Технические науки/13.Охрана труда

Дзюба Т.А. – асистент кафедри туризму та готельно-ресторанної справи

Березюк Ю.О., Глухова Н.В. – студентки III курсу, групи МО-32д

Вінницький торговельно-економічного інституту КНТЕУ, Україна

ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ПРАЦІ НА ПІДПРИЄМСТВАХ УКРАЇНИ

Актуальність теми. Особливості організації охорони праці на підприємстві відіграють важливу роль. Простої та зниження ефективності праці, викликані аваріями, нещасними випадками на виробництві, професійними захворюваннями, не тільки уповільнюють виробничі процеси, але і стають причиною високих виробничих витрат для підприємства. Крім того, ці явища значною мірою негативно впливають на безпеку виробництва, якість продукції та відношення до роботи працюючих. З огляду на це, питання вдосконалення охорони праці на підприємстві має не тільки соціальне, але і безпосередньо економічне значення та є досить актуальним для сучасного розвитку підприємств України.

Проблемі покращення системи охорони праці приділяли свою увагу такі вчені, як Д.П. Богиня та О.А. Грішнова, М.П. Гадзюк, Є.П. Желібо, В.В. Зацарний, Д.П. Тімошин, В.В. Дерпак, З.М. Яремко, О.Ф. Новікова, А.О. Соколова.

Питання охорони праці є одним з найважливіших на сучасному етапі життя нашого суспільства, у період, коли роботодавці ставлять для себе основним завданням якнайшвидше з мінімальним вкладенням засобів отримати найбільший прибуток. Мало уваги приділяється охороні праці, а часом вимоги охорони праці і взагалі ігноруються. При цьому не враховується те, що при комплексній дії на людину шкідливих виробничих чинників значно зменшується продуктивність праці. Зростання непродуктивних витрат часу обумовлюється також поганою організацією робочих місць, зокрема неврахуванням органометричних вимог, невдалим розташуванням приладів, відсутність умов для тимчасового відпочинку тощо. Керівники підприємств забувають про те, що в результаті поліпшення умов праці нормалізується психологічний клімат, підвищується налагодженість у роботі, а, отже, зростає продуктивність праці.

Правильний підхід до організації охорони праці на підприємстві, грамотне використання різних нематеріальних способів стимулювання працівників дають останнім необхідне почуття надійності, стабільності й зацікавленості керівництва у своїх співробітниках. Таким чином, завдяки налагодженій охороні праці знижується також плинність кадрів, що в свою чергу благотворно впливає на стабільність усього підприємства [1].

Статистичні дані свідчать про катастрофічну ситуацію з виробничим травматизмом в Україні. Так, за більшістю показників у даній сфері Україна лідирує порівняно не тільки з країнами Західної, але і Східної Європи. До недоліків, що впливають на рівень виробничого травматизму в Україні відносяться: недостатня увага роботодавців до профілактичних заходів з попередження травматизму, забезпечення безпечних та здорових умов праці та зниження виробничих ризиків; зношення основних виробничих фондів; недостатній державний нагляд і контроль за дотриманням вимог з охорони праці; недоліки в навчанні фахівців з охорони праці, відсутністю належного контролю за станом безпеки на робочих місцях та виконанням встановлених норм.

Відповіlно до даних Міністерства охорони здоров’я, тільки 27% підприємств в Україні відповідають вимогам законодавства про охорону праці.

Аналіз причин нещасних випадків свідчить, що майже 72% нещасних випадків зі смертельними наслідками відбулося з організаційних причин, 19% - з технічних причин, 9% - з психофізіологічних причин.

За даними Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у 2011 р. кількість осіб, що отримали виробничі травми – 10657, з них 685 загинули. У 2012 році цей показник знизився до 9816 осіб, при цьому 623 особи загинуло. За два місяці 2013 р. виробничі травми отримало 73 особи [2].

Серед причин виробничого травматизму перш за все слід виділити низький рівень відповідальності роботодавця за здоров’я і життя найманого працівника. Сьогодні відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності», вся відповідальність щодо відшкодування здоров’я працівника або у випадку його смерті лежить на Фонді соціального страхування [3].

На нашу думку, це негативно впливає на стан охорони праці на кожному підприємстві, в установі, організації, оскільки, роботодавець не відчуває в повній мірі відповідальності за настання нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Тому роботодавець повинен нести матеріальні збитки на виплату компенсації потерпілому або членам його сім’ї спільно з Фондом соціального страхування. Оскільки, в основному причинами нещасних випадків на виробництві є саме неналежним чином організована система охорона праці, відповідальність за яку несе в першу чергу роботодавець. Сьогодні на більшості підприємств не проводиться атестація робочих місць на відповідність вимогам охорони праці, працівники не тільки не забезпечуються засобами індивідуального захисту, а й взагалі не забезпечуються необхідними засобами виробництва.

Виявлення проблем охороною праці на виробництві потребує здійснення комплексу заходів, щодо зменшення та запобігання аварійності і промислового травматизму на підприємствах.

Реалізація цілеспрямованих заходів з покращення умов і охорони праці дозволить зменшити показник загального виробничого травматизму, приблизити його значення до рівня розвинених європейських країн, зменшити питому вагу працівників, зайнятих в умовах, які не відповідають санітарно-гігієнічним нормам.

Тому, насамперед, необхідно:

- удосконалити управління охороною і безпекою праці в організаціях;

- забезпечити на постійній основі комплексну оцінку робочих місць з позиції потреб ергономіки, санітарно-технічних нормативів і державних нормативних правових актів з охорони праці;

- систематично проводити профілактичні засоби виробничого травматизму, які включають в себе атестацію робочих місць, за умовами праці, впровадження системи сертифікації організації щодо робіт з охорони праці, навчання та інструктажпрацівників, а також підвищення їхньої кваліфікації;

- створювати та впроваджувати сучасні засоби індивідуального і колективного захисту, приладів контролю шкідливих і небезпечних речовин в робочій зоні;

- формувати заздалегідь сприятливі умов праці на нових, реконструйованих підприємствах, новому обладнанні тощо;

- виділяти щорічно із держбюджету України достатню кількість грошових коштів для фінансування заходів щодо поліпшення умов праці робітників [4].

Висновки та пропозиції. Отже, можна зробити висновок, що питання охорони праці є одним з найважливіших на підприємстві, проте на сучасному етапі розвитку суспільства йому приділяється досить мало уваги, про що всідчать дані про рівень виробничого травматизму. А тому вивчення й вирішення проблем, пов’язаних із забезпеченням здорових і безпечних умов, у яких відбувається праця людини – одне з найбільш важливих завдань у розробці нових технологій і систем виробництва. Тому варто посилити як державний нагляд і контроль, так і контроль з боку профспілкових органів за дотриманням норм законодавства про охорону праці роботодавцями, які використовують найману працю. Оскільки саме роботодавець, перш за все, повинен нести відповідальність за випадки виробничого травматизму на підприємстві.

Література:

1. Дяченко Н.М. Економічні аспекти охорони праці / Н.М. Дяченко // Науковий вісник КУЕІТУ. – 2011. – №4. – С. 124-126.

2. Державна служба гірничого нагляду та промислової безпеки України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.dnop.kiev.ua/

3. Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України №5462-VI від 16.10.12 р. // Відомості Верховної Ради України, 2012. – № 46-47.

4. Саранкіна Ю.О. Сучасний стан охорони праці в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення [Електронний ресурс] / Ю.О. Саранкіна //. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Kyuv/2009_3/53.pdf