Право/1. История государства и права

К. ю. н., доц. Оксьом І. Г.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Теоретико-правові аспекти глобалізаційних процесів

На сучасному етапі одним з явищ загальносвітового характеру є процеси глобалізації, які проникають у всі сфери суспільного життя, тією чи іншою мірою змінюючи їх. Глобалізація є терміном, який часто вживається та якому надаються найрізноманітніші визначення. Відповідно напрацьований значний масив наукових робіт різних галузей знань, присвячених питанням глобалізації. Існують різноманітні підходи до визначення цього поняття, ставлення до його наслідків.

Поняття глобалізації та її сутність вивчають у своїх дослідженнях такі вітчизняні вчені, як: Г. Аніловська, Є. Буравльов, П. Буряк, В. Гапотій, О. Гупало, Р. Зварич, Л. Яремко та ін., а також російські дослідники: Х. Барлибаєв, Л. Грінін, Є. Лук′янова, Н. Пастухова, С. Полєніна, С. Шахрай та ін.

Оскільки глобалізація – явище багатоаспектне, тому досліджуються різні його сторони, процеси, явища, пов’язані з ним. Насамперед на глобалізацію звернули увагу науковці, що здійснюють дослідження в економічній сфері, згодом – філософи, політологи, соціологи, правознавці та ін. По суті, процеси глобалізації досліджують фахівці різних галузей знань, відповідно, досліджуються різноманітні аспекти цих процесів. Саме тому, трапляється визначення поняття глобалізації у широкому та вузькому значеннях.

У широкому сенсі глобалізацією називають загальносвітовий процес зближення, інтернаціоналізації, уніфікації, взаємозалежності у всіх сферах життя держав, державних утворень, народів усього світу.

Аналізуючи визначення глобалізації різних вчених, можна відзначити, що характерними особливостями розуміння глобалізації у широкому значенні є:

- глобалізація уявляється як процес, що так чи інакше впливає на всі сфери суспільного життя;

- глобалізація є процесом, що має загальносвітовий характер;

- глобалізація сприяє зближенню, стандартизації, уніфікації.

У вузькому значенні під глобалізацією розуміють:

1) явище економічного характеру, тобто таке, що насамперед поширюється на фінансово-економічну сферу суспільного життя

(В. Греченко, М. Делягін) [3,4];

2) певну характеристику (Т. Герасимчук) [2], підвид (Ю. Волошин) [1]

або ж синонім інтернаціоналізації ;

3) стадію розвитку економіки та суспільства або певний історичний етап (О. Крисенко) [5];

4) процеси, що відбуваються у певній сфері суспільного життя (політичній, інформаційній, правовій тощо).

Характерними рисами визначення глобалізації у вузькому значенні є :

- у такому визначенні розкривається одна або декілька ознак цього явища;

- приділяється увага питанням, які є найбільш важливими на думку науковців;

- процеси глобалізації мають певні межі;

- глобалізація тісно пов’язана з якимось явищем (економікою, інтернаціоналізацією, певною сферою суспільного життя тощо).

Отже, існує велика кількість підходів до розуміння поняття «глобалізація». Разом з тим, доцільно виділити основні ознаки, притаманні цьому явищу.

По-перше, не зважаючи на величезну кількість підходів до визначення поняття «глобалізація», майже в усіх зазначено, що вона становить собою процес.

По-друге, глобалізація має об’єктивний характер, адже відбувається незалежно від волі суб’єктів глобалізації.

По-третє, глобалізація (від лат. globus – куля; фр. global – всезагальний ) безумовно є загальносвітовим процесом, який охоплює всі без винятку сфери суспільного життя, всі процеси та явища, що відбуваються у світі.

Наступна ознака витікає з попередньої – оскільки глобалізація має вплив на всі сфери життя, вона сприяє утворенню взаємозв’язків та взаємозалежності між суб’єктами цих процесів, сприяє загальносвітовій єдності, утвердженню певних стандартів, уніфікації норм, за допомогою яких врегульовуються такі взаємовідносини.

П’ятою ознакою глобалізації є те, що вона є неоднозначним явищем, являє собою двосторонній процес, наслідками якого є як позитивні так і негативні явища.

І, нарешті останньою ознакою глобалізації є неперервність, адже навіть у випадку, коли держава буде ізольована від світу, процеси глобалізації обов’язково вплинуть і на неї.

