Філологічні науки / 6. Актуальні проблеми перекладу

Ст. викл. Ковальська Н. В.

Ст. викл. Огієнко В. П.

Національний технічний університет України “Київський політехнічний інститут”

Суперечливий характер процесу запозичення та його вплив на стан мови-реципієнта.

Будь-яка мова як живий організм, що знаходиться у постійному розвитку чутливо реагує на все нове у житті тої чи іншої нації. Саме тому процес глобалізації, політичні реформи, перебудова економіки, європейський вектор розвитку України, стрімкий розвиток інформаційних технологій певним чином сприяють і стимулюють співпрацю нашого народу з народами світу у сфері культури і освіти, політики та економіки, що в свою чергу проявляється на мовному рівні у вигляді іншомовних запозичень, які піддаються до певної міри адаптації та асиміляції українською мовою [1, с. 122]. Сучасний стан української лексико-семантичної системи на фоні зростаючої кількості запозичень/англіцизмів потребує системного наукового аналізу й узагальнення. Цим і зумовлена актуальність обраної теми.

Теоретичне підгрунтя семантичнихі граматичних асиммілятивних процесів запозичення англомовних слів до лексичної системи сучасної української мови були викладені у роботах О.Ахманової, О.Стишова, Л.Архипенко, А.Д’якова Я.Голдованського, Т. Кияка, Н.Попової та інших.

Мета цієї статті полягає в тому, щоб встановити певні закономірності процесу запозичення англомовних слів, проаналізувати мовні процеси та власне стан мови. На нашу думку процес запозичення носить суперечливий характер і тому йому властиві як плюси так і мінуси.

Лінгвістичний термін «запозичення” має два значення. Згідно з теорією мовних контактів, взаємодії мовних систем, запозичення – це один із шляхів збагачення словникового складу мови. Його також використовують на позначення процесу входження й адаптації запозиченої лексеми і результату цього процесу. У статті ми спиратимемося на визначення терміну ‘запозичення’ як лексичної одиниці , запозиченої з англійської мови, або через її посередництво, тобто, цей термін буде використовуватись на позначення слів-етимонів, слів-посередників та інтернаціоналізмів англомовного походження. Важливо також зробити наголос на тому, що темін ‘запозичення’ є родовим поняттям стосовно термнів ‘іншомовне слово’ та ‘засвоєне слово’, які перебувають на тому чи іншому ступені адаптації до мови –реципієнта [3, с. 21].

Іншомовні слова є перейнятими лексемами, які фонетично та граматично оформлені за зразком чужої мови і потребуть пояснень щодо їх форми і значення, які роглядаються у спеціалізованих словниках іншомовних слів. Їх відмінними рисами є транслітерований запис та невідмінюваність.Але є й такі серед них, які стають повністю засвоєні мовою-реципієнтом тобто ті, які повністю асимілювалися (змінили звукове оформлення, стали відминюваними внаслідок появи флексій, набули словотвірних властивостей і в деяких випадках навіть утворили нові лексико-семантичні варіанти). Зауважимо, що встановлення ступеня засвоєння запозичень лежить у площині не тільки лінгвістичній, але й в соціально-психологічній і навіть історичній і потребує подальшого розгляду та висвітлення.

До інтернаціоналізмів відносять слова загального походження, що існують у багатьох мовах з одним і тим же значенням, але зазвичай оформляються відповідно до фонетичних та морфологічних принципів даної мови [4, с. 225]. Специфічними рисами лексичних інтернаціоналізмів є їх омологічність – міжмовна схожість одночасно в планах змісту і вираження.

Традиційно вважають, що інтернаціоналізми є складовою частиною запозичень. Цю точку зору, зокрема, поділяють Ф.Березін, Т.Панько, Ф.Циткіна. На противагу цьому інші мовознавці (В.Акуленко і Т.Кияк) заперечують таке ототожнення, наголошуючи, що інтернаціоналізми виступають як об’єктивно існуюча міжмовна категорія синхронії. Запозичення ж є діахронічною категорією, умовною для певного синхронного зрізу існування мови. Інтернаціональний характер лексеми залежить від кількісного поширення: інтернаціоналізм має функціонувати в межах щонайменше трьох неблизькоспоріднених мов.

