(Чернівці)
організація навчальної співпраці в малих групах на уроці
в сучасній школі
Постановка проблеми у
загальному вигляді. Подальше входження
України у світовий освітній простір супроводжується суттєвими змінами в
педагогічній теорії та освітній практиці. Незадоволеність науковців і практиків
результатами шкільної освіти зумовила необхідність її реформування, вироблення
стратегічного напрямку розвитку системи загальної середньої освіти на
перспективу.
На сторінках сучасної педагогічної преси широко
обговорюється роль школи в підготовці людини до повноцінного життя і праці,
вплив світових процесів і соціально-економічних перетворень у державі на
формування особистості людини нового покоління. Відповіді на актуальні питання
сьогодення зводяться до однієї думки: «Суспільству потрібні люди, які вміють
вчитися самостійно». І це зрозуміло. Якщо учень знає, як вчитися, спроможний
досягти мети, вміє працювати з книгою, шукати і знаходити необхідне для
вирішення тих чи інших проблем, використовує найрізноманітніші джерела
інформації, то йому легше буде підвищувати професійний рівень,
перекваліфікуватися, набути будь-яких необхідних додаткових знань. Власне, це і
потрібно людині для життя у суспільстві. Тому весь процес навчання в школі
повинен спрямовуватися на вирішення суспільно обумовлених завдань, які
ставляться перед освітою. Сучасний рівень розвитку цивілізації потребує
докорінних перетворень в освітній галузі, а саме вдосконалення і перебудови
процесу навчання, що в свою чергу вимагає змін у традиційній побудові уроку як
основної форми організації навчання в школі.
Головний стратегічний напрямок розвитку системи
шкільної освіти спрямований на розв’язання проблеми особистісно-орієнтованого
навчання, яке ставить в центр уваги педагога особистість учня; визнає
пізнавальну діяльність провідною в тандемі вчитель-учень;
передбачає рішучу зміну традиційної парадигми освіти «вчитель – підручник – учень» на нову – «учень – підручник – учитель». Саме така система відображає
гуманістичний напрямок в педагогіці, який відповідно пов’язує свої дослідження,
розробки, рекомендації з особистістю учня, його індивідуальністю.
На відміну від традиційної системи навчання, в
якій учитель і підручник були основними і найбільш компетентними джерелами
знань, в умовах особистісно-орієнтованого навчання педагог виконує іншу, не
менш важливу, функцію. У новій парадигмі освіти вчитель виступає більше в ролі
організатора самостійної активної пізнавальної діяльності учнів, компетентного
консультанта і помічника. Його професійні вміння повинні бути спрямовані не
просто на контроль знань і вмінь школярів, а на діагностику їх діяльності, щоб
вчасно допомогти кваліфікованими діями подолати труднощі в пізнанні і
застосуванні знань. Ця роль значно складніша, ніж при традиційному навчанні, і
вимагає від вчителя високої майстерності.
Сучасне суспільство інформаційних технологій
зацікавлено в тому, щоб громадяни були спроможні самостійно, активно діяти,
виважено приймати рішення, легко адаптуватися до умов життя, які змінюються.
Саме тому, в сучасних умовах так гостро порушуються проблеми
особистісно-орієнтованого навчання, впровадження нових освітніх технологій в
практику роботи шкіл.
Сучасна школа повинна створювати умови для
формування цілісної особистості, якій притаманні всі якості, про які йшлося
вище. І це задача не стільки змісту освіти, скільки нових технологій навчання,
із розвитком яких вчені й практики пов’язують можливість такої побудови
навчального процесу, яка була б ефективною в умовах масової школи і
забезпечувала б успіх діяльності звичайного вчителя.
Виклад основного матеріалу дослідження. Поняття «педагогічна технологія» останнім часом отримує дедалі ширшого застосування в теорії навчання. Саме в цьому розумінні термін «технологія» та його варіації «технологія навчання», «освітні технології», «технологія освіти» та інші почали використовувати в педагогічній літературі й одержали велику кількість формулювань в залежності від уявлень авторами структури і складових освітньо-технологічного процесу. Однак часто можна зустрітися з помилковим розумінням сутності поняття «педагогічна технологія», яке, як правило, ототожнюють з методикою чи, навіть, методологією роботи вчителя у сфері навчання та виховання [2, 3]. Варто розрізняти ці поняття. Від методики технологія відрізняється відтворюваністю результатів. Вже стало звичним, що методика виникає на основі узагальнення досвіду або впровадження нових засобів. Технологія ж проектується, виходячи з конкретних умов та орієнтуючись на заданий, а не передбачуваний результат. Технології миттєво не створюються, завжди необхідний певний час для їхньої розробки, впровадження та апробації. Це складний і багатокомпонентний процес [3, 24].
Отож, структура педагогічної технології включає:
1) концептуальну основу;
2) змістову частину навчання: цілі навчання, зміст
навчального матеріалу;
3) процесуальну частину – технологічний процес: організацію навчального процесу; методи і форми навчальної діяльності школярів; методи і форми роботи вчителів; діяльність вчителя з управління процесом засвоєння матеріалу;
4) діагностику навчального процесу [3, 38].
Вибір технології пов’язаний з комплексною оцінкою
ефективності дидактичного процесу, в якому вона має бути втілена.
