Філософія / 6.Философия науки.

Лапій Х.О.

аспірантка кафедри філософії,викладач кафедри практичної психології Мелітопольського державного педагогічного університету

імені Богдана Хмельницького

м. Мелітополь, Україна

ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ГЕНДЕРНОГО КОМПОНЕНТУ В ПОЛІ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ

До постановки проблеми. Актуальність гендерної компоненти освіти та виховання посилюється тим, що безумовним імперативом сучасності є дотримання прав людини, зокрема подолання прихованої дискримінації за статевою (гендерною) ознакою. Особливо важливу роль у цьому процесі відіграє освітній простір. Заклади вищої освіти мають високу соціальну значимість у формуванні гендерної культури молоді, зокрема для подолання гендерної диспропорції у сфері високих технологій. Сьогодні, коли центром уваги є особистість фахівця, здатного продукувати нові знання, гендерна складова набуває особливої актуальності у процесі формування наукового потенціалу студентської молоді – майбутніх фахівців.

Аналіз стану розробленості проблеми в спеціальній літературі. Данною проблемою займалися: Г. Рабін, Р. Унгер, А. Річ, Б. Фрідіан, С. Окін, Дж. Флекс, Е. Сіксу, М. Фрай та ін..

Мета дослідження полягає в теоретичному аналізі гендерного компоненту в полі освітнього простору.

Гендер означає соціальну стать з притаманними їй особливостями поведінки, мислення, що в цілому визначають соціально – рольовий статус людини. Однією з стратегій в галузі освіти і науки є антропологізація знання: спроба не просто «олюднити» науку, але й «забарвити» універсальне значення людства шляхом включення теоретичний аналіз досвіду генерованих суб’єктів. Гендерна освіта може бути визначена як просвітницька діяльність у напрямку застосування існуючих статево – гендерних стереотипів, розвитку критичного ставлення до світу та зростання самосвідомості. в цьому сенсі найважливішою ознакою стає орієнтація освітнього процесу на дію – соціальну зміну, метою якої є покращення умов життя «маргінальних» суб’єктів, тобто тих, хто не мав реального права голосу за доби панування просвітницьких ідеалів раціоналізму, прогресу, емансипації. А саме освіта стає «практикою свободи».

Більшість сучасних дослідників наголошують, що у основі сучасної гендерної теорії лежить твердження, що гендерна компонента присутня у всіх соціальних процесах, а гендерний підхід передбачає наявність гендерних чинників впливу на всі аспекти людського суспільства, культури та взаємодії. Гендерна чутливість, врахування відмінностей, уповноваження через освіту, - все це веде до пере відкриття реальності, подолання меж, що стоять на заваді усвідомлення себе як вільного незалежного суб’єкта[2;1].

Намагання подолати гендерний дисбаланс, торкаючись гендерної системи лише поверхово, без глибинних змін у масові свідомості, за допомогою паліативних заходів у нормативно – правовій сфері, у суспільстві, залежному від патріархат них стереотипів, де на рівні масової свідомості укорінені переконання щодо біологічної детермінованості гендерних розбіжностей не призводять до позитивних результатів. Так, різниця у пенсійному віці начебто покликана захищати жінок, але по перше, фактично дискримінує чоловіків, низька середня тривалість життя яких не дозволяє скористатися пенсійним відпочинком, по друге жінки втрачають п’ять років, найбільш оплачуваного трудового стажу.

Процес впровадження до навчання планів гендерних дисциплін на сьогодні відбувається досить хаотично та непослідовно. Іноді впровадження гендерних програм сприймається як прояв радикального фемінізму. Насправді ж йдеться про гендерну політику, яка є складовою побудови демократичного громадянського суспільства, недопущенням порушення прав людини вільно обирати свій життєвий шлях, використання високого освітнього рівня та залучення інтелектуального потенціалу українського жіноцтва до європейського науково – дослідного простору [2].

Процеси, що відбуваються сьогодні в українському суспільстві та у світі зокрема, не можна оцінювати однозначно. З одного боку, жінки руйнують міф про жіночу меншовартість, здобувають вищу освіту, конкурують з чоловіками у науці, беруть участь у суспільно – політичному житті, з іншого – гендерні стереотипи та ставлення до жінок виявляється досить жорстокими та усталеними.

Гендерна чутливість, врахування відмінностей, повноваження через освіту – все це веде до пере відкриття реальності, подолання меж, що стоять на заваді усвідомлення себе як вільного незалежного суб’єкта. подолання меж, означає створення нових педагогічних умов, нового «розкутого» знання

Висновки. Сучасна епоха зумовлює необхідність переосмислення традиційних гендерних схем та ролей і їх сприйняття в українському суспільстві з метою пошуку оптимального шляху подолання гендернодетермінованих суспільних деформацій, що є актуальним для українського сьогодення в освіті.

Перспективою подальшого дослідження є поглиблене вивчення психолого – педагогічної, філософської літератури з проблеми даного дослідження.

Література:

1. Гендерний розвиток в Україні. Реалії та перспективи / За наук. Ред.. Л. С. Лобанової, Т.С. Ніколаєнко. – К., 2003. – 232с.

2.Філософські абриси сучасної освіти: Монографія / Авт. Кол.: Предборська І., Вишинська Г., Гайденко В., Гамрецька Г. та ін..; За заг. Ред.. І. Предборської. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2006. – 226с.

Домашня адреса:

Україна,

72355

Запорізька область,

Мелітопольський район

с. Семенівка

вулиця Жовтнева 193,

Лапій Христині Олександрівні