«Докладніше про види наркотиків»

Гінжель С.В.

Нарко́тик (від грец. narkoticos — той, що призводить до заціпеніння, одурманюючий) — дуже різні по відношенню до обміну речовин субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму, і — психічну. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості.

Класифікація наркотичних речовин ВООЗ (1990 р.):

1) Опіати (опіодіди); 2) Депресанти (седативні, снодійні, транквілізатори); 3) Стимулятори (кокаїн, амфетамін, кофеїн, кат); 4) Галюціногени; 5) Інші речовини (канабіс, інгалянти, фенциклідин, кава і бетель).

Досить складною є чітка правова класифікація фармакологічних препаратів, які віднесені до стимуляторів. Частина з них віднесена до наркотичних, а частина до психотропних засобів. Ці препарати знаходяться під міжнародним контролем.

Опійні наркотики. “Макова соломка”, “солома”, або “сіно” – дрібно розмелені (деколи до стану пороху) коричнувато-жовті сухі частинки рослини: листя, стебла і коробочки.

“Ханка” – застиглий темно-коричневий сік макових коробочок (він же опій-сирець), сформований в коржики 1-1,5 см в діаметрі.

“Бинти”, або “марля”, - просякнута опієм-сирцем бавовняна тканина, стає коричневою, якщо до просякнення мала світлий колір. Щільна і хрустка на дотик.

Всі необроблені опійні наркотики із рослинної сировини мають легкий в’яжучий ефект при попаданні на язик. Містять алкалоїди опійного ряду — морфін, кодеїн та інші. В обробленому вигляді виглядають як розчини. У випадку кустарного виготовлення з рослинної сировини — коричневий розчин, подібний на більш або менш міцно заварений чай, з явним, деколи різким запахом оцту. Коли відстоїться, стає світліший і прозоріший, дає осад у вигляді дрібних темних часточок. Це і є маючий погану славу “чорний розчин”, або “чорне”. Цей нестерильний розчин наркомани досить часто вводять собі прямо у вену.

Прозорий розчин в ампулах, або у флакончиках, подібних на пеніцилінові. Флакончики можуть бути зроблені із темного скла і мати маркіровку типу “морфіну гідрохлорид”. Опіати здебільшого використовують в ін’єкціях (переважно внутрішньовенних). Рослинну сировину попередньо обробляють хімічними речовинами — органічними розчинниками і ангідридом оцтової кислоти, а порошкоподібні наркотики просто розводять. Деколи солому заварюють у вигляді чаю або ковтають “ханку” сухою.

Депресанти. Седативні речовини діють заспокійливо на центральну нервову систему, пригнічуючи її функцію та знижуючи процеси збудження. Їх в основному використовують для лікування невротичних розладів. До таких речовин відносять броміди, валеріану та інші. До седативних речовин відносяться алкоголь, барбітурати, малі транквілізаторі, препарати валеріани, собачої кропиви, пассіфлори.

Снодійні препарати зараз зустрічаються тільки у вигляді офіцинальних препаратів, переважно таблеток. Всі снодійні препарати виготовляються фабричним способом.

Не всі снодійні препарати є наркотиками в прямому значенні цього слова, але всі снодійні ліки можуть викликати залежність (деякі з них дуже швидко). Найнебезпечнішими серед сучасних снодійних є похідні барбітурової кислоти (барбітурати) типу барбамілу, фенобарбіталу тощо. Інші снодійні, із групи транквілізаторів (фенозепам,радедорм, реланіум, імован, донорміл), при тривалому вживанні або перевищенні рекомендованих доз можуть викликати психічну і фізичну залежність.

Стимулятори. Ефедрин – білий порошок з гірким смаком, кристалики якого мають видовжену форму. Може зустрічатися у вигляді розчину в ампулах з маркуванням “Ефедрин”. Також ефедрин міститься в препараті “Солутан” і в мазі “Сунореф”.

Псевдоефедрин, меткатінон і ефедрон – похідні ефедрину. В чистому вигляді у нас не зустрічаються. Переважно виготовляються самими наркоманами безпосередньо перед вживанням з того, що перераховано вище (за допомогою марганцівки і оцтової кислоти). У цьому випадку мають вигляд прозорого розчину (жаргонні назви “біле”, “білий розчин”, “марцефаль”) із запахом оцту. Вводять внутрішньовенно.

“Екстазі”, “ХТС” – група похідних амфетаміну (метилен-диокси-метамфетамін МДМА, метокси-метилен-диоксиметамфетамін ММДА й інші), для яких з метою реклами винайдена приваблива назва “екстазі”, розрахована на молодих споживачів. Виробляються у вигляді різнокольорових таблеток різної форми, деколи з малюнками на поверхні. Вживають їх тільки внутрішньо.

