Біологічні науки / Структурна ботаніка і біохімія рослин

Студентка ОКР спеціаліст Топчій О.В., студентка ОКР спеціаліст Швандер І.М., студентка ІV курсу Юра К.В., студентка ІV курсу Піскорська Т.В., к.б.н. Рогач В.В.

Вінницький державний педагогічний університет, Україна

Вплив стимуляторів росту на динаміку накопичення різних форм азоту в рослин баклажанів

Застосування регуляторів росту є одним із перспективних напрямків сучасного аграрного виробництва [1]. Серед синтетичних регуляторів значний інтерес викликають стимулятори росту та росзвитку – аналоги природніх стимулюючих гормонів – ауксинів, гіберелінів і цитокінінів [1].

Баклажани є надзвичайно корисною низькокалорійною дієтичною овочевою культурою. Плоди баклажана сприяють нормалізації водно-сольового обміну. Окрім цього плоди баклажана багаті на пектинові речовини, які мають радіопротекторну та антихолестеринову дію [3].

У вегетаційний період 2013 року дослідження проводили на насадженнях баклажанів СФГ «Бержан» с. Горбанівка Вінницької області. Рослини сорту «Алмаз» обробляли за допомогою ранцевого оприскувача ОП-2 стимуляторами росту – аналогами основних стимулюючих фітогормонів: 1-нафтилоцтовою кислотою (1-НОК), гібереловою кислотою (ГК₃) та 6-бензиламінопурином (6-БАП) [2]. Вміст різних форм азоту визначали методом К’єльдаля [4]. Статистичну обробку здійснювали за допомогою комп’ютерної програми “STATISTICA – 6,1” [2].

Результати наших досліджень свідчать, що регуляція росту баклажанів під впливом стимуляторів супроводжувалася змінами в накопиченні і перерозподілі різних форм азоту (рис.). Зокрема встановлено, що в процесі вегетації відбувалося зниження вмісту азоту у стеблах, листках та плодах, як у контролі так і у досліді за рахунок білкової його форми. На нашу думку, це свідчить про інтенсивний гідроліз

білків та їх відтік до нових атрагуючих центрів – плодів. Досліджено, щозастосування рістстимулюючих препаратів інтенсифікувало процес відтоку азотмітких сполук з стебел та листків та накопичення їх у плодах, яких на оброблених стимуляторами рослинах закладалося більше ніж у контролі. Також зафіксовано зниження вмісту азоту у корінні в період активного росту та карпогенезу і зростання його наприкінці вегетації.

Окрім цього, звертає на себе увагу той факт, що за дії стимуляторів росту відбувалося більш інтенсивне накопичення, як білкового так і не білкового азоту у плодах в першій половині вегетації, та більш швидкий їх гідроліз в другій половині вегетації в порівнянні з контролем. Ми вважаємо, що це пов’язано з посиленим навантаженням рослин урожаєм.

Нами встановлено, що за обробки рослин 1-НОК кількість плодів на рослині за три основних вибірки в середньому становила 6,17±0,31 шт., при застосуванні ГК₃ – 12,57±0,53 шт., а за дії 6-БАП 8,12±0,40. У контролі кількість плодів на рослині складала 6,03±0,29. Слід відмітити, що накопичення азоту у рослинах баклажанів за дії ГК₃ зумовлювало зниження кількості плодів на рослині у порівнні з іншими препаратами.

Таким чином, посилене навантаження рослин урожаєм під впливом рістстимуляторів інтенсифікувало гідроліз білків та відтік азотмістких сполук з вегетативних органів рослини до плодів, що формуються.

Література

1. Вплив N-оксидів піридину на азотний метаболізм пшениці / А. В. Колісник, М. В. Драга, С. А. Шумік, М. М. Мусієнко // Физиология и биохимия культ. растений. – 2000. – Т. 32, № 5. – С. 394-400.

2. Казаков Є. О. Методологічні основи постановки експерименту з фізіології рослин / Є. О. Казаков. – К. : Фітосоціоцентр, 2000. – 272 с.

3. Кружилин A.C. Помидоры, перцы, баклажаны. Кружилин A.C., Шведская З.М. – М.: Россельхозиздат, 1972. С.144.

4. Починок Х. Н. Методы биохимического анализа растений / Починок Х. Н. – К. : Наук. думка, 1976. – 334 с.