засобам масової інформації або окремим фізичним особам. Зберігання інформації – це забезпечення комплексу режимних обмежень щодо недопущення доступу до поточної та підсумкової інформації у справі сторонніх осіб, її втрати, псування внаслідок вірусних атак, інших причин технічного характеру, своєчасного й у передбаченому чинним законодавством порядку передавання на реєстрацію та тривале зберігання до відповідних підрозділів матеріальних, документальних та електронних носіїв інформації.

Сьогодні практично немає виду людської діяльності, де б у тій чи іншій формі не використовувалася обчислювальна техніка (комп'ютери). Оцінюючи ситуацію в 1972 році, американський соціолог О. Тоффлер писав: "... Те, що відбувається нині, судячи з усього, - щось більше, ніж промислова революція ... Нинішній момент є не більше і не менше, як другий великий вододіл в історії людства, можна порівняти за своїм значенням лише з першим великим розривом історичної спадкоємності - переходом від варварства до цивілізації ... Поява принципово нових машин (мова в книзі йде про комп'ютери) не тільки підказує ідеї зміни інших машин - воно також підказує нові рішення соціальних, філософських і навіть особистих проблем. ... Сьогодні можна з упевненістю стверджувати - нова науково-технічна революція відбулася, і ми споживаємо її плоди".

Литература:

1. ЗУ «Про інформацію» від 02.10.1992//Відомості Верховної Ради України – 1992.-№48.-ст12, ст14.

2. Громов Г.Р. Нариси інформаційної технології. М., 2003, с.9.

3. Смолян Г.Л. Людина і комп'ютер. М., 2001, с.5.