В даній статті хочемо зупинитись на такій
педагогічній технології, як навчання в співробітництві або навчання в малих
групах, саме тому, що в умовах існуючої класно-урочної системи вона може бути
легко інтегрована з традиційним навчанням, забезпечує успішне засвоєння
навчального матеріалу всіма учнями, самостійність, доброзичливість у ставленні
до вчителя і своїх товаришів, комунікативність, бажання допомогти іншим.
Навчання в співробітництві, навчання в групах
використовувалось в педагогіці досить давно. Ідея виникла у 20-х роках ХХ
століття, але розробка технології сумісного навчання в групах почалася лише в
1970-ті роки і сьогодні розглядається в педагогіці як найбільш успішна
альтернатива традиційним методам. Дослідженням малих груп (від 2 до 10 осіб) займалися
відомі вчені, педагоги і психологи, такі, як: А. М. Рівін (різний рівень базової
підготовки учнів, поєднання у пари), Х. Й. Лійметс (недостатня
мотивація до навчання) [1, 9], Я. Л. Коломінський, Н. Г. Сиротенко (різний базовий рівень знань і досвіду самостійної діяльності, групи з 3-х осіб),
А. А. Реан та ін..
Головна ідея навчання в співробітництві – вчитися разом, а не просто щось виконувати разом, допомагати друзям, разом вирішувати
будь-які проблеми, переживати радість успіхів і хвилини невдач.
Суть даної технології полягає в тому, що учні
залучаються до роботи в малих групах, де вчаться допомагати один одному і
відповідають за успіхи кожного. Можна вчитися в колективі з перевагою
фронтальних видів діяльності, можна – індивідуально, використовуючи різні
методики і навчальні матеріали, коли учень зосереджується на собі, на своїх
успіхах і невдачах, його абсолютно не цікавить стан справ у інших учнів. А
можливе й інше навчання: коли поряд з тобою товариші, у яких можна з’ясувати
щось незрозуміле, обговорити розв’язання чергової задачі чи прикладу. А якщо
від тебе залежить успіх всієї групи, то ти не можеш не усвідомлювати
відповідальність і за свої успіхи, і за успіхи товаришів. Практика доводить, що
разом вчитися не тільки легше і цікавіше, але і значно ефективніше.
Існує декілька варіантів організації навчання в
співробітництві («навчання в команді», «вчимося разом», «метод пили»), в яких є
певні подібні ознаки й відмінності.
Ми вже неодноразово наголошували, що дана технологія досить влучно вписується в межі проведення традиційного уроку і може використовуватись як певний його фрагмент чи частина на будь-якому структурному етапі (під час перевірки домашнього завдання, при вивченні і закріпленні нового матеріалу). Це можна підтвердити різноманітністю видів діяльності, які використовуються на уроці з застосуванням навчання в співробітництві:
- ознайомлення з новим матеріалом (лекція або
пояснення правила, закону, створення проблемної ситуації і т. ін.);
- закріплення нового матеріалу (робота учнів в
співробітництві за певними варіантами; обговорення результатів роботи;
тестування з метою виявлення рівня осмислення нового матеріалу);
- застосування нового матеріалу (робота в
співробітництві) [4,6].
Визначаючи доцільність застосування даної технології в практиці сучасної школи, ми дійшли висновку, що сукупність методів та форм співробітництва в різних варіантах відображає завдання особистісно-орієнтованого підходу на етапі засвоєння знань, формування інтелектуальних вмінь, необхідних і достатніх для подальшої самостійної дослідницької і творчої роботи в проектах.
Особливими відмінностями роботи в групах за технологією навчання в співробітництві від інших форм групової діяльності є:
1) взаємозалежність членів групи;
2) особиста відповідальність кожного члена групи за власні успіхи і успіхи своїх товаришів;
3) спільна навчально-пізнавальна, творча діяльність учнів в групі;
4) загальна оцінка роботи групи (не завжди в балах), яка складається з оцінки форми спілкування членів групи поряд з академічними результатами роботи.
Головним моментом у застосуванні даної технології є структурування діяльності учнів таким чином, щоб вони були залучені в активну спільну роботу з особистою відповідальністю за виконані дії.
Дана технологія може широко використовуватись як в старшій, так і в початковій школі.
Висновки. Застосування в організації навчального процесу технології співпраці в малих групах дає можливість значно підвищити якість результатів навчання і сприяє формуванню компетенції самостійної діяльності. Якщо учні стали активнішими, відчувають впевненість у власних силах, вміють досліджувати, самостійно вирішувати нехай невеликі, але все ж таки проблеми, можна стверджувати про ефективне застосування технології співробітництва на уроці й успішну реалізацію суспільних завдань освіти.
Список літератури:
1. Лийметс Х. Й.
Групповая работа на уроке / Х. Й. Лийметс. – М.: Знание, 1975. – 114
с.
2.
Матвієнко П.
Орієнтир на освітні технології / П. Матвієнко // Початкова школа. – 2000.
– № 1. – С.3-5.
3.
Нові
педагогічні та інформаційні технології в системі освіти //За ред.
Е. С. Полат. – М., 2000. – 272 с.
4.
Підласий І.,
Підласий А. Педагогічні інновації / І. Підласий, А. Підласий //
Рідна школа. – 1998. – № 2. – С. 3-6.
SUMMARY
Inna Prokop
Organization of educational cooperation in small groups
in the lesson in modern school
The article reveals the
essence of technology specific cooperation in small groups, defined by the
differences of group work on technology education in collaboration from other
forms of group work, the expediency of application of this technology in the
practice of the modern school.