Амфетамін (фенамін) — Альфа- метил -фенетиламін — психоактивна речовина, стимулятор центральної нервової системи, є аналогом гормонів адреналіну та норадреналіну.

Властивості. Білий кристалічний порошок гіркого смаку. Розчинний у воді (1:20 в холодній, 1:3 в гарячій), мало розчинний у спирті. За хімічною будовою і деяким фармакологічним властивостям (головним чином по впливу на периферичні відділи симпатичної нервової системи) він близький до препаратів групи адреналіну (гормону мозкової речовини наднирників). При правильному дозуванні фенамін, посилюючи процеси збудження в ЦНС, зменшує відчуття втоми, надає загальний збудливий вплив, що виражається в поліпшенні настрою, відчутті припливу сил, бадьорості, підвищення працездатності, зменшення потреби у сні. Фенамін і його аналоги послаблюють і вкорочують сон, викликаний снодійними і наркотиками, у зв'язку з чим їх називають іноді пробуджуючими амінами.

Амфетамін в медицині. Тривалий час амфетамін вважали одним з основних психостимулюючих засобів. Його широко використовували для підвищення розумової та фізичної працездатності, для лікування нарколепсії, депресивних станів, наслідків енцефаліту та інших захворювань, що супроводжуються сонливістю, млявістю, апатією, астенією, при постенцефалітіческом паркінсонізмі (спільно з холінолітичними препаратами). Амфетамін був запропонований для лікування слабкості родової діяльності (одноразово всередину 20 мг). Введення препарату зменшує стомлення породіллі і призводить до посилення пологової діяльності.

В останні роки у зв'язку з побічними ефектами (порушення вищої нервової діяльності, підвищення артеріального тиску, відносно часті парадоксальні реакції — сонливість і апатія замість порушення, зниження працездатності), а головне — у зв'язку з можливим розвитком звикання і залежності амфетаміном стали користуватися украй рідко.

Небезпека амфетаміну. Тривале застосування може призвести як до психічного виснаження, що часто проявляється у вигляді психозів, так і до фізичного, у вигляді слабкості та сильного схуднення. Крім того, можливе порушення роботи нирок, печінки, зниження імунної відповіді, погіршення зору.

Галюциногени — речовини хімічного, або природного походження, вживання яких викликає у людини зорові або слухові галюцинації. Часто такі стани супроводжуються змінами настрою — від депресії до невиправданої агресивності. Викликають більше психологічну залежність ніж фізичну, оскільки людині починає не вистачати яскравих почуттів у буденному житті. Точніший термін — «препарати, що змінюють свідомість», так як часто вони не викликають галюцинацій, а спотворюють самопочуття. У наркоманів більшість галюциногенів носить об'єднуючу назву «кислота» (англійською — ’’acid’’).

Хімічні галюциногени. ЛСД (диетиламід лізергінової кислоти) — «еталонний» галюциноген. Його незвичайні психологічні ефекти, які включають появу малюнків при закритті очей, викривлене відчуття часу, геометричні фігури, що повільно рухаються, зробили його одним з найвідоміших галюциногенів. ЛСД використовувався головним чином як рекреаційний препарат. Формально, ЛСД класифікується як галюциноген психоделічного типу, існує у вигляді прозорого розчину, порошку і у вигляді різноколірних марок, які нагадують поштові (їх основа просякнута розчином наркотика)

РСР (читається ’’пі-сі-пі’’), він же фенциклідин. Зустрічається рідко, як і подібні до нього препарати, переважно у вигляді порошку. Деколи вводиться внутрішньовенно. Якщо вживається з алкоголем — викликає ретроградну амнезію. Всі препарати групи галюциногенів надзвичайно згубні для психічного здоров'я.

До природних галюциногенів відносяться: гриби роду Psilocybe, гриби лат. Amanita muscaria або червоний мухомор, кактуси пейотль або пейот, лісова ліана лат. Banisteriopsis caapi, західноафриканська рослина лат. Tabernanthe iboga.

Препарати коноплі. Маріхуану одержують з листя і верхніх частин стебла конопель. Це подібні на тютюн, переважно світлі зеленувато-коричневі, дрібно нарізані сушені листя і стебла.

Спресована суміш смоли, пилку і дрібно покришених вершків конопель називається гашишем або анашею («анаша», «план» або «хеш» — жаргонні назви) — темно-коричнева щільна субстанція, яка за консистенцією нагадує пластилін (але менше пластична), на папері залишає жирні плями.

Є й інші, не настільки поширені. Всі препарати конопель мають досить різкий специфічний запах і гіркий смак. Як правило, їх курять, закладаючи в цигарки разом з тютюном. Діючою активною речовиною конопель є група алкалоїдів під загальною назвою «тетрагідроканнабінол» (англійська абревіатура — ТНС).