СЕМАНТИЧНІ РОЛІ ПЕРСОНАЖІВ-БАТЬКІВ

У НІМЕЦЬКОМОВНІЙ ЛЮБОВНІЙ ДРАМІ

Жигоренко Ірина Юріївна

к. філол. н., Мелітополь

Вивчення особливостей реалізації семантичних ролей у художньому тексті належить до концептуального напрямку лінгвістичних досліджень. Висновки, котрі пропонуються далі, є частиною комплексного аналізу складників концепту LIEBE у німецькомовному художньому тексті.

Концепт LIEBE у сучасній германістиці досить добре вивчений, однак лінгвісти зупиняються лише на описі окремих його складових (M. Braun , 2001; W. Fritsch-Rößler, 1999; А. Guse, 1999; P. Hartmann, 1958) або торкаються зазначеного концепту опосередковано (U. E. Klett, 1998; E. W. Nivre, 1998; G. Schäfer, 2007). Часто дослідження стають сумішшю філософії, стилістики та риторики (H. Jünger, 2006; S. Maasen, 2006; M. Versari, 2006; M. Zeiner, 2006); акцентуацією соціальної проблематики та етики (А-К. Reif, 1999; H. Schemann, 2005; B. Unger, 2007).

Менш плідним для німецького мовознавства виявився структурний напрямок досліджень концепту LIEBE. Спроби виявлення структури внутрішньої форми концепту LIEBE на теоретичному рівні зробили такі вчені, як N. Luhmann, 2003 та H.-P. Schwander, 1997; однак більш відомими є праці англійців (Дж. Лакофф, М. Джонсон, 2004 Z. Kövecses, 2006).

Актуальним є вивчення концепту LIEBE у драматичних творах. З усього масиву розглянутих наукових робіт зустрілася лише одна, що представляє погляд на питання, стосовно використання концепту LIEBE в якості засобу створення напруженості у драмі (F. Funke, 2007). Цієї розвідки не достатньо для формулювання остаточних висновків щодо своєрідності відображення концепту LIEBE німцями, як носіями культури, а отже аналіз драми на сьогодні можна вважати не повним.

В Україні та Росії лінгвокогнітивні дослідження німецької драми взагалі не дуже поширені. Тут вичерпно проаналізовано прагматичні зв’язки між репліками у межах діалогічних едностей Т. Е. Шестаковою (2005) та Н. С. Ольховською (2007).

У ґрунтовному дослідженні В. Б. Меркур’євої (2005), на прикладі німецькомовних діалектних драм, продемонстровано положення про упорядковану гетерогенність природних мов; чинники появи суб’єктивно-модальної площини репліки драматичного дискурсу виявлено Н. М. Сафоновою (2006). Лексичні засоби формування імпліцитності досліджено Н. Я. Іванишин (2006); відносини контекстуальної синонімії між елементами художнього мовлення п’єси розглянуто Н. В. Возненко (2002) та Л.В. Солощук (2005).

Привертають увагу роботи, що розглядають мовні засоби об’єктивації архетипів (Х. В. Старовойтова, 2008), емоційних концептів та концептів «чоловік» та «жінка» у гендерному аспекті (Л. С. Кислова, 2007; Е. Р. Хутова, 2008; О. В. Попов, 2007; Н. В. Паланчук, 2006, 2008).

Розглянуті дослідження мають побічне відношення до концептів, однак вони цікаві з погляду запропонованих в них методів дослідження.

Для аналізу концепту LIEBE була відібрана низка любовних драм німецькомовних авторів різних століть, мотивацією став високий рівень напруженості, створений діями закоханих героїв: дві п’єси Ф. Хеббеля «Марія Магдалина» [7] та «Агнеса Бернауер» [1], Г. Е. Лессинга «Емілія Галотті» [5], Ф. Шіллера «Підступність та кохання» [4], Ф. Дюрренматта «Візит старої дами» [3], А. Шнітцлера «Флірт» [6], Е. Бауернфельда «Брат та сестра з Нюрнберга» [2].

Поняття «мовна особистість» припускає розгляд кожного індивіда як унікальний об’єкт вивчення, однак аналіз драматичних творів показує, що ліричні герої в подібних ситуаціях поводяться однаково. Тому можна розглядати дії учасників драми як стандартний спосіб спілкування, у якому сполучаються індивідуальні й типові характеристики.

