Педагогические науки / 3. Методические основы воспитательного про­цесса

Д. мистецтвознавства Урсу Н.О.

Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Україна

ВПЛИВ ХУДОЖНЬОЇ СПАДЩИНИ МИТЦІВ УКРАЇНИ НА РОЗВИТОК ТВОРЧОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

 

Світ прекрасного стає доступним людині тільки тоді, коли вона підготовлена до його сприймання. Мистецтво завжди було однією з форм виразу суспільної свідомості, своєрідним засобом пізнання і перетворення дійсності, потужним фактором виховання людини у дусі певних суспільних ідеалів. Уміння бачити світ – складна категорія, але опанувати її зможе кожна людина.

Мистецтво активно впливає на духовне життя особистості, її почуття, смаки, потреби. Чим досконалішими стають здобутки науково-технічного прогресу, тим незахищенішою є тендітна чуттєва сфера людини, тим важливішим виявляється встановлення емоційної гармонії, яку забезпечує дотик до мистецтва.

За сучасних умов першочергової значущості у царині духовного розвитку особистості набувають візуальні види мистецтв, до яких відносяться твори художників, що виступають медіантою, посередницею між глядачем і автором, і передають переважну більшість наочної інформації про навколишній світ. Серед інших видів мистецтва образотворче справляє на людину чи не найефективнішу дію, бо завдяки своїй універсальності плідно розвиває її емоційно-чуттєву сферу, поглиблює знання, інтенсифікує сенсорний і візуальний досвід, формує смаки, загальну й естетичну культуру, світосприйняття, що цілком відповідає основним завданням естетичного виховання «...бачити в красі оточуючого світу, в красі людських відносин духовне благородство, доброту, сердечність і на цій основі стверджувати прекрасне в самому собі» [2, с. 62].

У педагогічній практиці образотворче мистецтво сприяє розвитку образного мислення, асоціативного досвіду, художньо-творчої уяви. Воно певною мірою впливає на внутрішній світ дитини, залучає її до сфери людських емоцій, виховує в ній здібність орієнтуватися у навколишньому житті, пробуджує сприйнятливість до прекрасного. Стаючи зв’язком для ідей та почуттів, загальною мовою для різних культур, воно олюднює інші галузі пізнання, стимулює творчу активність, збагачує життя.

Різні аспекти розвитку творчої активності розглядали такі вчені як В.Дружинін, Я. Пономарьов, І. Семенов; психологічні основи творчості вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін, Н. Тализіна та ін.; педагогічний аспект зазначеної проблеми досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукін та ін. Дослідниками сформульовано основні умови формування творчої активності (Н. Вишнякова, Л. Івахненко, В. Лозова Ю. Нєженцев, С. Сисоєва); виявлено специфіку впливу різних засобів естетичного виховання на розвиток творчої активності молодших школярів (Л. Гуляєва, В. Кузін, А. Щербо); визначено особливості прояву творчої активності старших дошкільнят та молодших школярів у різних видах діяльності: ігровій – Ю. Косенко; трудовій – В. Сьомій, В. Тименко; образотворчій – С. Діденко, В. Кардашов, Л. Любарська, Л. Масол та ін.

Важливе місце у системі засобів формування творчої активності учнів посідає творчість українських художників, яка унікальним чином інтегрує у собі побутові, мистецькі, педагогічні традиції (Н. Вишнякова, Є. Горунович, С. Діденко, О. Ковальов, С. Коновець та ін. ). Своєрідним різновидом впливу на формування дитячої творчої активності є демонстрація і аналіз творів українських митців, що якнайкраще підтверджує нерозривність становлення окремої людини завдяки зануренню у духовно-мистецьку культуру людства.

Проте, поза спеціальною увагою залишилися теоретичні і методичні аспекти використання творів українських художників у педагогіці початкової школи, хоча сучасній науці відомо, що твори візуального мистецтва впливають на розвиток пізнавальної, емоційної сфер особистості, її творчих здібностей, сприяють активізації творчо-продуктивної діяльності.

