"Педагогические науки"/4. Стратегические направления реформирования системы образования.

Аспірант кафедри педагогіки Давиденко О.В.

Ніжинський державний університет ім. Миколи Гоголя

ДІЯЛЬНІСТЬ ТАЄМНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЧИТЕЛІВ ІЗ РОЗРОБКИ КОНЦЕПЦІЙ ПОВОЄННОЇ ПОЛЬСЬКОЇ ОСВІТИ

Після капітуляції Варшави і практично абсолютної заборони польської освіти постала потреба у створенні підпільної системи навчання. Таємна організація вчителів (далі – ТОВ) виникла у Польщі в період німецько-фашистської окупації (1939-1944 рр.) на базі існуючого до війни Союзу польських вчителів (далі – СПВ). Саме ТОВ відіграла одну з ключових ролей у процесі становлення підпільної освіти в роки окупації, займалася організацією конспіративного навчання на всіх рівнях, надавала матеріальну допомогу вчителям, депортованим із території Польщі, що відійшла до Рейху, здійснювала просвітницьку роботу серед населення, розробляла проекти реформування польської освіти у звільненій країні.

Зазначимо, що питаннями реформування польської освіти у повоєнний період займалися практично всі політичні партії (Соціалістична Партія, Стронніцтво Народове, Польська Робітнича Партія), військові підпільні організації (Армія Крайова, Батальйони Хлопські), різноманітні вчительські осередки, зокрема, ТОВ. Саме її члени розпочали роботу над проектами організації освіти в Польщі у повоєнний період. Причиною зацікавленості проблемами організації освіти слугувало, принаймні, дві –суспільно-політична ситуація в період окупації і незадоволення реформою освіти 1932 р. (реформа Єджеєвича).

Проблеми освіти у повоєнний період стали першочерговими питаннями на I З’їзді ТОВ, що відбувся у Варшаві в серпні 1940 р. Було створено спеціальну групу, до складу якої увійшли відомі польські педагоги та представники підпільної адміністрації, зокрема, Ч. Вицех, С. Тунельські, М. Новак, К. Май, Л. Запольські, Й. Білецькі, Т. Воєнські. В основному дискусії торкалися проблем організаційної структури основної школи (адміністративний і шкільний устрій), місцевого самоврядування, типів закладів, тривалості навчання тощо. Його учасники не прийшли до остаточної думки, і тому на II З’їзді продовжилися дискусії щодо реформування шкільної освіти у післявоєнний період. Саме тоді було представлено три основних проекти, авторами яких стали Т. Воєнські, К. Май, М. Василюк, основні концептуальні засади яких ми візобразили у табл. 1.

Таблиця 1

Проекти реформування польської освіти у

післявоєнний період

Проект (назва)	Дошкільні заклади освіти	Початкова (основна) школа	Середня загально-освітня школа	Вища освіта	Освіта дорослих
Т. Воєнсь-кі "Керівні вказівки до організа-ції шкіль-ництва" (1943 р.)	Для всіх дітей віком від 4-6 років, родини яких не мали відповідних умов для виховання та навчання	10 років	2-річні загально-освітні школи (підготовка до вступу у вищі заклади освіти), 2-річні професійні школи, 2-річні школи для працюю-чої молоді	2-річні вищі школи (підготовка вчителів основної школи), інститути, університети	Громадські установи (бібліотеки, театри, кінотеатри, музеї), хорові, танцювальні студії, філармонії
К. Май "Підстави освітньо-культурної політики" (1944 р.)	Діти віком 4-7 років включно	8 років	4-річні загально-освітні і професійні школи	Вища освіта повинна спиратися на 4-річну середню загально-освітню школу; інші вищі установи	Громадські установи (бібліотеки, театри, кінотеатри, філармонії)
М. Васи-люк "Проект повоєнної освіти" (1944 р.)	Дошкільна освіта мала тривати 2-3 роки	10-річна основна загально-освітня школа	3-річний загально-освітній ліцей, 3-річна професійна школа	3-6-річні заклади вищої освіти, 2-3-річні інститути підготовки наукових кадрів (на базі вищої освіти)	Позашкільні заклади освіти, громадські установи

Джерело: систематизоване автором на основі [1, с. 66-73; 2, с. 306 ].

