Педагогические науки/4. Стратегические направления

реформирования системы образования.

К.пед.н. Золочевська М.В., Добролежа Ю.

Комунальний заклад «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради, Україна

Вимоги до проведення моніторингових педагогічних досліджень у школі

Якість освіти – поняття складне. Воно включає в себе рівень навченості школярів, міцність і глибину їхніх знань, практичних умінь, сформованість пізнавальних інтересів, інтелекту, особистісних якостей, світоглядної позиції тощо. Питання систематичного контролю за рівнем якості навчально-виховного процесу є одним з головних в управлінні за ходом цього процесу. “Оцінити”, в нашому розумінні, означає «проаналізувати якісний стан об’єкта, кінцевий результат діяльності». У цьому зв’язку об’єктивно визріла потреба створити досконалу систему оцінювання учня, педагога. Теоретичною базою для неї може слугувати теоретичні положення щодо моніторингових досліджень, висвітлені у працях В. Беспалько, С. Шишова, В. Кальней, А. Майорова, А. Дахіна, Г. Єльникової, С. Подмазін та ін.

Серед поданих в педагогічній науковій літературі означень одне найбільш загальне означення освітнього моніторингу належить О. Майорову: «Моніторинг в освіті – це система збору, обробки, зберігання і поширення інформації про освітню систему або окремі її елементи, яка орієнтована на інформаційне забезпечення управління, дозволяє робити висновки про стан об’єкта у будь-який момент часу і дає прогноз його розвитку» [1, с. 85]. Воно легко конкретизується для окремих освітніх підсистем шляхом уточнення предмета моніторингу. Аналізуючи інші тлумачення [2, 3], можна виокремити характерні ознаки моніторингу:

1) моніторинг – це інформаційна система, яка постійно поповнюється;

2) моніторингові процедури обов’язково передбачають порівняння з будь-яким еталоном, стандартом, бажаною моделлю тощо;

3) моніторинг включає розробку еталону та критеріїв його оцінювання;

4) здійснення моніторингу вимагає розробки його інструментарію.

На основі аналізу матеріалів моніторингових досліджень в загальноосвітніх школах м. Харкова, поданих на міський конкурс, було визначено низку вимог до підвищення його ефективності та дієвості.

Одна з вимог стосується вимірності і застосування стандартів і нормативів. Вони повинні бути якісно і кількісно визначені і придатні для практичного використання. Прикладом можуть слугувати державні освітні стандарти змісту освіти.

Іншою вимогою є їх досяжність, узгодженість з можливостями школи та її складових частин (елементів). Дана вимога вказує на необхідність урахування реальної можливості задавання стандартів і норм. Останні можуть бути або завищеними, або заниженими. Завищення стандартів і норм веде до надмірної напруги, зривів, збоїв у процесі, випадання окремих структурних ланок школи із загальної узгодженої роботи. У психологічному плані завищені стандарти і норми викликають у учасників освітнього процесу стан тривоги, невизначеності, прагнення відмовитися від спільної роботи тощо. Зниження стандартів і норм паралізує активність учасників освітнього процесу в школі, викликає стан спокою, самовдоволення і неробства. В обох випадках крайності у визначенні стандартів і норм знижують загальну ефективність школи в цілому і учасників освітнього процесу зокрема.

Створення нормативів має враховувати також і конкретні умови, в яких пропонується їх виконання. Будь-які істотні зміни в зовнішніх умовах обов'язково ведуть до зміни норм. Багато помилок в управлінні у цілому і в педагогіці зокрема виникають через те, що моніторинг розглядається лише як засіб мінімізації відхилень, а не як шлях виявлення помилок у самих цілях, планах, нормах, встановлених адміністрацією школи.

Для зменшення впливу суб'єктивності в оцінці результатів і досягнень учнів повинні бути введені механізми і способи виправлення різних помилок самих педагогів.

Нормативи повинні будуватися на основі минулого досвіду і спиратися на аналіз поточного стану школи. Норми є основою і ключем до інтерпретації фактичних результатів школи. Прогноз або очікуваний результат, побудований на основі минулих станів школи, виконує нормативну функцію і стає елементом моніторингу.

Важливо уникати абсолютизації і перебільшення ролі різних нормативних вимог. У разі перебільшення значення нормативів при багатофакторній оцінці кінцевих результатів може відбуватися переміщення уваги з важко вимірюваних показників загального результату на ті, які легше піддаються вимірюванню.

Отже, для того, щоб моніторинг став реальним фактором управління, він, представляючи собою певну систему діяльності, повинен бути організований. Організація моніторингу пов'язана з визначенням і вибором оптимального поєднання різноманітних форм, видів і способів моніторингу, з урахуванням особливостей конкретної навчально-педагогічної ситуації. Таким чином, моніторинг, будучи підставою для прийняття рішень про збереження або перегляд будь-якого способу дій або поведінки, сам стає областю прийняття рішень.

Література:

1. Майоров А. Н. Мониторинг в образовании / А. Н. Майоров. – СПб. : Изд-во «Образование-Культура», 1998. – 344 с.

2. Меліхова Т. Пріоритетні принципи управління розвитком освіти сучасного педагога / Т. Меліхова // Освіта. – 2003. – № 3. – С. 11 – 16.

3. Моніторинг якості освіти: світові досягнення та українські перспективи / За заг. ред. О. І. Локшиної. – К. : К.І.С., 2004. – 128 с.