Мехеда Н.Г., Вовк С.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Класифікація витрат та основні методи їх аналізу

Управління витратами та калькулювання собівартості продукції - є чи не найважливішими інструментами управління підприємством та розділом управлінського обліку. Саме собівартість виробництва одиниці продукції є основою для прийняття управлінських рішень.

В міру того, як ускладнюються умови господарської діяльності й зростають попити до росту рентабельності продажів, в свою чергу зростає і необхідність обліку витрат на виробництво. Кожне підприємство має чітку уяву про склад витрат на виробництво готової продукції та їх окупність При функціонуванні ринкових механізмів виникає необхідність удосконалення та створення чіткої системи аналізу та контролю витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції.

Процес господарської діяльності - це поєднання трьох "вічних" елементів: цілеспрямованої упредмеченої діяльності людей як робочої сили, предметів праці - сировини, матеріалів та засобів праці - основних засобів. Два останніх елементи є матеріальною основою господарювання - засобами виробництва, створеними раніше затраченою (упредмеченою) працею.

Існує три основних складових витрат в процесі господарювання на підприємстві: витрати - матеріальна складова - вартість використаних виробничих запасів (сировини, матеріалів, робіт, послуг), оплати праці основних виробничих працівників, проведених відрахувань на соціальні заходи, зносу необоротних матеріальних і нематеріальних активів та ін. Витрати господарської діяльності суб'єктів підприємництва складають сукупні витрати живої та упредмеченої праці на виробництво продукції. В такому складі витрати виробництва однаково притаманні всім видам виробництва та надання послуг.

За вартісною формою продукція (роботи, послуги) підприємства складається з трьох частин: вартості витрачених засобів виробництва; вартості продукту, створеного необхідною працею; вартості продукту, створеного додатковою працею.

Перша частина вартості є результатом минулої, упредмеченої праці, та інші - результатом живої праці. Необхідний продукт - це предмети і послуги, які задовольняють особисті потреби працівників та їх сімей. Додатковий продукт - це продукт, який використовується для покриття суспільних витрат виробничого і культурно-побутового призначення для збільшення національного багатства в інтересах кожного громадянина і всього суспільства.

Виражені в грошовій формі затрати на витрачені засоби виробництва, оплату праці і соціальні заходи становлять собівартість продукції. Іншими словами, собівартість - це сума всіх затрат на створення продукції, виражена у грошовій формі.

Під собівартістю продукції прийнято розуміти можливість кожного підприємства замістити витрачені ним ресурси, щоб безперервно продовжувати виробництво. Економічне значення собівартості полягає в тому, що вона показує величину затрат підприємства на виробництво продукції.

Питання собівартості продукції завжди знаходяться в центрі уваги всіх працівників підприємства на сучасному етапі розвитку економіки.

Собівартість продукції - важливий економічний показник, який у великій мірі характеризує економічну ефективність виробництва. В ньому, мов у дзеркалі, відображаються результати господарської діяльності за той чи інший період. Аналізуючи рівень собівартості одиниці продукції, можна правильно розв'язати питання щодо доцільності вибору об'єктів підприємницької діяльності. Знаючи собівартість продукції, можна визначити рентабельність виробництва за кожним видом економічної діяльності, кожного об'єкта господарювання, розмір прибутків. На основі рівня собівартості одиниці вироблюваної продукції встановлюється рівень цін. Отже, питання собівартості, методи її обчислення мають велике значення. Від уміння правильно обчислювати, аналізувати собівартість продукції у великій мірі залежить рівень ефективності господарської діяльності та розвиток суб'єкта господарювання.

У собівартості продукції (робіт, послуг) знаходять відображення усі сторони роботи підприємства: рівень організації виробничого процесу, його технічна оснащеність, ступінь ефективності використання необоротних та оборотних активів, продуктивність праці, рівень організації матеріально-технічного постачання.

Собівартість як показник використовують для оцінки рівня господарювання підприємства (за видами та об'єктами діяльності) та його структурних підрозділів:

• контролю за ефективністю витрачання природних, матеріальних, трудових і фінансових ресурсів;

• визначення економічної ефективності інвестиційної та Інноваційної діяльності, впровадження заходів щодо забезпечення більш ефективного технологічного процесу господарювання;

• розробки і встановлення цін на продукцію (роботи, товари і послуги);

• визначення економічної доцільності та вигідності здійснення підприємницької діяльності за різними об'єктами господарювання.

Список використаних джерел:

1. Барабан О.А., Васильченко М.М., Управління витратами на підприємстві// Прометей, 2011 р. - № 2(35) – 289 с.

2. Грещак М.Г., Коцюба О.С. Управління витратами. навч-метод. посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2009 – 344 с.