Философия / 6.Философия науки.

Троїцька Т.С.

доктор філософ. н. професор

Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

м. Мелітополь, Україна

ФІЛОСОФЬКИЙ АНАЛІЗ ОСВІТИ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ ДЕТЕРМІНАНТИ СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ

До постановки проблеми. В сучасних умовах все більше загострюється проблема удосконалення механізмів соціалізації та інкультурації особистості (в тому числі і засобами освіти). Важливо забезпечити їх взаємне плідне співіснування, особливо в освіті, в силу специфіки її спрямованості на вирішення завдань і цивілізації, і культури, вийти за межі просвітницької парадигми та здійснити перехід до креативної, яка реалізується,в межах особистісно зорієнтованого навчання. Освіта є суспільно організованою системою доручення індивіду до різних форм його соціалізації [3]. Завдяки освіті здійснюється, на думку Г.Гегеля, піднесення до все загальності, тобто індивід виходить за межі індивідуально набутого досвіду, безпосередньої природної здатності, свідомо долучається до здобутків культури, науки [2]. Освіченість дозволяє долати обмеженість індивідного існування. Освіта передбачає культивування особистісних задатків, їх, так би мовити, вирощування, вона орієнтує на формування особистісного ставлення до усталених позицій науки, моралі, тощо. Тому проблема освіти як соціокультурної детермінанти є актуальною.

Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. Проблемою освіти були зайняті представники, такі як Ж.Делор, Х.Г. Гадамер, Е. Фор, М. Ельмандира, М. Малітце, Д. Боткін та інші.

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі проблеми освіти,як соціокультурної детермінанти становлення особистості.

В ґенезі ключових понять освіти в історико – культурному контексті тип культури однозначно детермінує не тільки визначений тип особистості, але шляхи її розвитку. з початку, 19 століття, коли головні цінності культури у сфері реального життя вимагає як засіб підготовки професіонала. В кінці 19 – на початку 20 століття освіта збагачується, зокрема, за рахунок включення в її зміст ціннісних пріоритетів, глибини аналізу сутнісних сторін освіти з позиції соціокультурної динаміки.

Освіта в умовах сучасної науково – технічної та інформаційної революції перетворюється на складний соціальний організм, що відіграє визначальну роль у суспільному прогресі людства, тому турбота про приріст «людського капіталу» повинна бути не менш значимою ніж всі інші. Для світової громадськості давно стало аксіомою, що пріоритетний розвиток освіти, науки і культури є рушійною силою постійного зростання.

Вважається, що самим безпосереднім «агентом» майбутнього є сфера освіти. саме освіта принципово «працює» на майбутнє, наперед визначаючи особистісні якості кожної людини, її знання, вміння. навички, світоглядні та поведінкові пріоритети. Фрагментарність освіти приводить до деформованого бачення реальності і не дозволяє людині адекватно реагувати на екологічну кризу, девальвацію моральних норм, духовних цінностей, калейдоскопічність змін технологій, нестабільність політичної і економічної ситуації.

В останні роки найбільш поширеною є концепція змісту освіти, що розглядає освіту як педагогічно адаптований соціальний досвід людства, тотожний за своєю структурою його культурі. Таке розуміння змісту включає крім готових знань і досвіду діяльності за звичним алгоритмом ще й досвід творчої діяльності і емоційно-ціннісних відносин. Зміст освіти складається з чотирьох основних структурних елементів: досвіду пізнавальної діяльності, зафіксованого у формі знань; досвіду здійснення відомих способів діяльності за зразком - вміння діяти за зразком; досвіду творчої діяльності - вміння приймати нестандартні рішення в проблемних ситуаціях; досвіду емоційно-ціннісних відносин - у формі особистісних орієнтацій.

Людина, здатна до самореалізації, має знання, уміння і навички, що дозволяють їй найбільш повно реалізувати свої здатності в конкретній трудовій діяльності й різноманітних відносинах, вона усвідомлює свої здатності, свої інтереси, життєві переваги і мотиви поведінки, керується ними в різних життєвих ситуаціях, вона усвідомлює себе частиною природи, людського співтовариства й здатна до дружньої взаємодії з іншими людьми [3].

Висновки. Усвідомлення необхідності змін та та корекції змісту освіти у відповідності до нових завдань виживання і розвитку людства дозволить, визначитись у пошуках підходів щодо формування яскравої та самобутньої особистості, здатної до самовдосконалення в будь – яких найбільш екстремальних умовах. Таким чином, освіта як система орієнтації людини на пізнання й розкриття своїх здібностей створює необхідні умови для свідомого вибору людиною пріоритетної сфери своєї майбутньої діяльності, для самовизначення особистості.

Перспективою подальшого дослідження є поглиблене теоретико – методологічне вивчення проблеми, аналіз психологічної та філософської літератури з данного дослідження.

Література:

1. .Абульханова-Славская К.А., Березина Т.Н. Время личности и время жизни - СПб.: Алетейя, 2001. - 304 с.

2. Гегель Г.В. Ф. Енциклопедія філософських наук. – М.: Мисль. – 1977. – Т.3. – 471с.

3.Філософські абриси сучасної освіти: Монографія / Авт. Кол.: Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В.,Гамрецька Г. та ін..; За заг. Ред. І. Предборської. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 226 с.

Домашня адреса:

Україна,

72312

Запорізька область,

місто Мелітополь,

вулиця Р. Люксембург

будинок 6, кв. 119

Троїцькій Тамарі Серафимівні