Ми погоджуємось,що інтернаціоналізми слід розглядати в синхронному аспекті і для встановлення їх інтернаціонального характеру варто брати до уваги формальні,семантичні та кількісні ознаки.

Без унормування запозичень згідно до критеріїв літературної мови не можливе їх функціонування у тій чи іншій мові. Розгляд цього питання має виходити за межі лінгвістичних студій і обов’язково брати до уваги його соціолінгвістичні аспекти.Такий підхід дозволить суспільству усвідомити нагальну необхідність регулювання процесів запозичень та доцільності відслідковувати і унормовувати їх відповідно до системи української мови. Для збереження й розвитку нашої мови потрібно відновити роботу з укладання словників на державному рівні.

Історія проникнення англіцизмів в українську мову є достатньо вивченою. Нас цікавить сьогодення, оскільки процес запозичення англійських слів характеризується інтенсивністю. Питома вага запозиченої лксики значна. Частотність вживання висока. Унормування не завжди достатнє. Крім того ця лексика є неоднорідною з точки зору часу запозичення. Відбувається активізація значногопрошарку слів,що раніше належали до розряду екзотизмів, а зараз використовуються для позначення власних реалій. Деякі з них сприймаються як неозапозичення тому, що раніше вони знаходились на мовній периферії (брокер, дефолт, дивіденд,ф’ючерс) [2, c. 1].

Головним чином доплив запозичень/англіцизмів збагачує словниковий корпус української мови і змінює її. Вплив англійської мові є беззаперечним. Основними причинами зростаючого впливу англійської мови уже в ХХI столітті є:

- беззаперечно Велика Британія займає одну з лідируючих позицій у світі;

- зростання ролі Сполучених Штатів Америки у світовому масштабі;

- посилення взаємодії України з країнами Заходу;

- англійська мова залишає за собою статус міжнародної;

- набуття англійською мовою статусу мови світової науково-технічної літератури;

- англомовними є провідні засоби масової інформації ( теле- і радіокомпанії, Інтернет) та кіноіндустрія;

- стрімкий розвиток інформацііійних технологій.

В результаті можемо константувати перенасичення української мови лексикою іншомовного походження на основі факторів виокремлених О.Сташовим. До них належать:

1. Поява нових запозичень. що активно вживаються в публіцистичному стилі та в мові засобів масової інформації в цілому ( аудит, профі, хакер, трилер та ін.).

2. Активізація вживання старих запозичень-екзотизмівна позначення реалій українського життя (брифінг,маркетинг, менеджер, допінг).

3. Інтенсифікація в українській мові словотвірних процесів на основі старої нової лексики іншомовного походження (кримінал, криміналізація, криміналізувати, криміналітет).

4. Зростання числа різноструктурних іншомовних вкраплень, у тому числі гібридних, у текстах засобів масової інформації (е-mail, web-сторінка, web-адреса,dance-культура). Б.Ажнюк називає таке явище «перемиканням кодів” на графічному рівні в межах більших чи менших відрізків тексту, від окремих слів і синтаксичних структур до цілих абзаців. У писемному мовленні видимим показником, що вказує на перемикання кодів, є машиноалфавітна графіка.

5. Введення спеціальної термінології у спеціалізовані видання, розраховані на масового читача, зумовлені актуальністю громадсько-політичних, економічних і наукових проблем у житті суспільства (файл, харизма, картридж та ін.).

6. Поява в українській мові квазіангліцизмів як для номінації реалій, що не мають аналога в інших мовах, так і на позначення загальних реалій ( брейн-ринг,шоп-тур, джентельмен-шоу та ін.) [5, c. 46].

Дослідження останніх років підтверджують надмірність використання запозичень на рівні і усного, і писемного мовлення. На нашу думку, українська мова стала занадто проникною і відкритою для запозичень, новоутворень, словотвірних неологізмів, стилістичних транспортувань. Варто підкреслити, що при умові семантичного освоєння українською мовою запозичених лексем під впливом власне системи мови, отримуємо словниковий корпус, який використвується для відображення мовної картини світу (МКС). Таким чином, можна сказати, що МКС українців змінюється. Проте цей процес не є усвідомленим з боку пересічних носіїв мови та суспільства в цілому. Перспективи таких масивів-допливів запозичених слів та іх закріплення в мові мають вивчатися, аналізуватися, щоб конкретизувати уявлення мовознавців і суспільства щодо мовної ситуації та процесу запозичення, основним критерієм якого має стати його доцільність.

