Право/8.Конституционное
право
Шмагун Оксана Сергіївна
студентка IV курсу, юридичний факультет
Ірпінська фінансово-юридична академія, м. Ірпінь
Зміни
виборчої системи в Україні
Актуальність теми полягає у
тому,що трансформація виборчої системи в Україні залежить від суспільної
демократизації та розвитку громадянського суспільства. На демократизацію
впливають саме інституційні параметри, як то тенденції до трансформації
партійної системи України та зміни у формі державного правління.
Проблема типології та характеристики виборчих систем є доволі детально досліджена у політичній та юридичній науках. Її досліджували, зокрема, такі науковці, як: В. Погорілко, В.
Копєйчиков, Т. Кіс, Р. Панкевич
[3, ст.1].
У світі існує багато показників
ефективності виборчих систем, які становлять багато питань: 1) наскільки
система здатна сприяти бажаному розвитку партійної системи; 2) наскільки
система здатна забезпечити справедливе представництво в парламенті основних
соціальних груп; 3) чи здатна виборча система забезпечити політичну
відповідальність парламенту перед виборцями; 4) наскільки виборча система
відповідає рівню політичної культури суспільства; 5) наскільки виборча система
є стабільною; 6) чи сприяє виборча система утворенню в парламенті стійкої
поміркованої парламентської більшості [5, ст. 240].
Наразі наявні три основні види
виборчих систем, які вже практикувалися в Україні (мажоритарна, змішана,
пропорційна). Слід порівняти важливі параметри щодо структурної зміни
депутатського корпусу відносно трансформації української виборчої системи. Коли
були вибори у 1994 році за мажоритарною системою абсолютної більшості від
партій 180 (44,4 %), від 13 партій (позапартійні 226 (55,6 %)). У 1998році –
змішана (50:50) (пропорційна (з бар’єром 4 %)) – 225 – 9 списків: 8 партій та 1
блок (усього 10 партій); мажоритарна відносної більшості – 95 (41,4 %) від 20
партій (позапартійні 128 (59,6 %)). У 2002 році – змішана (50:50)– пропорційна (з
бар’єром 4 %) 225 – 6 списків: 3 партії та 3 блоки (2232 ISSN 18143296. Вісник
Донбаської національної академії будівництва і архітектури, випуск 20112(88) В. Г. Коваленко партії) та мажоритарна відносної більшості
126 (58,1 %) від 15 партій; позапартійні 91 (41,9 %). У 2007 році – пропорційна
система (зі застережним бар’єром 3 %) 450 – 5 списків: 3 партії та 2 блоки (11
партій) [2, cт.1].
Закон України «Про вибори народних депутатів України» N 4061-VI від 17 листопада 2011 року вибори депутатів здійснюються за змішаною (пропорційно-мажоритарною) системою [1].
До основних змін у виборчій системі України за новим законом відносять:1) збільшення прохідного відсоткового бар'єру до 5%; 2) розподіл за яким 225 депутатів обиратимуться на основі пропорційної системи за закритими національними списками політичних партій; 225 депутатів — у одномандатних мажоритарних округах; 3) право подавати кандидатури до складу окружних комісій вперше стало належати фракціям парламенту; 4) розподіл чисельності у складі окружних комісій не є виявом принципу рівності – від фракції один представник обов’язково, від інших партій – за жеребкуванням; 5) право дострокового припинення повноважень члена ОВК чи ДВК [6, ст. 1]; 6) відсутність прогресу в питанні включення в списки виборців у день голосування; 7) відсутність дієвих мехінізмів прозорості формування і витрат виборчих фондів та контролю за ними; 8) збереження державного фінансування агітації через оплату ефірного часу та площі в друкованих ЗМІ для розміщення матеріалів; 9) інформування виборця на дільницях; 9) заходи щодо захисту бюлетенів; 10) порядок ухвалення рішень виборчими комісіями для визнання їх легітимними; 11) реєстрація кандидатів в одномандатних округах на рівні ЦВК, а не ОВК.