Послідовна зміна пріоритетності виховної, художньо-творчої та навчальної функцій образотворчого мистецтва у бік переважання пер­ших двох уможливлює підвищення якості впливу мистецьких творів на естетичне виховання школярів. Це дає змогу поступово ліквідувати хибну практику, за якої вивчення творів образотворчого мистецтва в школі здійснюється переважно під час засвоєння учнями певного обся­гу інформації, що є лише пасивною формою її опанування. Споглядан­ня, співпереживання та сприймання художнього образу твору в цих ви­падках майже не відбувається.

На наш погляд, зазначене явище потребує докорінного перегля­ду. Насамперед доцільно змінити структуру та зміст процесу вивчен­ня мистецьких творів, виділивши такі його основні компоненти, як ознайомлення, сприймання та оцінювання.

Іншими словами, ознайомлення з творами образотворчого мис­тецтва спрямовується передусім на задоволення пізнавально-інформа­тивних потреб та формування в учнів уявлень про:

–                   місце та значення образотворчого мистецтва в житті людини і суспільства;

–                   вплив цього виду мистецтва на розвиток загальної та естетичної культури осо­бистості;

–                   особливості діяльності художників, які працюють або пра­цювали у різних жанрах, напрямах та стилях мистецтва;

–                   місце обра­зотворчого мистецтва в структурі інших видів мистецтва (кіно, театр, телебачення, література тощо);

–                   роль українського образотвор­чого мистецтва в процесі виховання естетичних, патріотичних, мо­ральних почуттів, ідеалів, оцінок особистості.

Водночас сприймання та оцінювання творів образотворчого мис­тецтва мають дещо іншу специфіку. А саме – основною метою сприй­мання та оцінювання мистецького твору є формування у школярів на­вичок пізнання твору образотворчого мистецтва як цілісності, від­чуття його образної природи у єдності форми та змісту, орієнтуван­ня щодо його естетичної цінності: сприймання твору мистецтва по­винне створювати цілісне, емоційне уявлення про нього як єдиний організм, у якому виражальні засоби тісно пов’язані між собою та підпорядковані змісту і працюють на підвищення рівня творчої активності учня.

Для удосконалення процесів сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва учням можна запропонувати змістовий склад суто естетичної оцінки (Розробка С. Коновець) [1, с. 14], яка має структуруватися з таких компонентів:

–        власна інтерпретація сюжету;

–        опис місця дії;

–        визначення головного героя (явища, події, предмета), його емоційного стану або інших якостей;

–        визначення другорядних персонажів (подій, предметів), їхньої ролі у творі;

–        опис представлених явиш або подій;

–        аналіз композиційного рішення (доцільність виділення пла­нів, розміщення та підпорядкованість деталей тощо);

–        відповідність реальності;

–        оцінка колірного вирішення;

–        визначення та аналіз художньої техніки виконання;

–        констатація образності твору (виявлення художнього образу);

–        аналіз загального настрою твору;

–        висловлення особистого враження від твору;

–        використання в оцінці асоціативних аналогій, зіставлень, порівнянь, метафор, епітетів тощо [3, с. 38].

Така оцінка творів українських митців сприятиме формуванню творчої активності, проте, для більш глибокого впровадження дитини у світ вітчизняного мистецтва, можна запропонувати перевірену експериментом методику. Вивчення мистецького доробку українських художників учнями за запропонованими схемами сприяє більш глибокому оволодінню художньою і матеріальною культурою свого народу, розвитку загального і духовного потенціалу школярів. Наступні розвідки торкатимуться вивченню творчого доробку конкретних українських художників.

 

Література

1.Коновець С. В. Сприймання й оцінювання мистецьких творів / С. В.Коновець  // Початкова школа. – № 10. – 1987. – С. 29-37.

2. Сухомлинський В. О. Вибрані твори: В 5 т. / В. О. Сухомлинський. – К., 1977. – Т. 3. – 237 с.

3. Твори українського образотворчого мистецтва на уроках школі / Авт.-укл. С. В.  Коновець. – К.: ІЗМН, 1997. – 64 с.