Проніна А.А., Орловська О.В.
Хмельницький національний університет, Україна
Готичний роман як специфічний літературний жанр
До кінця XVIII сторіччя готичний роман затвердив себе як літературний жанр. У період з
1765 по 1850 рік готичний роман був найбільш запитаний серед друкарської
продукції як в Англії, так і в Європі. Н.Дрейк, редактор журналу «Літературне
дозвілля», так визначив цей жанр: «… ніщо не впливає настільки сильно на
людину, як готична література. … навіть нечутливий мозок, розум, вільний від
будь-яких слідів віри у забобони, мимоволі визнає їх владу і силу…» [1, с. 13]. А
британський критик Теодор Уаттсс-Дантон називав готику «ренесансом чудового» в
англійській літературі.
Що ж таке готичний роман і у чому ж криється його
причина популярності? Готичний роман – літературний твір, заснований на
відчутті жаху читача. Але треба зауважити, що навряд чи письменники, що
працюють у цьому напрямку, бажали просто залякати читачів. Як правило, готичні
романи поряд з «таємницями і жахами» наповнені філософськими роздумами,
праведними промовами та показовими діями. У літературі цього жанру описуються наступні
надприродні явища: потойбічні сили і їх
відвідування зі злою метою, явище примари,
дивна хвороба людини, замогильні появи, живі
мерці, повернення з могили за виконанням клятви, невпокійна душа, загадкове
приречення. Кожному з цих явищ відведена своя
роль в сюжетній лінії готичного роману.
Готичний роман склався на тлі інтересу
преромантиків XVIII сторіччя до лицарської
культури з орієнтацією на рицарський роман (особливо на такий його зразок, як
«Згубний цвинтар») і на роман бароко. Твори авторів преромантизму XVIII
сторіччя змішані
з містикою, жахом та проявом надприродних сил. Характерні риси цього жанру
носять на собі відбиток особливостей архітектурного стилю, якому притаманні
сліди грубої і примітивної пишності. «Атмосфера творів даного жанру була
просякнута похмурістю, безумством, наповнена примарами, забобонами і духом
помсти».
Теорія готичного роману була розроблена в
першій (1764) і другій (1765) передмовах Г. Уолпола (засновник готичного
роману) до видання свого роману «Замок Отранто». Г. Уолпол називав жах своїм
головним знаряддям. Важливої особливістю його роботи було те, що його теорія
роману спиралася на досягнення попередньої літератури. Панував тип
просвітницького роману і водночас відроджувались традиції середньовічного
лицарського роману.
Особливості, притаманні готичному роману,
досить очевидні. Дії завжди відбуваються у середніх віках. Звідси і назва –
«готичний»: починаючи з епохи Відродження це був синонім слів «середньовічний»
і т. п. Саме преромантизм, в тому числі готичний роман, зумів частково
відмовитися від поняття «варварське середньовіччя» і зрозуміти красу будівель
того часу, народних переказів і т. д. Більшість подій відбуваються у
стародавніх замках або монастирях. Готичний замок завжди старовинний: в який би
час не розгорталися події роману, замок завжди буде стародавнім і до того часу.
Замок обов’язково похмурий і величний, що узгоджується з естетикою Е. Берка,
який зазначав, що «всі будівлі, які мають на меті справити враження
піднесеного, бажано зображати темними і похмурими» [2, с. 86]. У той же час замок
напівзруйнований, найчастіше покинутий. Із замком обов’язково
пов’язана якась таємниця.
Дуже часто роман супроводжується вступом ( нібито від
видавця), де не тільки події, а й сам твір відносяться до минулого. Наприклад,
у передмові до першого видання «Замку Отранто» було написано, що
«запропонований читачеві твір був знайдений в бібліотеці, що належить
католицькій родині старовинного походження, на півночі Англії. Він був
надрукований готичним шрифтом в Неаполі в 1529 році». Цим виправдовуються
«чудеса, привиди, чаклунські чари, віщі сни і інші надприродні явища», які
присутні в повісті.
Це має на меті надати твору
правдоподібності.
Основні події найчастіше відбуваються в країні чужій
для письменника. Іноді дія відбувається в декількох країнах. Це дає великі
можливості зобразити побутові ситуації, випадкові зустрічі, актуалізує теми
дороги, подорожі. Сюжет будується навколо таємниці – наприклад, чийогось
зникнення, невідомого походження, нерозкритого злочину, позбавлення спадщини.
Зазвичай використовується комбінація з кількох тем. Розкриття таємниці
відкладається до самого фіналу [3, с. 358].
Твір оповитий атмосферою страху і жаху (що
підтримується протягом всієї розповіді) і розгортається у вигляді загрози
спокою, безпеки і честі героя та героїні. Найчастіше центральний персонаж –
дівчина. Вона красива, мила, доброчесна і у фіналі винагороджується подружнім
щастям, становищем у суспільстві і багатством, вона має і те, що у XVIII сторіччі називали «чутливістю». Вона любить гуляти на
самоті по лісових галявинах і мріяти при місяці біля вікна своєї спальні, а в
рішучу хвилину непритомніє.
Сама природа сюжету вимагає присутності лиходія. По
мірі розвитку готичного жанру лиходій витіснив героїню з центру читацької
уваги. У пізніх зразках жанру він отримує повноту влади і зазвичай є двигуном
сюжету.
Можна відзначити, що в основному, готичні твори
будуються по одному канону, тому їх сюжети досить схожі, проте кожен автор
вносить свій внесок у розвиток жанру. Спільною для всіх творів готичного стилю
є також філософія, заснована на приреченості, незмінності долі. Як би не
боролися герої з роком, їм ні за що не уникнути того, що має статися. Готична
література є фатальною. Вона дозволяє вірити в щось надприродне, незвичайне і у
можливість якось вплинути на хід подій життя, але не дозволяє все це здійснити.
З впевненістю можна сказати, що готичний роман це щось
необхідне людині завжди. Страх був, є і буде завжди. І інтерес до нього теж, а
тому актуальність готики очевидна. Занурюючи нас у світ похмурого і
незрозумілого, вона змушує читача нервувати і переживати самі різні емоції,
яких у повсякденному житті не відчуєш. Готичний роман може інтригувати читача,
змусити його замислитись над тим, що є добро і зло, повірити у магію людської
уяви. Незважаючи на всі іронічні посмішки і снобізм літераторів, він продовжує
жити і сьогодні – щоправда, в дещо видозмінених формах.
Література:
1. Григорьева Е. В.
Готический роман и своеобразие фантастического в прозе английского романтизма:
автореф. дис. канд. филол. наук / Е.В. Григорьева; ЛГПИ им. Герцена. Л., 1989.
– с. 17
2. Молчанов В. И.
Литература ужаса и мистификация читателя // Вопросы литературы. – 1979. – №8 –
с. 86
3. Вацуро В.Є. Готический роман в Росии / В.Э. Вацуро. М., 2002. – с. 545