Огляд сучасних лінгвістичних методів аналізу художнього твору примушує підходити до питання комплексно і застосовувати фреймовий підхід з поглибленим контекстуальним аналізом.

Узагальнення отриманих результатів дозволяє структурувати дії учасників любовної драми за аналогією розгортання пропозиціональних схем основних фреймів.

Згідно з запропонованими відомим українським мовознавцем С.А.Жаботинською (2000) характеристиками кожний фрейм здатний надати будь-якій ситуації вичерпну інтерпретацію. Лінгвокогнітивний підхід засвідчив, що не всі фрейми з традиційного переліку, як і не всі пропозиційні схеми, можуть бути застосовані до аналізу драми. Крім того семантичні ролі (за В. О. Плунгяном, 2003-2008) та ситуації значно різняться в залежності від різновиду фрейма.

Предметний фрейм представлений у проаналізованих драмах наступними схемами та ситуаціями.

Квантитативна схема реалізувалася в двох ситуаціях: 1) habitual ситуація P має місце регулярно («зазвичай», «як правило»); 2) intensive ситуація P має підвищену інтенсивність («дуже», «багато»).

Кваліфікативна схема реалізувалася у шести ситуаціях: 1) qualitative (регулярне здійснення P є властивістю суб’єкта); 2) resultative (має місце стан, що є природним результатом ситуації P); 3) experientive (суб’єкту ситуації P вже доводилось здійснювати P); 4) intensive ситуація P має підвищену інтенсивність; 5) nimifactive ситуація P реалізується с надмірною інтенсивністю, що призводить до негативних наслідків; 6) completive досягнута (природна) межа у розвитку ситуації P.

Темпоральна схема була представлена лише двома ситуаціями: 1) temporary ситуація P має місце тимчасово; 2) gradative (динамічна) ситуація P розвивається у напрямку накопичення результату;

Схема способу буття реалізуваласі в одній ситуації: possibilitive – суб’єкт ситуації P не має перешкод здійснити P.

В акціональному фреймі, де декілька предметів, що є участниками подій, наділяються аргументними ролями реалізувалися такі схеми:

Схема стану/процесу представлена в п’яти ситуаціях: 1) superlative суб’єкт виконує дію P краще іншого участника; 2) reprobative мовець негативно оцінює ситуацію P; репробативний пробабілітив = припущення про погане; репробативний оптатив/юсив = побажання зла; репробативний результатив = ситуація завершується з негативним результатом; 3) celative дія P відбувається суб’єктом потай від інших участників ситуації; 4) dubitative мовець оцінює ситуацію P як маловірогідну; 5) admirative мовець не очікував, що ситуація P має місце;

Схема дії реалізувалася лише в одній ситуації: additive суб’єкт виконує дію P повторно з додатковою кількістю об’єкта.

Схема каузації повторилася у таких п’яти варіантах: 1) competitive суб’єкт змагається з іншими учасниками в здійсненні дії P; 2) superlative суб’єкт виконує дію P краще іншого учасника; 3) habitive в результаті дії P суб’єкт здобуває об’єкт X; 4) separative суб’єкт дії P відокремлює від об’єкта X його частину; 5) possibilitive суб’єкт ситуації P не має перешкод) для здійснення Р.

Компаративний фрейм у драматичних творах був представлений обома схемами: схемою подібності, яка лежить в основі метафори, наприклад, драму «Марія Магдалина» автор починає з обговорення вінчальної сукні, що її колись вдягала на своє весілля мати головної героїні. Зважаючи на узагальнену назву твору, що не має ніякого відношення до імені головної героїні, зважаючи на відсуність імені у матері (вона – дружина столяра Антона), беручи до уваги узагальнену долю дівчини, що готується до заміжжя, і сюжет драми зокрема, підвенечну сукню тут слід вважати метафорою. Ситуація добре поєднує і схему тотожності компаративного фрейму (Dein Hochzeits-Kleid […] ist, als ob’s zu heut gemacht wäre! [7]), і може тлумачитися так: «весільні сукні мають не просто типовий фасон, що віками залишається незмінним, вони – символ незмінності жіночої долі».

