Історія/1. Історія Східної Європи
К.і.н. Ілляшенко Ю.Ю.
Черкаський державний технологічний
університет, Україна
Класифікація дитячих
громадських організацій та об'єднань України
Дитячі
громадські організації України – це соціальний інститут, який виконує функцію формування
свідомості підростаючого покоління в умовах нових історичних,
соціально-політичних та економічних реалій.
В українській
історіографії існують різноманітні підходи до класифікації дитячих громадських
організацій, що діяли на теренах нашої держави в 90-х рр. ХХ ст. Так, О. Бондарчук,
А. Зайченко, О. Кравченко, Р. Охрімчук, Л. Шелестова здійснюють поділ
дитячих громадських об’єднань на окремі групи на основі напрямку їх діяльності:
1) молодіжно-юнацькі громадські об’єднання політичного спрямування; 2) дитячі
громадські об’єднання екологічного спрямування; 3) дитячі громадські об’єднання
культурологічного спрямування; 4) дитячі громадські об’єднання фізкультурного і
спортивного спрямування; 5) дитячі громадські об’єднання релігійного спрямування.
Ці ж автори подають класифікацію дитячих громадських об’єднань України
відповідно до статусу і вказують їх відсоткову частку від загальної кількості
таких організацій: всеукраїнські – 6,29
%; обласні – 5,63 %; районні – 11,26 %; місцеві – 76, 82 % [1].
Авторський
колектив у складі Г. Троцко, І. Трубавіної, Г. Хлєбнікової поділяє дитячі
громадські організації на: 1) дитячі об’єднання, до яких належать організації,
спілки, клуби, товариства, команди, загони, асоціації (федерації); 2) дитячий
рух, що є сукупністю дій та діяльності усіх дитячих (у тому числі підліткових
та юнацьких) громадських об’єднань, які існують у регіоні. Дитячий рух має
специфічні зміст і спрямованість діяльності, тому розрізняють дитячий
екологічний, скаутський, культурологічний, політичний рух та ін. [2].
Досліджуючи
дитячий рух України, Л. Мазуренко поділяє дитячі громадські формування на два
типи: 1) дитячі організації, які є самостійним дитячими об’єднаннями дітей і
дорослих, що створюються на добровільних засадах для реалізації певної
соціально корисної мети, має чітку організаційну структуру, чітко визначені
норми життєдіяльності, права та обов’язки членів, символи та ритуали; 2) дитячі
громадські об’єднання, що є добровільними некомерційними формуваннями дітей і
дорослих, об’єднаних на добровільній основі для реалізації індивідуальних і
соціальних потреб дитини [3].
Професор А. Капська
подає досить детальну класифікацію дитячих громадських організацій, що об’єднуються
за основними показниками: 1) за ступенем формалізації: формальні (зареєстровані
юридично) та неформальні (не зареєстровані юридично); 2) дитячі секції при
політичних партіях, релігійних організаціях, творчих спілках; 3) неформальні
групи та об’єднання, що діють на основі спільних інтересів: основою діяльності
є спілкування та обмін інформацією, коли позитивний емоційний настрій в
об’єднаннях сприяє продовженню сумісного проведення дозвілля („фанати”, „фани”,
„рокери” та ін.); діяльність різновікових об’єднань для задоволення
емоційно-творчих потреб людини (клуби філателістів, любителів шахів та ін.); 4)
неформальні об’єднання негативної орієнтації (кримінальні групи, об’єднання
підлітків, що вживають алкоголь, наркотики, схильні до девіантної поведінки);
неформальні об’єднання, що поступово перетворилися на офіційний рух (тимурівці,
юннати); 5) дитячо-молодіжні організації, діяльність яких заборонена в Україні:
організації профашистського спрямування, організації, діяльність яких завдає
шкоди фізичному та психічному здоров’ю людини (сатаніти, АУМ Секрике, „Біле
братство”); 6) відповідно до територіальної розповсюдженості: всесвітні
(Українська скаутська організація Пласт, член Всесвітньої організації Пласт); всеукраїнські (Всеукраїнське дитяче
об’єднання КРОКС; Спілка піонерських організацій України; Всеукраїнська дитяча
спілка „Екологічна варта”; Всеукраїнське дитяче творче об’єднання культурних,
розумних, організованих, кмітливих, спритних; Всеукраїнське дитяче об’єднання
„Дитячий альпійський рух України”); регіональні (Спілка дитячих та юнацьких
організацій Черкащини; Дитяче козацьке товариство Рівненщини, Спілка піонерських
організацій міста Києва) [4].
На нашу думку, класифікувати дитячі
громадські організації можна також за їхнім кількісним складом: 1) до 30 осіб
(12, 78%), 2) до 50 осіб (11,11%), 3) до 100 осіб (12,78%), 4) до 200 осіб
(18,61 %), 5) до 300 осіб (6,39%), 6) до 400 осіб (5,56%), 7) до 1000 осіб
(16,67%), 8) до 10 000 осіб (13,33%), 9) понад 10 000 осіб (1,11%) (станом на 2004 р.) [1]. Отже,
найчисленнішими в Україні є дитячі організації, кількість членів яких не
перевищує 100-200 осіб. За статистикою, найбільшим за кількістю членів дитячим
об’єднанням є Спілка піонерських організацій України (СПОУ), до складу якої на
2000 р. входило більше 700 тисяч осіб [5].
Література: