Кістенюк Н.С.

Національний університет харчових технологій, Україна

Загальна характеристика цитокінів, які приймають участь в антивірусній відповіді клітин

Цитокіни – речовини білкової природи, які утворюються в клітинах організму, переважно імунної системи, і є своєрідною мовою їх спілкування. Вони є ендогенними медіаторами, можуть синтезуватися практично усіма клітинами, які мають ядра. При цьому гени деяких цитокінів експресуються в усіх без виключно клітинах організму [1].

Стимуляторами утворення цитокінів можуть бути біологічні, фізичні та хімічні подразники; дія самих цитокінів, як правило, неспецифічна. Основними цитокінами, які приймають участь на вірусний подразник, окрім ІФН, є інтерлейкіни (ІЛ). Основними протизапальними цитокінами є (ІЛ-4, ІЛ-10) та прозапальні (ІЛ-12, ІФН-γ), що найкраще характеризують ці процеси [1,3].

ІЛ-4 – протизапальний цитокін, який переважно продукується Т- хелперами II типу. Експресія гену ІЛ-4 досягає максимуму через 6 год, синтез фактору відбувається через 48 год після активації клітин. ІЛ-4 обумовлює проліферацію та диференціювання В-лімфоцитів, тобто контролює імунну відповідь за рахунок антитіл. Може активувати Т-лімфоцити. ІЛ-4 інгібує моноцити/макрофаги, натуральні кіллерні клітини (НК-клітини), а також блокує продукцію моноцитами та макрофагами прозапальних цитокінів (ІЛ-1, ІЛ-6, ІЛ- 8, ФНП-а). ІЛ-4 сприяє розвитку алергічних реакцій, має протизапальну та протипухлинну дію [1, 2].

ІЛ-10 продукується лімфоцитами Th2 типу, моноцитами, макрофагами, служить найважливішим регулятором імунної відповіді, що пригнічує активність макрофагів і Th1 клітин та забезпечує реалізацію деяких біологічних ефектів Th2. Він приймає участь у реалізації протизапальної відповіді за рахунок пригнічення аутотолерантності [39], його протизапальна активність проявляється здатністю знижувати продукцію прозапальних цитокінів, підсилювати продукцію антагоніста рецептора IЛ -1 та зменшувати адгезію лейкоцитів до ендотеліальних клітин, які активовані IЛ -1. IЛ -10 сприяє розвитку гуморальної складової імунної відповіді, обумовлюючи антипаразитарний захист і алергійну реактивність організму [1,4].

ІЛ-12 – синтезується макрофагами, моноцитами, дендритними клітинами, В-лімфоцитами, які активовані бактеріальними продуктами. Як прозапальний цитокін він індукує продукцію ряду інших цитокінів: IЛ-6, IЛ -15, IЛ -18. Під його впливом підвищується активність ЕК-клітин, цитотоксичних Т-клітин, він сприяє активації В-лімфоцитів [15], приймає участь у Th1 відповіді шляхом стимуляції CD4+ Т-клітин, які виробляють інтерферон-гамма [1, 3]. Основними клітинами-мішенями ІЛ-12 є НК та Т-лімфоцити. Має здатність регулювати співвідношення клітинної та гуморальної імунної відповіді через стимуляцію диференціювання Т-хелперів у напрямку клітин І типу. Цей ефект опосередкований швидким зростанням продукції ІФН-у [3]. ІЛ-12 стимулює активність НК-клітин та їх проліферацію, обумовлює диференціювання цитотоксичних Т-лімфоцитів, що також здійснюється за участю ІФН-γ. У свою чергу ІФН-γ потенціює індукцію синтезу ІЛ-12 макрофагами. Активацією Т- хелперів І типу та НК-клітин обумовлена також протипухлинна дія ІЛ-12.

ІФН-γ - найважливіший прозапальний цитокін, який продукується активованими Т-лімфоцитами та активованими НК-клітинами. ІФН-γ є стимулятором макрофагів, сприяючи продукції ними таких цитокінів, як ІЛ-1 та ІЛ -12.

ІЛ-1-продукується мононуклеарними фагоцитами, є костимулятором Т-клітинної активації, впливає на імунорегуляторні процеси: посилює проліферацію CD4+-клітин, ріст та диференціювання В-клітин, сприяє активації продукції антитіл, стимулює процеси гемопоезу [15]. Найважливіші його властивості – стимуляція проліферації преактивованих антигеном дозрілих Т-лімфоцитів, підвищення продукції та експресії рецептора IЛ-2, індукція продукції IЛ-4, ІФН-γ.

Отже, ІФН-γ посилює розвиток клітинного імунітету та пригнічує прояви гуморальної імунної відповіді. Таким чином, за рівнем продукції прозапальних (ІЛ-12 та ІФН-γ) або протизапальних (ІЛ-4 та ІЛ-10) цитокінів можна передбачати активацію клітинної або гуморальної ланки імунітету [3, 4].

ЛИТЕРАТУРА:

1. Ершов Ф.И. Цитокины – новое поколение биотерапевтических препаратов // Вестник Российской АМН. – 2006. – № 9 – 10. – С. 45 – 50.

2. Increased Interleukin-4 Production by CD8 and Gamma Delta T Cells in Health-Care Workers Is Associated With the Subsequent Development of Active Tuberculosis / D.J. Ordway, L. Costa, M. Martins et al. // J. of Infectious Diseases. – 2004. – Vol. 190, № 4. – P. 756 – 766.

3. Meager А, Frosch, M., Maiden, M. C. J, Kalden, J. R., Herrmann, M. The Interferons: Characterization and Application. − Wiley-vch. – 2007. − 52. – 450 c.

4. Correlation between interleukin-10 and in situ necrosis and fibrosis suggests a role for interleukin-10 in the resolution of the granulomatous response of tuberculous pleurisy patients / T. Barbosa, S. Arruda, M. Chalhoubetal et al. // Microbes. Infect. – 2006. – Vol. 8, № 3. – P. 889 – 897.