БИОЛОгические науки

Викладач Ахременко І.В., д.б.н. проф. Дычко В.В.,

аспірант Василевский В.С.

ГВУЗ ״Донбасский государственный педагогический университет״, Украина

Теоретичні і методичні основи корекційного навчання руховим діям дітей шкільного віку з патологієями зору

Аналізуючи роботи (Азарян Р.Н., Григоренко В.Г., Дичко В.В., Дичко О.А., Євтухова Т.А., Касаткін Л.Ф., Сєрмєєв Б.В., Малаєв Д.М.), які вивчають здатність дітей з вадами зору до точного відтворення рухів в просторі, в часі і ступені м'язових зусиль і в цілому до корекційного навчання руховим діям можна зробити такі висновки:

- Точність рухів залежить від структури дефекту, віку, статі, стану здоров'я і фізичної підготовки досліджених, від характеру виконуючих вправ, а також від здібностей суб'єкту до самоконтролю своїх рухів.

- За допомогою цілеспрямованого педагогічного впливу можна удосконалювати здібність дітей до дифференцювання своїх рухів їх основними параметрами, як основний засіб оптимізації корекційного навчання руховим діям.

- Основною методичною передумовою в справі оптимізації корекційного навчання є розвиток точності рухів, вміння використання прийомів контролю і самоконтролю.

Таким чином, на основі аналізу літератури ми прийшли до висновку, що дослідники надають великого значення вивченню точності рухів у дітей. Виявлені вікові особливості, деякі фактори, які визначають її. Але питання побудови оптимальної системи корекційного навчання, конкретних засобів і прийомів контролю і самоконтролю з метою розвитку точності рухів, просторової орієнтації у дітей з патологіями зору залишились недостатньо вивченими.

Очевидно, втрата зору істотно відбувається на формуванні навичок самоконтролю у дітей з вадами зору, що необхідно враховувати при розробці способів контролю і самоконтролю з метою розвитку точності рухів у сліпих школярів на уроках фізкультури. Однак, до теперішнього часу ми не розраховуємо знаннями про рівень здібностей сліпих і слабкозорих дітей по самоконтролю, про особливості формування навичок самооцінки рухів. Ці питання залишились недостатньо вивченими. В проаналізованих вище роботах недооцінена ролі контролю і самоконтролю дітей під час корекційного вивчення нових рухів. Щоб школярі з вадами зору виконували задані рухи з найбільшою точністю, вчитель фізкультури повинен турбуватися про те, щоб навчання носило свідомий характер. Ця мета буде досягнута тільки тоді, коли учнів постійно привчать відчувати, аналізувати і диференціювати свої рухи в просторі, в часі і по ступені м'язового напруження.

Необхідна оптимальна методика корекційного навчання, яка формує дидактико-реабілітаційну мотивацію з застосуванням контролю і самоконтролю з метою розвитку точності рухів у дітей з патологіями зору на уроках гімнастики, легкої атлетики, лижної підготовки, ігор. Урахування цієї специфіки в корекційному навчанні накладає відсутність зорової інформації на процес сприйняття і засвоєння рухів сліпими школярами, а також з урахуванням їх статі, віку і ступеня залишкового зору і тим самим забезпечує його оптимізацію. Немає сумніву, що методика оптимізації корекційного навчання школярів з вадами зору на основі цілеспрямованого розвитку точності рухів, контролю і самоконтролю буде ефективним фактором професійної підготовки фахівців для спеціальних шкіл на посади вчителя-реабілітолога.

Метою роботи було вивчити рухові якості дітей з вадами зору віком 7-17 років.

Матеріал та методи дослідження. Базами для дослідження виступили: загальноосвітня школа № 43 (спеціальна загальноосвітня школа-інтернат для сліпих та слабкозорих дітей) м. Слов’янськ Донецької області, загальноосвітня школа № 17 м. Слов'янська Донецької області, кафедра здоров’я людини, біології, фізичного виховання та фізичної реабілітації Донбаського державного педагогічного університету.

Нами було обстежено 129 дітей віком від 7 до 17 років, у тому числі 15 повністю сліпих та 45 слабкозорих дітей і 69 практично здорових однолітків з нормальним зором.

Згідно з Міжнародною класифікацією хвороб та причин смерті 10-го перегляду (ICD-10, розділ H), параграф «Розлади зору та сліпота (Н53-Н54)», сліпі діти мали гостроту зору на краще око 0,01 до 0,04 діоптрії (H54.0 – сліпота обох очей, H54.3 – не уточнена втрата зору обох очей), а слабкозорі діти – гостроту зору на краще око при корекції від 0,05 до 0,2 діоптрії (H54.1 – сліпота одного ока, знижений зір другого ока, Н54.2 – знижений зір обох очей, H54.4 – сліпота одного ока, H54.6 – не уточнена втрата зору одного ока).