Посесивний фрейм, у якому встановлюються відносини між узагальненими ролями «володар» і «те, чим володіють», таксономічний фрейм, що представляє відносини категоризації та ідентифікаційний фрейм, де дві предметних сутності поєднуються зв’язкою «є» в аналізі драми не знайшли застосування.

Вибірка контекстів, що ілюструють типовість вчинків та дій персонажів-батьків наречених в любовній драмі, була узагальнена за наступними ідеографічними групами.

Батьки хворі та немічні. «Мати: Wenn man so schwer krank liegt, wie ich, und nicht weiß, ob man wieder gesund wird…» [7].

«Батько: …als ich aber eintrat, stand er halb angekleidet und blass und zitternd da,... Die Ärzte wurden berufen, aber das Fieber wollte nicht weichen… So musst’ ich ihn dahin siechen sehen und konnte nicht helfen. Am siebenten Tage – war er nicht mehr!» [2].

Ставляться до шлюбу з недовірою. Мати Клари сподівається, що дочка не зустрічається з нареченим поза домівкою: «Ich will nicht hoffen, daß Du ihn anderswo siehst als hier im Hause!» [7].

Мати Луізи бажає вигідного шлюбу: «ich meine, (hustet) weil eben halt der liebe Gott meine Tochter barrdu zur gnädigen Madam will haben …» [4].

Одоардо, батько Емілії, тривожиться за честь дочки: «Ein Wollüstling, der bewundert, begehrt… der bloße Gedanke setzt mich in Wut» Навіть погоджується на вбивство задля позбавлення родини ганьби. На питання принца: «Grausamer Vater, was haben Sie getan!» Одоардо відповідає: «Eine Rose gebrochen, ehe der Sturm sie entblättert» [5].

Батько Луізи хвилюється за стосунки дочки з бароном, що вже виходять за межі пристойності: «Einmal für allemal! Der Handel wird ernsthaft. Meine Tochter kommt mit dem Baron ins Geschrei. Mein Haus wird verrufen» [4].

Майстер Антон самогубство дочки, яка все ж не врятувала батька від поговору, вважає ганьбою: «Sie hat mir Nichts erspart - man hat's gesehen!» [7].

Не схвалює шлюб дочки з аристократом батько Агнесси: «Aber mich graust, Agnes, wenn ich an deine Zukunft denke, denn (er zeigt auf ein Barbierbecken) so ein Ding und eine Krone – es geht nimmermehr gut!» [1].

Батько Луізи має великі сумніви щодо можливості заміжжя дочки з бароном Фердінандом: «Nehmen kann er das Mädel nicht - Vom Nehmen ist gar die Rede nicht, und zu einer – daß Gott erbarm? – Guten Morgen!». Має намір з’ясувати стосунки з батьком Фердінанда президентом фон Вальтером: «Ich werde sprechen zu seiner Excellenz: Dero Herr Sohn haben ein Aug auf meine Tochter; meine Tochter ist zu schlecht zu Dero Herrn Sohnes Frau, aber zu Dero Herrn Sohnes Hure ist meine Tochter zu kostbar, und damit basta! – Ich heiße Miller» [4].

Герцог Брауншвейгський сподівається на вигідний шлюб сина: «In Braunschweig ist ja alles schön, bis auf das Hexenvolk, das sich zu Walpurgis bei Nebel und Nacht auf dem Blocksberg versammelt, und Erichs Anna soll noch mächtig hervorleuchten!» [1].

Він же, обурений вибором сина, не розуміє ганебної безвідповідальності перед власним народом: «So viel Respekt für mein Blut verlang ich! Die Sippschaft der Dirne hat's in Umlauf gesetzt, um ihre Schande zu verbrämen! Das liegt ja auf der Hand! Aber daraus folgt nicht, dass wir ruhig zusehen wollen, bis es im ganzen Reich herum ist, bewahre!» [1].

Президент, батько Фердінанда, бажає одружити сина на коханці герцога задля власної вигоди: «Damit nun der Fürst im Netz meiner Familie bleibe, soll mein Ferdinand die Milford heirathen» [4].

Президент, крім того, не схвалює кандидатуру майбутньої невістки: «Eine lustige Zumuthung! Der Vater soll die Hure des Sohns respectieren» [4].

