Психология и социология/10.Психология труда

К.психол.н. Ламаш І.В.

Харківський національний університет внутрішніх справ, Україна

Селюкова Т.В.

Національний університет цивільного захисту України, Україна

ОСОБЛИВОСТІ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ПРАЦІВНИКІВ ПІДРОЗДІЛІВ МНС УКРАЇНИ З РІЗНИМ РІЗНИМ РІВНЕМ ТОЛЕРАНТНОСТІ ДО НЕВИЗНАЧЕНОСТІ

Професійно важливі якості для конкретної діяльності, ступінь їх вираженості та особливості розвитку, а також формування комплексу ПВК обумовлюють ефективність і надійність діяльності людини.Діяльність працівників підрозділів МНС відноситься до тих видів діяльності, значущою особливістю яких є постійне зіткнення з небезпекою. Надзвичайні обставини, які є невід'ємною частиною професійного досвіду працівників підрозділів МНС, створюють екстремальні умови їх діяльності у зв'язку із загрозою для життя, фізичного і психічного здоров'я співробітників, а також із загрозою життю, здоров'ю, благополуччю оточуючих, з масовими людськими жертвами і значними матеріальних втратами. Професія працівників МНС характеризується наступними особливостями: травмуючими ситуаціями, стресовими впливами і постійною готовністю до ризику.У зв'язку з особливостями трудової діяльності працівник МНС повинен володіти певними професійно важливими якостями: сміливість, здатність брати на себе відповідальність у складних ситуаціях, упевненість у собі, здатність приймати правильне рішення при нестачі необхідної інформації, за відсутності часу на її осмислення, здатність до тривалого збереження високої активності; вміння розподіляти і перемикати увагу при виконанні кількох дій, функцій, завдань, хороша пам'ять, врівноваженість, самовладання при конфліктах, схильність до ризику і т. ін. Відсутність або недостатній розвиток цих якостей знижує ефективність професійної діяльності.

Тільки поєднання професійних знань, комунікативних умінь та професійно-моральних якостей працівників, зокрема толерантності до невизначеності , забезпечує успішну роботу органів цивільного захисту. Оскільки проблема толерантності до невизначеності є недостатньо розробленою у вітчизняній екстремальній та кризовій психології і має велике практичне значення для професійного розвитку успішних фахівців органів цивільного захисту, виникає потреба у її всебічному теоретичному та емпіричному дослідженні.

В роботах дослідників виділено ряд характеристик невизначених ситуацій, до найбільш поширених і істотних з яких можна віднести новизну, суперечливість, складність[4, с. 75-80]; множинність можливостей, виборів і рішень; непередбачуваність – неможливість прогнозу розвитку, невідомість ймовірності події, сприймається відсутність причинно-наслідкових закономірностей; неконтрольованість – суб'єктивну неможливість управляти розвитком подій, протистояти несподіванок, передбачити їх [1].

Показано також, що невизначеність виникає внаслідок неможливості категоризувати ситуацію через відсутність інформації[5, с.6], підкреслюються труднощі визначення її значення у зв'язку з відсутністю готових схем інтерпретації[3, c.21-23]. Також, недостатньо досліджений зв'язок між тим, як людина інтерпретує ситуацію життєвої невизначеності, і особливостями поведінки в ній. Зазначається лише, що на поведінку впливає здатність до пошуку адекватної інформації та екстраполяції, толерантність до невизначеності[ 2, с. 82. ].

Об’єктом даного дослідження були визначені особливості саморегуляції особистості працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України, предметом – окремі проявів саморегуляції працівників аварійно-рятувальних підрозділів МНС України з різним рівнем толерантності до невизначеності.

Відповідно до мети дослідження були використані наступні психодіагностичні методики: опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки - 98» В.І. Моросанової та методика «SSS – прагнення суб'єкта до стимуляції» М. Цукермана ; а також методика «Толерантність до невизначеності» С.Баднера, за результатами якої були сформовано дві групи досліджуваних .

До першої групи увійшли 23 особи з високим рівнем толерантності до невизначеності, до другої групи з низьким рівнем толерантності до невизначеності - 27 осіб. У якості досліджуваних виступили чоловіки 26 – 35 років, працівники аварійно-рятувальних підрозділів МНС зі стажем професійної діяльності 5 – 7 років.

Отримані результати дозволяють побачити певну специфіку особистісної саморегуляції у працівників МНС з різним рівнем толерантності до невизначеності. Вірогідне зниження показника гнучкості в групі осіб з низьким рівнем толерантності до невизначеності, дозволяє припустити, що такі досліджувані у динамічній обстановці, яка швидко змінюється, схильні почувати себе невпевнено, важко звикають до перемін у житті, до змін обстановки та образу життя. В таких умовах вони не здатні адекватно реагувати на ситуацію, швидко і своєчасно планувати діяльність і поведінку, розроблювати програму дій, виділяти значимі умови, контролювати хід, виконання, аналізувати і оцінювати як проміжні, так і кінцеві результати діяльності. У виникненні непередбачуваних обставин, особи з високим рівнем толерантності до невизначеності, легко перебудовують плани і програми виконавчих дій та поведінки, здатні швидко оцінити змінення значущих умов і перебудувати та вносити корективи в програму. Суб’єктивні критерії успішності недостатньо стійкі, що веде до різкого зниження якості результатів при збільшенні об’єму роботи, погіршенні стану, або виникнені зовнішніх труднощів.

У працівників МНС з високим рівнем толерантності до невизначеності визначено достовірне підвищення показника за шкалою TAS (пошук гострих відчуттів) пошук сублімується, виражається соціально прийнятними шляхами. Тоді як особи з низьким рівнем толерантності до невизначеності проявляють тривожність, приховану депресію. Вірогідне зниження показника TAS в групі осіб з низьким рівнем толерантності до невизначеності, дозволяє припустити, що такі досліджувані у динамічній обстановці, яка швидко змінюється, схильні почувати себе невпевнено, важко приймають надзвичайні професійні ситуації, важко звикають до перемін у житті, до змін обстановки, та образу життя.

Отримані результати підкреслюють актуальність проблеми, необхідність продовження досліджень у вибраному напрямку та розробку практичних рекомендацій щодо професійної підготовки працівників підрозділів МНС України з метою корекції психологічних проявів низького рівня толерантності до невизначеності.

ЛІТЕРАТУРА

1. Белинская Е.П. Совладание как социально-психологическая проблема/ Е.П. Белинская // Психологические исследования: электрон, журн. - 2009. - №1(3). Режим доступу: http://www.psvstudy.rU/index.php/num/3/l 2.html

2. Бодров В.А. Информационный стресс: учеб. пособие для вузов/ В.А.Бодров. - М.: ПЕР-СЭ, 2000. - 352 с.

3. Гусев А.И. К проблеме измерения толерантности к неопределенности /А.И. Гусев//Практична психологія та соціальна робота . - 2007 . - № 1. - С. 21-29.

4. Гусев А.И. Толерантность к неопределенности: проблематика исследований/ А.И. Гусев //Практична психологія та соціальна робота.- 2007. - № 8. - С. 75-80.

5. Луковицкая Е.Г. Социально психологическое значение толерантности к неопределенности: автореферат дис. канд. психол. наук: спец.19.00.05. / Е.Г.Луковицкая. – Петербург. гос. ун-т. – СПб., 1998 – 18 с.