Дослідження показали, що здатність сліпих та слабкозорих дітей і практично здорових однолітків з нормальним зором аналізувати свої рухи за всіма трьома параметрами різна. В точності рухів в просторі і силовій характеристиці рухів сліпі уступають зрячим. При цьому найбільш істотна відміна спостерігалась в молодшому шкільному віці: під час аналізу простору відміна від зрячих в точності відтворення рухів склала 18%, при оцінці м'язових зусиль - 31%,. На кінець навчання в школі самоконтроль рухів сліпих школярів за цими двома параметрами наближається до рівня зрячих школярів, але все ж залишається нижчою. Точність відтворення часових інтервалів рухів у сліпих дітей на протязі всього шкільного віку вища, ніж у зрячих, хоча в перші роки навчання в школі різниця неістотна, але у старшокласників вона стає значною. Амплітуда помилкових рішень сліпих і слабкозорих школярів віком 15-17 років в 2 рази менша, ніж у практично здорових однолітків з нормальним зором.

За всіма трьома параметрами рухів не було виявлено істотних в рівні самоконтролю рухів відмін між сліпими хлопчиками і дівчатами. Значне збільшення точності рухів в молодшому шкільному віці, певно, основується на великій руховій активності дітей, засвоєнні ними великої кількості нових рухів, пластичності їх нервової системи. В зв'язку з особливостями статевого дозрівання дітей період середнього шкільного віку характеризується протиріччями і неадекватними реакціями. Уповільнення приросту точності рухів, але в той же час і більш високій рівень самоконтролю, розвиток аналізу і включення мислення в процесі оволодіння рухами порівняно з попереднім періодом з підтвердженням цих противоріч.

В старшому шкільному віці функціональний рівень центральної нервової системи наближається до рівня дорослих. Накопичений руховий досвід, удосконалення функцій центральної нервової системи, здатність аналізаторних систем функціонувати комплексно, розвиток вищих пізнавальних процесів є основою для природного формування навичок самоконтролю при виконанні точних рухів в просторі, в часі і про ступені м'язових зусиль. Проте дефіцит рухів у сліпих погіршує умови формування навичок самоконтролю, сповільнюючи їх утворення і удосконалення. Випадання одного із аналізаторів їх цілостної системи утруднює зворотну аферентацію при виконанні рухів, які вимагають точність. Відсутність зорового контролю у молодших школярів при просторовому аналізі рухів відбивається на збільшенні помилок в 2 рази порівняно з зрячими, а при оцінці м'язових напружень - в 2,8 рази.

Висновки. Сліпі діти повинні використовувати інші форми контролю і самоконтролю при формуванні навичок точно оцінювати свої дії. Заміщуючи дії інших збережених аналізаторних систем як компенсаторних, в першу чергу - слухових, рухових, тактильних, з основою для розвитку контролю за своїми рухами.

Проте вирішення цієї проблеми не можливе лише на сенсорно-руховій основі. Сліпі діти повинні навчатись аналізувати свої рухи по якості, порівнювати з заданими еталонами, що вимагає уже включення в самооцінку розумових процесів.

Литература:

1. Григоренко В.Г. Педагогические основы физической реабилитации инвалидов с нарушениями функций спинного мозга / Григоренко В.Г.// - М., 1991. -387с.

2. Дичко В.В. Педагогічні засади корекційного навчання руховим діям школярів з порушенням зору [навчальний посібник] / В.В. Дичко. – К., 2007. – С. 6-112.

3. Дычко Е.А. Психофизический и психомоторный статус детей с нарушениями зрения / Е.А. Дычко, В.В. Дычко, В.В. Флегонтова, Д.С. Пикинер // Вестник Читинского государственного университета. – 2011. – № 9. – С. 123-129.

4. Євтухова Т.А. Оптимізація корекційно-виховної роботи зі школярами з глибокими порушеннями зору на основі рухливих ігор професійно-побутового характеру / Т.А. Євтухова. – Одеса, 1996. – 22 с.

5. Сермеев Б.В. Влияние физического воспитания на развитие слепых и слабовидящих детей / Сермеев Б.В. - В кн.: Труд, быт, образование, культура // Медицина. - Сб. статей, М.,1978. -с.48-51.