Педагогичские науки/4.Стратегические направления реформирования системы образования

Тішечко А.І., Довиборна Н.М.

Науковий керівник к.е.н., доцент Мискін Ю.І.

Національний університет державної податкової служби України

ПОСИЛЕННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ТА ПРОЗОРОСТІ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЯК ОСНОВНОГО ІНСТРУМЕНТУ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ

В останні роки освітні процеси в світових державах постійно розвиваються, удосконалюються та зазнають реформ. Але не завжди розвиток освіти відбувається на належному рівні і все частіше спостерігаються випадки приховування справжнього стану якості освіти, відсутності відповідальності викладачів за неякісні надані знання студентам, а найголовнішим є некомпетентність та низький кваліфікаційний рівень студентів з освітнім кваліфікаційним рівнем бакалавр або магістр.

Якість освіти – це ряд системно-соціальних якостей і характеристик, що визначають відповідність системи освіти прийнятим вимогам, соціальним нормам, державним освітнім стандартам[1].

Для України модернізація системи контролю якості постає актуальною проблемою насамперед у контексті загальноєвропейського простору вищої освіти.

Питання забезпечення якості вищої освіти висвітлювалось багатьма вітчизняними та зарубіжними вченими, такими як А.Алексюк, В.Андрущенко, М.Арчер, В.Астахова, Р.Барнетт, І. Вакарчук, Б. Гершунський, Б. Жебровський, М. Култаєва, М. Поляков, В. Ткаченко і інші.

Болонські реформи змінюють вищу освіту в Європі, але без участі та прихильності в них університетів, викладачів та студентів досягти якісних та суттєвих змін неможливо. Тому для повної прозорості інформації щодо освітніх процесів в ВНЗ та відповідальності керівництва і викладацького складу за якість наданої освіти потрібно проводити перевірку рівня знань студентів, кваліфікації викладачів, організувати управління освітнім процесом на рівні ВНЗ, а також посилити нормативно-законодавче регулювання якості освіти та визначити відповідальність керівництва ВНЗ за недотримання вимог законодавчої бази.

Радою Європи визнано моніторинг якості та прозорості національної системи освіти головним завданням, що передує створенню єдиного європейського освітнього простору. Якість навчання в університетах визначається на основі двох базових ознак: ефективності політики зарахування до студентського складу та успіхів випускників університетів. На ринку освітніх послуг це призводить до стратифікації вищих навчальних закладів, виділення групи елітних університетів та формування ієрархічного ринку освіти.

В наш час велику увагу приділяють поєднанню університетської автономії і академічної свободи з високою соціальною відповідальністю вищих навчальних закладів не лише перед відповідними органами державної влади, своїми засновниками, а й перед суспільством в цілому. Аналіз проблеми соціальної відповідальності вищої освіти неможливий без вивчення чинників, які у найбільшій мірі вплинули на розвиток університетських моделей у ХХ і ХХI століттях. Найважливішими факторами змін у функціонуванні класичних університетів є глобалізація, інтернаціоналізація, проблема фінансування університетів, використання нових технологій навчання[2].

З метою вдосконалення менеджменту у сфері вищої освіти передбачено перехід від абстрактного бачення до конкретного вирішення актуальних проблем конкретних вищих навчальних закладів із застосуванням ринкових механізмів управління.

Актуальним завданням сучасних університетів є нові вимоги до підготовки фахівців, оскільки нинішні студенти повинні не тільки отримувати певні знання та компетенції, а й вміння використовувати їх на практиці, вчитися жити у суспільстві, спілкуватися, співпрацювати і т.д.

Крім зазначених тенденцій для України, як і для інших пострадянських країн, актуальною є проблема масової «університетизації» системи вищої освіти, збільшення кількості вищих навчальних закладів і, відповідно, кількості студентів, і, як наслідок, девальвації значущості як вищої освіти взагалі, так і університетського диплому, зокрема. В нашій країні, на превеликий жаль, все спрямовано не на якість, а на кількість.

Соціальна відповідальність вищих навчальних закладів пов’язана з тим, що саме у системі вищої освіти формується інтелектуальна еліта нації. Фахівці з вищою освітою є показником освіченості, цивілізованості країни, її професійного, наукового потенціалу і конкурентоспроможності. Соціально відповідальна вища освіта має забезпечити високий рівень реалізації не тільки традиційних – навчальної і дослідницької функцій, але і нових – інноваційної і підприємницької.

На Всесвітній конференції з вищої освіти в Парижі в 2009 р. було зазначено, що вища освіта як суспільне благо є відповідальністю усіх
заінтересованих сторін, особливо урядів. Отже, відповідальність за якість вищої освіти повинні нести усі учасники освітнього процесу, починаючи від студента, викладача, керівництва вищого навчального закладу і закінчуючи самим урядом.

В Україні ще не досить розвинутими є інститути контролю та управління якістю навчання, з чим тісно пов’язані процеси ліцензування, акредитації, атестації вищих навчальних закладів і не тільки внутрішні, а й зовнішні, тобто європейськими організаціями. Аби суспільство могло переконатися в тому, що курси, програми і дипломи, які пропонуються в рамках навчання, відповідають необхідним стандартам, потрібні надійні, прозорі та зрозумілі процедури оцінювання якості навчання, відмінні від традиційних.

Для реалізації концептуальних засад Болонського процесу в Україні для вдосконалення прозорості вищої освіти та відповідальності необхідно провести низку першочергових заходів, а саме:

прийняти прозорі та зрозумілі градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

використати єдину систему кредитних одиниць і додатка до диплома;

врахувати європейську практику організації акредитації та контролю якості освіти;

підтримувати і розвивати європейські стандарти якості;

ліквідувати перепони для розширення мобільності студентів, викладачів і дослідників;

забезпечити подальший розвиток автономності та самоврядування у системі вищої освіти та науки;

проводити роботу з учасниками освітнього процесу щодо усвідомлення відповідальності перед суспільством, державою за якість освіти.

Прагнення студентської молоді до всього нового, її оперативне сприйняття трансформацій у суспільстві, відкритість до нових знань, з одного боку, і початкове усвідомлення покладених на неї суспільством надій і обов'язків, з іншого боку, визначають специфіку ціннісних орієнтацій студентства.

Отже, для підвищення рівня якості освіти в Україні кожен співробітник, студент, викладач повинен брати участь у досягненні високої якості навчання. Доцільно розробити правові механізми участі роботодавців у процедурі контролю та суспільної відповідальності за якістю вищої професійної освіти, організувати постійно діючий моніторинг якості вищої освіти з урахуванням світового, європейського та національного досвіду. Підготовка фахівців у галузі управління якістю за програмами, гармонізованими зі світовими нормами і вимогами, - завдання, що має пріоритетне державне значення для євро інтеграційних процесів України.

Література:

1. Почтовюк А.Б. Якість освіти сучасного вищого навчального закладу: проблеми та перспективи //К.- Економічний вісник Донбасу, № 1(27) – 2012.

2. Кузнєцова Н.В. Соціальна відповідальність вищої освіти. – Електронний ресурс – [Режим доступу]: http://e-learning.onu.edu.ua/stati/pedagog-ka-visho-shkoli/kuzn-cova-n-v-soc-alna-v-dpov-daln-st-visho-osv-ti.html.