Рудик К

Право/ 8. Конституционное право

Рудик К.С.

студентка Інституту права

Донецького університету економіки та права

ДІЯЛЬНІСТЬ ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ У СФЕРІ НАГЛЯДУ ЗА ДОДЕРЖАННЯМ І ЗАСТОСУВАННЯМ ЗАКОНІВ

Сьогодні в Україні тривають складні процеси удосконалення системи та механізму діяльності всіх державних органів, без чого неможливим є вихід нашої держави на новий етап цивілізованого розвитку, реальна демократизація суспільних відносин, додержання визначених Конституцією України прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Особливе місце в означених процесах займає удосконалення діяльності органів прокуратури у сфері нагляду за додержанням та застосуванням законів у різних сферах життєдіяльності суспільства [1, с. 14].

Прокуратура України займає унікальне місце в державному механізмі, не належачи до жодної з гілок державної влади, і відіграє найважливішу роль у побудові правової соціальної держави, оскільки її діяльність спрямована на всемірне утвердження верховенства закону, зміцнення правопорядку і має своїм завданням захист від неправомірних посягань закріплених Конституцією України незалежності республіки, суспільного та державного ладу, політичної та економічної систем, прав національних груп і територіальних утворень, гарантованих Конституцією, іншими законами України та міжнародними правовими актами соціально-економічних, політичних, особистих прав і свобод людини та громадянина, основ демократичного устрою державної влади, правового статусу місцевих Рад, органів самоорганізації населення [2].

У відповідності до Конституції України (ст. 121) [3] та Закону України «Про прокуратуру» (ст. 5) на прокуратуру України покладаються чотири функції, а саме: 1) підтримання державного обвинувачення в суді; 2) представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; 3) нагляд за додержанням законів органами, які провадять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; 4) нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Кримінальний процесуальний кодекс України № 4652-VI, що набув чинності 19 листопада 2012 року [4], визначив механізм реалізації конституційної функції прокурора щодо нагляду за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання та досудове слідство.

Концептуальною новелою Кримінального процесуального кодексу України є передбачене параграфом 2 Глави 3 положення щодо участі прокурора на стороні обвинувачення на всіх стадіях кримінального провадження. Процесуальне керівництво прокурором досудовим розслідуванням передбачене саме як спосіб забезпечення законності дій та рішень органів досудового розслідування та реалізації визначених Конституцією України відповідних наглядових повноважень. Форми процесуального керівництва дозволяють прокурору за допомогою обов’язкових для виконання зазначеними органами процесуальних дій та рішень безпосередньо спрямовувати хід та перебіг кримінального провадження на його досудових стадіях, цілеспрямовано впливати на результат діяльності органів досудового розслідування та виконання ними завдань кримінального судочинства.

Таким чином законодавець змістив акцент із суто наглядової діяльності прокурора на безпосереднє керівництво процесуальною діяльністю органу досудового розслідування щодо проведення слідчих (розшукових) дій, спрямованих на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у кримінальному провадженні, тобто КПК істотно посилив статус прокурора саме як сторони кримінального провадження з боку обвинувачення.

Одним із наслідків цих нововведень є істотне звуження діяльності органів прокуратури у сфері нагляду за додержанням і застосуванням законів, що цілком відповідає пункту 9 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України, який визначив: «Прокуратура продовжує виконувати відповідно до чинних законів функцію нагляду за додержанням і застосуванням законів та функцію попереднього слідства – до введення в дію законів, що регулюють діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів, та до сформування системи досудового слідства і введення в дію законів, що регулюють її функціонування». Отже, сфера дії пункту 9 Розділу XV «Перехідних положень» Конституції України щодо прокурорського нагляду є вичерпаною з набранням чинності КПК, оскільки ним визначено та на його основі сформовано систему досудового слідства, а діяльність державних органів щодо контролю за додержанням законів вже здійснюється відповідними органами на основі чинного законодавства в результаті проведеної адміністративної реформи.

Окрім того, 1 грудня 2012 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури» № 5288-VI [5], яким до Закону України «Про прокуратуру», процесуальних кодексів та окремих законів України, внесено такі зміни: 1) скасовано повноваження прокурора щодо видання обов’язкових для виконання актів прокурорського реагування; 2) встановлено єдиний акт прокурорського реагування на виявлені порушення закону у вигляді подання, внесення якого не тягне за собою зупинення дії нормативно-правових актів, припинення певної діяльності, необхідності вчинення дій або безумовного усунення порушень, які, на думку прокурора, мали місце; 3) заборонено прокурору здійснювати повноваження в рамках нагляду за додержанням і застосуванням законів (крім тих, які спрямовані на встановлення наявності порушень) без призначення прокурорської перевірки, яка може здійснюватися лише після прийняття постанови, в якій зазначаються підстави, що свідчать про можливі порушення законності, а також обґрунтовується необхідність вчинення прокурором конкретних дій; 4) заборонено проведення прокурорської перевірки за заявами і зверненнями фізичних та юридичних осіб (крім тих, які містять повідомлення про злочин) до їх попереднього розгляду компетентними органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування або ж неприйняття ними у встановлені строки рішень з цих питань; 5) обмежено перелік підстав для представництва інтересів громадянина в суді: підставою для представництва є лише неспроможність громадянина через фізичний чи матеріальний стан, недосягнення повноліття, похилий вік, недієздатність або обмежену дієздатність самостійно захистити свої права чи реалізувати процесуальні повноваження; 6) змінено порядок подання прокурором заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Правом на подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у цивільних, господарських, адміністративних справах надається лише Генеральному прокурору України, його першому заступнику та заступникам, прокурору Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя. Прокурори нижчого рівня такого права позбавляються.

Скасування такого акту прокурорського реагування як протест та встановлення заборони на можливість перевірки прокуратурою діяльності державних органів чи органів місцевого самоврядування безпосередньо за зверненням фізичної або юридичної особи (без його попереднього розгляду відповідним органом державного нагляду) обмежило прокурора законного інструментарію для ефективного здійснення функції нагляду. Тільки у разі відхилення подання або неповідомлення про результати його розгляду прокурор може звернутися до суду з вимогою визнати незаконним рішення, нормативно-правовий акт, чиїсь дії і т. д. З трьох актів прокурорського реагування залишився один – подання; прокурорський протест і припис виключені. Але, в той же час, законодавець, фактично в одному акті реагування частково об’єднав функції всіх трьох.

Отже, в умовах сьогодення, органи прокуратури залишаються єдиним органом уповноваженим від імені держави здійснювати прокурорський нагляд за додержанням законів в Україні, хоча ключові елементи механізму «загального» прокурорського нагляду за законністю діяльності державних органів було виключено.

Список використаної літератури:

1. Попович Є. М. Шляхи розвитку прокуратури України : моногр. / Є. М. Попович. –Х. : Торнадо, 2009. – 352 с.

2. Про прокуратуру : Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст.793.

3. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254 к/96-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80

4. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 № 4651-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4651%D0%B1-17

5. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури : Закон України від 18.09.2012 р. № 5288-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/5288-17