Музыка и жизнь/4. Эпохи, стили жанры

Регуліч І. В.

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, Україна

Нотна колекція церковних творів прот. Володимира Ганжука

Унікальна нотна колекція церковних творів протоієрея Володимира Ганжука (1919-2001), колишнього регента Луцького кафедрального Свято-Троїцького собору (1956–1992) та Луцької Свято-Покровської церкви (1992–1998), яскраво репрезентує богослужбову практику православної церкви в Україні у другій половині ХХ століття і є цінним документом нашого часу.

Потяг до релігії, як і музичні здібності, у отця Володимира виявилися рано. 3 14-річного віку він – келейник владики Полікарпа, з 1936-го – студент Кременецької семінарії та регентської школи. Саме там познайомився з талановитим регентом Капітонцем, досвід якого переймав у колі багатьох інших початківців. По закінченні деякий час працював регентом. Згодом був переведений до Львова, де служив протодияконом до 1945-го, коли за сфабрикованим звинуваченням прот. Володимир як „економічний контрреволюціонер” потрапив у тюрму на вісім років.

На волю прот. Володимир вийшов аж після смерті Сталіна.

У 1956 році, у зв’язку з переведенням владики Панкратія у Луцький Свято-Троїцький собор, туди ж регентом церковного хору перейшов працювати і Володимир Ганжук, де прийняв сан священика. Саме той час став періодом найінтенсивнішої праці прот. Володимира як регента та збирача колекції церковних творів, у тому числі й антикварних видань. Не маючи спеціальної музичної освіти, він нотував твори, які подобалися, на слух, а також писав різні композиції богослужбового призначення.

Колекція прот. В. Ганжука є унікальним – в жанровому, образно-тематичному, історико-хронологічному, персональному, національно-стилістичному і ін. аспектах – зібранням церковних музичних творів.

Масштаби нотозбірні отця Володимира нині точно вказати неможливо (каталогізація основних фондів – справа найближчого майбутнього). Зі слів доньки та слів інших очевидців відомо, що в останні роки життя прот. Володимир чимало примірників, писаних і друкованих, роздарував та передав до рук спадкоємців його справи.

Колекцію церковних творів прот. Володимира Ганжука складають стихири, догматики, кондаки, тропарі, світильні, ірмоси, задостойники, причасники, псалми, молебні та інші твори православного церковного обряду. До неї, крім щонедільних літургій Іоанна Златоуста, входять вінчання та Страсний канон Андрія Критського (Д. Бортнянського), заупокійні та постові служби. Багато з них, як, наприклад, Літургія М. Слонова ор. 18, представлені у вигляді друкованої партитури (видавництво П. Юргенсона, Москва) і писаних поголосників (кожен в окремій твердій палітурці).

Основну частину колекції складають Літургії Іоанна Златоуста. Це твори Д. Бортнянського, П. Чайковського (у ключах „До”), О. Гречанінова, К. Стеценка, М. Слонова, О. Кошиця, О. Архангельського, Львова, Львовського, Никольського, фрагменти Літургій Туренкова, Рютова, Іпполітова-Іванова, Мяснікова, Ічкова, Чеснокова, Кедрова.

У колекції прот. Володимира – ірмоси усіх церковних свят (Львова, Ліріна та ін. авторів, у тому числі веделівське „Покаяння”), багато хорових концертів, які виконуються на „запричаснику” (тобто перед причастям), насамперед Д. Бортнянського. Окремі збірники містять твори, виконувані на Різдво Пресвятої Богородиці (в т. ч. Всенічна і Літургія), Різдво, Пасху. Значну частину колекції складають церковні колядки – авторські й анонімні.

Більшість творів колекції складають стародруки та рукописи, вивчення яких дозволить глибше розкрити особистість прот. В. Ганжука як ерудованого, високопрофесійного регента-музиканта, людини з розвиненим естетичним смаком і тонкою художньою інтуїцією, творця музично-церковного життя міста Луцька близько тридцятирічної періоду.

Серед друкованих нот – багато подарованих чи придбаних з інших прива­тних зібрань, про що свідчать збережені печатні відтиски або письмові автогра­фи їхніх колишніх власників. Наприклад, з нототеки М. Хомицького (№78) до колекції прот. Володимира мігрував „Церковно-певческий сборник” (том 2-й, чч. 1-2, издание Петроградской Синодальной типографии 1915 г.).

Багато екземплярів колекції – видання 1901, 1903, 1904, 1905 (найбільше), 1909 років. Серед збірників дореволюційного видання – це, наприклад, „Церковно-певческий сборник. Задостойники” (издание Петроградской Синодальной типографии, 1901 г.) [4], і „Церковно-певческий сборник. Праздничные антифоны” (издание Петроградской Синодальной типографии, 1903 г.) [5], і „Церковные хоры. Песнопения Божественной Литургии” (изд. 4, Ч. 2, Петроград 1915 г.) [6], і „Церковно-певческий сборник” (изд. 3, Т. 1) 1903 року видання [3]. Унікальною знахідкою є „Обіход нотного церковного співу. Партитура Н. Бахметева. Ч. 1”, датована 1869 роком. Із післяреволюційних видань – „Нотний сборник Православного русского церковного пения”, т. 1 „Божественная Литургия” (Лондон, 1962 г.). До речі, у нототеці теперішнього власника колекції прот. Володимира серед низки інших антикварів знаходиться „Обиход Нотного церковного пения”, ч. 1 (вид. Поліського єпархіального місіонерського комітету, Пінськ, 1929 р.). На думку його власника, такий самий мав бути, й у нотозбірні прот. Володимира.

Ґрунтовне вивчення колекції вимальовує перспективи зрозуміти і належно оцінити соціологічні, комунікативні, культуротворчі, духовні параметри спадщини о. В. Ганжука.

Литература

1.     Бахметев Н. Обіход нотного церковного співу: партитура / Н. Бахметев. – Ч. 1. – 1869. – 213 с.

2.     Прилуцька О. Сад божественних пісень Володимира Ганжука / Олеся Прилуцька // Волин. губернські відомості. – 2003. – №11 (130). – 13 берез. – С.10.

3.     Церковно-певческий сборник / [3-е изд.]. – Т. 1. – С-Петербург : Синодальная тип., 1903. – 186 с.

4.     Церковно-певческий сборник. Задостойники. – С-Петербург : Синодальная тип., 1901. – 254 с.

5.     Церковно-певческий сборник. Праздничные антифоны. – С-Петербург: Синодальная тип., 1903. – 287 с.

6.     Церковные хоры. Песнопения Божественной Литургии / [4-е изд.; сост. А. В. Касторский]. – Ч. 2. – Петроград, 1915. – 232 с.