Батько не може остаточно змиритися з вибором сина, підписує вирок про страту невістки, його навіть не лякає ні можливе самогубство сина, ні загроза повстання: «und es ist sehr möglich, daß er's [Hand an sich legen] tut, so lasse ich ihn begraben, wie sie, tritt er mir im Felde entgegen, so werf ich ihn oder halte ihn auf, bis der Kaiser kommt» [1].

Страждання батьків виражається у смерті від жалю за дитиною. Батько Кристини: «Weiring Ich kann nicht, ich kann nicht... Er geht mühsam von der Tür bis zum Fenster Was will sie... was will sie... Er sieht durchs Fenster ins Leere Sie kommt nicht wieder – sie kommt nicht wieder! – Er sinkt laut schluchzend zu Boden» [6].

Герцог Ернст від тягара скоєного горя йде у монастир: «Mein Tagewerk war schwer, aber vielleicht leb ich noch übers Jahr … аn einem Mönch ist's genug!» [1].

Аналіз драм показав: семантичні ролі розподіляються у розглянутих творах в рамках основних фреймових схем наступним чином.

Предметний фрейм, квантитативна схема: дії виокремлених осіб носять хабітуальний характер, тобто є звичними, регулярними, усталеними. Ситуації, що складаються у любовній драмі мають підвищену інтенсивність.

Предметний фрейм, темпоральна схема: ситуація розправи з небажаною нареченою контінуативний унексперієнтив не припиняється, не зважаючи на зовнішню видимість примирення головних дійових осіб.

Предметний фрейм, схема способу буття: батьки виконують роль поссібілітива, вони не мають перешкод для розправи над дітьми.

Акціональний фрейм, схема стану, процесу: батько нареченого завжди не схвалює вибір сина, бажає йому зла – роль репробативного оптатива. Для нього факт зв’язку сина з простолюдинкою вкладається в ситуацію адміратива (раптова, неочікувана).

Акціональний фрейм, схема каузації: батько коханого нареченого зазвичай грає роль поссібілітива – стоїть значно вище за усіх дійових осіб і здатен виконувати свої дії без перешкод (сірконстант – за допомогою відданого помічника, стимулом є збереження високого соціального статусу власної родини, збереження матеріальних цінностей, дії здійснює не зважаючи на можливі негативні наслідки – передумова).

Батько нареченого та батько нареченої виступають бенефактивним малефактивом – діють на наречену-рецепієнта, значно погіршуючи її становище, і діють до тих пір, поки не досягнуть найгіршого результату – темпоратив.

Характерною особливістю проаналізованих драматичних творів є відсутність семантичних ролей, або ситуацій «напівтонів». Не зустрілося ролі неглігентива, тобто таких дійових осіб, дії яких виконувалися б погано або недбало; комітатива – таких суб’єктів ситуації, що б виконували свої дії «подорозі», «заразом»; усі праналізовані ролі та ситуації носять обов’язковий, цілеспрямований характер.

Виявлені семантичні ролі та ситуації в якості складових концепту кохання у драмі, як і кожна окрема група дійових осіб, заслуговують на подальше окреме вивчення.

Література

1. Agnes Bernauer. Dramen / Friedrich Hebbel. – Frankfurt, M. : Fischer-Taschenbuch-Verl. – 2008. – 202 S.

2. Die Geschwister von Nürnberg. Bauernfeld, Eduard von: Gesammelte Schriften. – Ann Arbor, Mich. : UMI. – Bd. 5. – 1980. – 266 S.

3. Erläuterungen zu Friedrich Dürrenmatt, Der Besuch der alten Dame / von Bernd Matzkowski. – Hollfeld : Bange. – 2009. – 119 S.

4. Kabale und Liebe / Friedrich Schiller. – Horitschon : Vindobona. – 2009. – 177 S.

5. Lessing, Gotthold Ephraim. Emilia Galotti. – München : Oldenbourg. – 2009. – 143 S.

6. Liebelei / Arthur Schnitzler. Hrsg. von Michael Scheffel. – Stuttgart : Reclam. – 2002. – 111 S.

7. Maria Magdalena. Dramen / Friedrich Hebbel. – Frankfurt, M. : Fischer-Taschenbuch-Verl. – 2008. – 202 S.