Пропонована змішана виборча система
(50/50) полягає у тому, що при голосуванні виборець отримує два бюлетені, одним
з яких він голосує за особу, а другим — за партію. Ініціатором таких виборчих
змін, як правило, виступають представники політичних сил, які перебувають при
владі. Оскільки відбувається стійке поєднання мажоритарної та пропорційної
систем то і переваги з недоліками, що будуть вказані нижче можуть дещо
суперечити одні одним.
До переваг змішаної виборчої системи належать:
1) розвиток
багатопартійної системи; 2) поява певної політичної альтернативи, забезпечення
зв’язку територій з конкретними депутатами; 3) система відносної більшості
сприяє представництву в парламенті небагатьох найвпливовіших партій (це означає
сталість парламентської більшості та її впливу на уряд); 4) місця в парламенті
розподіляються відповідно до кількості отриманих партіями чи виборчими блоками
голосів; 5) становлення та подальший розвиток політичної
структуризації суспільства.
До недоліків змішаної виборчої системи належать:
1) надає можливість
обирати не тільки представників тих чи інших партій, а й конкретні особистості;
2) проблему представництва інтересів національних меншин та ідентичного
відтворювання етнічного суспільства в парламенті [4, ст. 1]; 3) не
результативність - переможець рідко коли виявляється в першому турі, а тому
вибори часто проводяться у два тури, що спричиняє додаткові значні матеріальні
витрати; 4) умовна
незалежность депутатів, обраних в
одномандатних мажоритарних округах, які після обрання безкарно можуть пристати
до тієї чи іншої політичної сили [ 7,
ст. 2]; 5) нерівномірне представництво
політичних партій при формуванні виборчих комісій; 6)
фактичне відновлення широкого
спектру
можливостей щодо фабрикації то пропрезидентської більшості, то
пропрезидентської меншості -- залежно від потреби політичного моменту; 7) ріст
відхилення кількості виборців в окрузі та встановлення меж округів. Якщо на парламентських
виборах 1998 і 2002 років воно становило 10%, то тепер 12% від середньої. Це
означає, що розбіжності у кількості виборців в найменшому окрузі у порівнянні з
найбільшим можуть сягати 24%. На цю величину може відрізнятися кількість
виборців в округах, що комусь із кандидатів ускладнить життя – в більших
округах, а комусь – у менших спростить.
Слід змінити виборче законодавство і місцеві ради потрібно, на мою думку, обирати виключно на мажоритарній основі. Більшість місцевих рад, обраних на пропорційній основі, є недієздатними.
У Верховну Раду варіантом виборчої
системи може бути пропорційна виборча система із відкритими регіональними
партійними списками. Тоді кожна
особа, яка стала народним обранцем, буде підзвітна найперше своїм виборцям і
одночасно своїй партії.
Література:
1. Закон України «Про вибори народних депутатів України» N 4061-VI від 17 листопада 2011 року;
2. В.Г. Коваленко. Трансформація виборчої системи України
(на прикладі парламентських виборів)
:
Режим доступу: http://ww
w.nbuv.gov
.ua/portal/natu ral/VDnabia/2011_2/7-88.pdf;
3. М. Бучин, І. Федорій. Порівняльний
аналіз основних виборчих систем: проблема вибору оптимальної моделі виборчої
системи для України у плані дотримання демократичних принципів : Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Unir/2009_21/12;
4. О.А. Александров Виборча система. Пошук ефективної моделі: Режим доступу: http://h.ua/story/2555/;
5.Політологія (теорія та історія політичної науки) / Шляхтун П.П. К.:
Либідь, 2002.- 576 c;
6. Світлана Конончук. Виборче
законодавство: зміни заради незмінності: Режим доступу: http://electioninfo.org.ua/index.php?i=540;