ЕКСПРЕСИВНІСТЬ ЯК СЕМАНТИЧНА КАТЕГОРІЯ

К.І. Войтенко

аспірант кафедри теорії, практики та перекладу англійської мови

Національний технічний університет України «КПІ»

Емоції, як вважається за аксіому, являються мотиваційною основою свідомості та мовної поведінки, що люди не можуть в своєму спілкування обійтись без емоцій. В даній ситуації джерелом людських емоцій виступає мова, яка власне і номінує емоції, виражає їх, описує, імітує, стимулює, класифікує, пропонує засоби для мовного маніпулювання та моделювання відповідних емоцій. Сама мова формує емоційну картину світу. При цьому емоції виникають не лише в наслідок заданих лінгвокультурних ситуацій, але і самі їх породжують.

На сучасному етапі розвитку та чіткого встановлення поняття експресивності вчені звертаються до когнітивно-психологічних та комунікативно-прагматичних трактувань тих ознак мовлення, від яких безпосередньо залежить ефект, що створюється експресивним мовленням.

Експресивність як семантична категорія розглядається у межах конотативного значення, являє собою одну з найважливіших рушійних сил розвитку мови, так як вона сприяє створенню нових засобів, які в свою чергу слугують для більш глибинної передачі думок мовця чи пишучого. Сутність семантичної категорії експресивності полягає у вираженні додаткових смислових відтінків, що нашаровуються на денотативне значення, поширюючи та підсилюючи лексичне та граматичне значення, формуючи зображальність та виразність мовлення. [6]

В основі явища експресивності лежать декілька груп психологічних закономірностей, що стосуються, з одного боку, вираження емоцій і почуттів, а з іншої – сприйняття. Лінгвістичним механізмом експресивності є, головним чином, відхилення від стереотипів у використанні мовних одиниць різних рівнів.

На ряду з іншими категоріями, експресивність слугує не лише для ефективної реалізації намірів мовця, але і втіленням в мовленні власне його особистості, що особливо є важливим для художнього тексту. Експресивність розкриває якісну сторону висловлювання, є ознакою мовленнєвого твору, що власне і передає його суть. [2]

Експресивність як особлива інтенція регулюється глобальним комунікативним задумом мовця і може бути поширена на всі висловлювання в цілому чи на окремі його сторони, елементи, смислові чи формальні, мовні та позамовні.

В сучасній лінгвістиці термінологічне різноманіття в області емотивістики перш за все пов’язано із синонімічним використанням термінів «експресивність» та «емоційність». Але для уникнення змішання даних понять, необхідно чітко встановити їх відмінність. З точки зору семасіології в процесі вивчення експресивності дуже важливим є розмежування слів, що називають емоції, та слів, що викликають емоційну реакцію читача. Остання категорія розглядається вченими крізь призму системного опису значення, і таким чином, емоційність втрачає комунікативну самостійність і стає синонімічною експресивності.

Емоційність – «прояв в мовленні почуттів настрою мовця по відношенню до діяльності, іншими словами, суб’єктивним відношенням до дійсності. Прояв емоційного значення слова можна прослідкувати в чітко заданому контексті, що передає індивідуальний настрій чи почуття мовця. В свою чергу, поняття «експресивність» характеризує виразність мовлення людини, за часту співвідноситься з інтенсивністю, маючи на меті підсилити вплив на слухача, вразити чи запевнити його. [3]

Експресивність, що є результатом використання емоційних мовних одиниць в мовленні, являє собою сукупність семантико-стилістичних ознак, що роблять мовлення більш яскравим, сильно діючим, глибоко вражаючим. Якщо у висловлюванні чітко виражено суб’єктивно психологічне відношення людини до того, про що він говорить, то в даній ситуації реалізується емоційна чи експресивна функція мовлення. [5]

Експресивність як семантична категорія може включати в себе такі поняття, як емоційність, оцінку, інтенсивність. При співвідношенні понять емоційності та експресивності необхідно зазначити, що емоційність є складовою експресивності, вона завжди експресивна, в той час, коли експресивність не завжди може бути емоційною, тобто експресивність завжди виражає почуття мовця. Експресивне мовлення є незвичним, що виділяється на фоні нейтрального мовного оточення за умови насиченості лексичними, граматичними, фонетичними, стилістичними засобами, впливаючи на емоційну сферу реципієнта. Експресивність – це категорія, яку набуває слово чи висловлення лише в певному мовленнєвому контексті чи «внутрішньо властива одному слову як елементу мови»[1].

Література:

1. Ахманова, О. С. Словарь лингвистических терминов / О. С. Ахманова. – 4-е изд., стер. – М. : КомКнига, 2007. – 56 с.

2. Вафеев, Р. А. К определению категории «оценочности» и «экспрессивности» при сопоставлении языков / Р. А. Вафеев // Роль иностранных языков в подготовке специалистов нефтегазового комплекса: проблемы и перспективы изучения в современных условиях.– Тюмень : ТюмГНГУ, 2010. – С. 178–179.

3. Гак, В. Г. Высказывание и ситуация/В. Г. Гак// Проблемы структурной лингвистики. – М. : Наука, 1973. – С. 349–371.

4. Галкина-Федорук, Е. М. Об экспрессивности и эмоциональности в языке/ Е. М. Галкина-Федорук // Сб. статей по языкознанию. – М., 1958. – С. 107.

5. Гридин, В. Н. Экспрессивность/В. Н. Гридин// Лингвистический энциклопедический словарь. – М. : Советская энциклопедия, 1990. – С. 591.

6. Сергеева Е.Н. Степень интенсивности качества и их выражения в англ. языке/ Е.Н. Сергеева// Автореферат дис. канд…филол. наук. – М.:1967.