За нашим переконанням, доцільно висвітлити проект Т. Воєнського "Керівні вказівки до організації шкільництва" [2, c. 91]. У документі йшлося про створення десятирічної основної школи, у якій мали змогу навчатися діти як із міст, так і з сільської місцевості, яким виповнилося шість років. Щодо шкільного устрою, то автор проекту пропонував таку його організацію: дошкільні заклади освіти, початкова школа, середня загальноосвітня школа, професійні заклади освіти та школи з виробничої підготовки, вищі заклади освіти, освіта дорослих. Зауважимо, що у програмі Т. Воєнського не передбачалася обов’язкова середня освіта, проте бажаючі могли продовжити своє навчання у 2-річних загальноосвітніх чи професійних школах, школах для працюючої молоді (вечірніх). На жаль, цей проект не отримав підтримки членів з’їзду і був відхилений.

Автором другого проекту освітніх реформ у повоєнній Польщі став К. Май, який опублікував його у 1944 р. під назвою "Основи освітньо- культурної політики" [1, с. 68-69 ]. На відміну від свого попередника, К. Май відстоював думку про 8-річну початкову школу і 4- річні середні загальноосвітні заклади (ліцеї). Навчання мало бути обов’язковим до 18 років включно. Автор у своєму проекті звертав особливу увагу на доступність навчання для усіх верств населення, і, безумовно, воно мало бути на безкоштовній основі. Слід додати, що К. Май основою процесу виховання вбачав особистість учня, що слугувало певним критерієм при відборі змісту навчального і виховного процесу для будь-якої вікової категорії.

Третій проект щодо освітньо-виховного реформування повоєнної освіти розробив під час окупації М. Василюк. Автор поєднав навчання в основній і середній школі (основна загальноосвітня школа), яке мало тривати 10 років та яке можна було продовжити у 3-річних загальноосвітніх ліцеях або 3-річних професійних школах. Крім того, у проекті йшлося про типи шкіл – державні й приватні, управління і контроль яких мав здійснюватися Міністерством громадської освіти, а не Міністерством релігійних визнань і громадської освіти. У програмі М. Василюка на особливу увагу заслуговують такі положення у навчально-виховному процесі: програма основної школи не передбачала профорієнтації; залучення до навчання усіх верств населення, особливо дітей робітників і селян, виховання яких мало спиратися на суспільно-моральні якості; тісний зв'язок між розумовим і фізичним вихованням тощо [3, с. 25].

Отже, ТОВ розробила три основні проекти щодо реформування післявоєнної освіти, в основу яких лягли такі основні характеристики (критерії):

1. Зв'язок освітньо-виховного простору із суспільно-господарчими і політичними змінами в державі.

2. Організація шкільного устрою передбачала: дошкільні заклади, початкова (основна) школа, середня загальноосвітня і професійна школи, вищі навчальні заклади, освіта дорослих, причому середня школа мала тривати 4 роки і спиратися на 8-річну основну школу. Винятком був проект Т. Воєнського, згідно з яким навчання в основній школі мало тривати 10 років.

3. Рівність в організації шкільництва в містах і сільській місцевості.

Отже, що усі три цитовані програмні документи ТОВ стосувалися проблеми позашкільної освіти, розбудови територіальних управлінських структур, колегіальних організацій, які мали опікуватися питаннями співпраці державних освітніх інституцій із громадськими. Усі проекти опрацювали польські педагогами, і багато пропозицій було взято до уваги. Недоліком цих документів було недостатнє прогнозування реального стану справ у галузі освіти в післявоєнний період, які були напряму пов’язані із суспільно-господарчими, політичними змінами в суспільстві, що мали місце у період окупації (матеріальні збитки, знищення інтелігенції, використання зарубіжного досвіду в навчальному процесі у таємних закладах навчання, врахування територіальних особливостей тощо).

Література:

1. Pleśniarski B. Koncepcje oświaty powojennej w programach polskiej konspiracji 1939-1945 / B. Pleśniarski. – Warszawa: Państwowe Wydawn. Naukowe, 1982. – 307 s.

2. Walczak M. Akcja gminna / M. Walczak //100 Lat ZNP. Ludzie, facty, spravy, wydarzenia 1905-2005 // B. Grześ (red.). – Kielce: Wyd.: Pedagogiczne ZNP: Spólka zo.o., 2005. – 574 s.

3. Wycech C. Praca oświatowa w kraju w czasie wojny / C. Wycech // Przegląd Historyczno-Oświatowy. – 1947. – №1. – S. 23 – 45.