Водночас, аналізуючи дослідження, присвячені глобалізації, можна визначити, що це поняття містить в собі величезну кількість процесів, що стосуються різних сфер суспільного життя. Відповідно до сфер дії глобалізаційних процесів глобалізацію можна класифікувати на: фінансово-економічну, інформаційну, політичну, правову, господарську, екологічну тощо.

Тому, глобалізацію можна досліджувати не в цілому, як неподільне поняття, а й як окремі її аспекти. На основі аналізу таких досліджень можна дати визначення основним видам глобалізації [6].

Фінансово-економічна глобалізація – процес взаємозалежності різних секторів ринку капіталу, що характеризується формуванням, акумулюванням та використанням фінансових ресурсів в умовах зростаючої масштабності, відкритості, диверсифікації та інтеграції міжнародних потоків у світовому економічному просторі.

Інформаційна (комунікаційна) глобалізація – процес виходу інформаційних процесів за межі територіальних держав та їх національних юрисдикцій, що сприяє поширенню цінностей масової культури.

Політична глобалізація – процес становлення всесвітнього демократичного уряду, перспектива створення глобального громадянського суспільства, яке буде використовувати спільні правові принципи і норми.

Екологічна глобалізація – процес формування і подальшого розвитку єдиного загальносвітового еколого-економічного простору шляхом забезпечення міжнародної екологічної безпеки на основі розповсюдження нових технологій, екологічних інновацій, участі у глобальних угодах у сфері охорони навколишнього природного середовища, формування міжнародного ринку торгівлі квотами.

Господарська глобалізація – об’єктивне, прогресивне явище, яке виростає з інтернаціоналізації господарського життя та уособлює соціально-економічний поступ людства, вихід його на новий рівень розвитку.

Правова глобалізація – неперервний , об’єктивно існуючий, загальносвітовий процес, який поширюється на правовідносини в усіх без винятку сферах суспільного життя, що мають світове значення, обумовлює виникнення взаємозв’язків та взаємозалежності між суб’єктами таких правовідносин, сприяє уніфікації, стандартизації норм права, створенню єдиного правового простору та може мати як позитивні, так і негативні наслідки.

Правову глобалізацію у свою чергу теж можна класифікувати залежно від сфери її дії, на міждержавну та галузеву.

Міждержавна правова глобалізація – процес врегулювання взаємовідносин між державами, між державами та міжнародними організаціями тощо, тобто має на меті врегулювання міжнародних відносин.

Галузева правова глобалізація – врегулювання на наддержавному рівні певних груп суспільних відносин. Її можна класифікувати шляхом виділення найважливіших у світовому масштабі напрямів правового регулювання на:

- фінансово-правову, таку, що сприяє врегулюванню роботи фінансових ринків, потоків фінансів та капіталів, міжнародних економічних відносин;

- екологічно-правову, таку, що сприяє уніфікації норм екологічного права – щодо охорони навколишнього природного середовища тощо;

- інформаційно-правову – таку, що забезпечує врегулювання на міждержавному рівні відносин, що стосуються поширення інформації, сприяє створенню єдиного комунікаційного простору;

- гуманітарно-правову, таку, що сприяє забезпеченню соціальних потреб суспільства;

- глобалізацію у сфері забезпечення прав людини, що сприяє стандартизації цього напряму та забезпечує право на захист людиною своїх прав як на рівні держави, так і на міжнародному рівні.

Література:

1. Волошин Ю. О. Інтернаціоналізація сучасного конституційного права: деякі теоретичні та практичні проблеми / Ю. О. Волошин // Часопис Київського університету права. – 2007. – № 4. – С. 82-88.

2. Герасимчук Т. Розвиток європейських інтеграційних процесів в умовах посилення глобалізації / Т. Герасимчук // Вісник Львівського університету – 2007. – Вип. 19. – С. 64-74.

3. Греченко В. А. Національна ідея та глобалізація / В. А. Греченко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 36. – С. 74-78.

4. Делягин М. Мировой кризис: Общая Теория Глобализации / М. Делягин. – М., 2003. – 768 с.

5. Крисенко О. В. Феномен глобалізації: концептуальні виміри, інституціональні структури та геоісторична динаміка: автореф. дис. / О. В. Крисенко. – Х., 2005. – 18 с.

6. Стеценко С. Г. Глобалізація та право: національний вимір / С. Г. Стеценко, Л. О. Васечко. – К.: Атіка, 2011. – 132 с.