Назаренко Є. І., Іваницька С. Б.

Полтавський національний технічний університет ім. Ю.Кондратюка, Україна

ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ УЧАСТІ ПРАЦІВНИКІВ У ДОХОДАХ ПІДПРИЄМСТВА

Виплати з прибутку, що належить роботодавцю, на користь робітників розглядається як важливий елемент матеріального стимулювання високоякісної і продуктивної праці, яка забезпечує власнику капіталу приріст прибутку і перевищує витрати, пов’язані з цими додатковими виплатами. Відтак, застосовані в ринковій економіці механізми дещо стримують збільшення розриву між багатими і бідними прошарками населення, але не знімають, а тільки завуальовують головне протиріччя ринкових відносин – домінування капіталу над працею.

Повинен бути знайдений компроміс щодо визначення і спрямування на користь колективу найманих працівників науково-обґрунтованої частини приросту кінцевих результатів діяльності підприємства (доходів, прибутку) в періоді, що розглядається, в порівнянні з попереднім. При незмінності всіх принципів оплати праці в ринковій економіці (включаючи матеріальне стимулювання з прибутку підприємства) такий компроміс в умовах побудови соціально-орієнтованої економіки дозволив би пом’якшити протиріччя між капіталом і працею, зменшив домінування фізичного (грошового) капіталу і підвищив суспільний статус людського капіталу, сприяв зменшенню розриву між «багатими» і «бідними» прошарками населення. [1]

При обґрунтуванні приросту доходів колективу працівників необхідно спиратись на показники, які об’єктивно відображають реальні зрушення в економіці країни і на окремих підприємствах. Такими показниками можуть бути насамперед показники економічної ефективності.

Економічне стимулювання і підвищення доходів найманих працівників повинно бути пов’язано, насамперед, з темпами економічного зростання і підвищенням економічної ефективності виробництва. Якщо такого підвищення не відбувається, то всі інші пропозиції щодо зростання доходів працівників малоконструктивні. Якщо в періоді, що розглядається, мало місце підвищення економічної ефективності, то доходи працівників об’єктивно повинні збільшитись. Для визначення величини такого збільшення повинен бути встановлений функціональний зв’язок між приростом ефективності виробництва і приростом доходів працівників.

На сьогодні відсутня єдина загальноприйнята і науково-обґрунтована система показників економічної ефективності діяльності суб’єктів господарювання на мікро- і макрорівнях. До цього часу не розроблено науково-обґрунтований підхід до кількісного визначення узагальнюючого ресурсного показника економічної ефективності виробництва, який дозволяв би на базі даних державної офіційної звітності окремих підприємств проводити відповідні розрахунки і використовувати їх як інструмент для обґрунтування підвищення доходів найманих працівників. [3]

Розподільчі відносини базуються на реальному економічному потенціалі країни. Тому передумовою більш справедливого розподілу доходів є підвищення ефективності виробництва, що робить механізм такого розподілу дієвим, а не декларативним.

Ґрунтуючись на концепції економії суспільної праці i засадах системності, трансформації ресурсів, прямої та відносної економії живої і уречевленої праці був  встановлений  функціональний зв’язок  між ефективністю виробництва і його чинниками. Його формалізація  дозволила математично вивести формулу, яка показує величину підвищення (зниження) узагальнюючого  показника економічної ефективності виробництва при зміні обсягів застосовуваних ресурсів у двох порівнювальних періодах.  Це дало можливість  на матеріалах офіційної статистики і звітності підприємств кількісно визначити загальний економічний ефект (Е) і узагальнюючий показник економічної ефективності виробництва (КЕ)  в економіці країни і окремому підприємстві.

При аналізі складових загального економічного ефекту встановлено, що ефект від раціонального формування та більш інтенсивного використання виробничого потенціалу в частині уречевленої праці повинен бути в повному обсязі віднесений на користь підприємців – його вплив знаходить свій відбиток у збільшенні чи зменшенні чистого прибутку підприємства. Ефект від використання живої праці не можна однозначно віднести до одного з суб’єктів ринку – його величина повинна бути об’єктивно розподілена між роботодавцем, державою і найманим працівником.

З метою визначення питомої ваги вкладу колективу найманих працівників у приріст (доходів) прибутку підприємства проведено розклад ефекту від використання живої праці на складові. Частина ефекту, яка належить працівникам визначається як добуток фактичного фонду заробітної плати і темпу (коефіцієнту) приросту продуктивності живої праці в періоді, що розглядається. [2]

Джерелом економічного стимулювання і додаткових виплат працівникам за їх внесок в підвищення ефективності діяльності підприємства може слугувати як фонд заробітної плати, що збільшує собівартість продукції, так і прибуток підприємства. В тому і другому випадку це порушує установлений баланс інтересів між економічними агентами – роботодавцями, працівниками, державою. Варіанти механізму «приріст ефективності – приріст доходів працівників», які якомога менше зачіпають і по можливості враховують інтереси всіх учасників виробничого процесу. Зокрема, варіанти включення додаткових виплат працівникам у собівартість продукції; коли ці виплати формуються за рахунок зменшення чистого прибутку чи загального прибутку підприємства; коли в формуванні цих виплат приймає участь держава.

Таким чином, доходи найманих працівників повинні складатися з двох частин:

–гарантованої частини – поточного фонду заробітної плати, який формується на ринку праці з урахуванням державних регуляторів, укладених тарифних угод між профспілками і роботодавцями щодо системи преміювання і входить до складу собівартості продукції;

–негарантованої частини, яка пов’язана з довготерміновими результатами роботи підприємства, залежить від темпів підвищення продуктивності праці і формується з його прибутку.

Література

1. Воронін О.О. Методика визначення узагальнюючого показника економічної ефективності виробництва. «Економіст»№4, 2007.

 2. Воронін О.О., Пастух О.В. Ефективність виробництва і розподіл економії суспільної праці між суб’єктами ринку. «Економіка України» №3, 2009.

3. Воронін О.О., Пастух О.В. Вклад найманих працівників у результати діяльності підприємства. «Україна: аспекти праці» №2, 2009.