Щодо процесу запозичення в терміносистемах української мови, то він тісно пов’язаний з характером розвитку сучасних наукових досліджень та обміном інформацією. Кількість нових публікацій зростає від року до року. Опрацьовуючи опубліковану статтю науковець виступає в ролі перекладача (або опосередковано через перекладача) і перед ним постає необхідність перекодування наукової-технічної інформації найчастіше з англійської мови як міжнародної світовими мовами (в нашому випадку українською). Оскільки, для наукового стилю найважливішим є все ж таки зміст, а не форма, тому на сьогоднішній день прослідковується чітка тенденція до творення універсальних форм вираження. Проте вона є досить суперечливою за своєю природою: порушується ланцюжок сприйняття інформації і продукування нової. Ця сфера потребує нових досліджень.

Залишається актуальним вплив російської мови навіть на підсвідомому рівні тому, що в 30-80 -их роках ХХ століття основним критерієм українського термінотвору була його наближеність до російської мови . Кількість науковців, які отримали і отримують освіту російською значна. Наявність значної кількості фахівців для яких російська мова рідна беззаперечна. Це все сприяє запозиченням мовних форм, в яких були виражені нові наукові ідеї.

Питання утвердження та становлення українського наукового стилю,вивчення та систематизаціії наукової термінології , її упорядкування, з метою подальшої стандартизації й кодифікації є нагальними. Звичайно навіть мовознавці, які не стоять на засадах пуризму, свідомі того, що засилля англіцизмів несе в собі загрозу для зрозумілості української терміносистеми як національної. Більше того як викладачі-практики, ми можемо підтвердити, що щвидкість навчального процесу напряму залежить від кількості англіцизмів. Наприклад, Business English тема Franchising. Опрацювання теми лінгвістами (майбутніми перекладачами) вимагає послуговуваня різними видами словників та довідників.

Досвід роботи і спілкування зі студентами,їх опитування й анкетування також доводять, що існують розбіжності у ступені освоєння запозичень (англіцизмів) на семантичному й орфографічному рівні у засобах масової інформаціїї, в науково-технічній літературі та активному мовленні. Отже, щоб встановити ступінь освоєння іншомовної лексичної одиниці, слід враховувати як аспект мовний, так і аспект мовленнєвий.

Ми переконалися, що лексичний корпус сучасної української мови зазнає постійних змін – оновлення на фоні розширення сфер вживання. Через переклад як мовний контакт відбувається запозичення. Мовознавцям необхідно спрацьовувати на випередження й з’являтися з варіантами слів на позначення нових понять і явищ. Якщо ж запозичення має місце,то його освоєння потрібно прогнозувати.

Література

1. Англіцизми в сучасній українській мові: зб. наук, праць за матеріалами І-шої всеукр. наук.-практ. конф., 3 квіт. 2008р. / КНЕУ - К.: 2008. – 122 128 с.

2. Архипенко Л.М. Іншомовні лексичні запозичення в українській мові: етапи і ступені адаптації (на матеріалі англіцизмів у пресі кінця ХХ - початкуХХІ ст.): Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.01/ Харківський національний ун-т ім. В.Н.Каразіна. - Х., 2005. – 20с.

3. Кислюк Л.П. Словотвірний потенціал запозичень у сучасній українській мові (на матеріалі англійських та німецьких запозичень): Автореф. дис...канд. філол. наук: 10.02.15/Національна академія наук України, Інститут української мови. – К.:2000. – 21с.

4. Розенталь Д.Э. Словарь-справочник лингвистических терминов: Пос. Для учителей./ Д.Э.Розенталь, М.А.Теленкова, - М.: Просвещение, 1976. – 543 с.

5. Стишов О.А. Українська лексика кінця ХХ ст. (на матеріалі засобів масової інформації). – К.: Вид.центр КНЛУ, 2003. -388с.