Генезіс просторової економіки
Просторова економіка - це не
просто термінологічна новація по відношенню до відомого поняття «регіональна
економіка». Просторову економіку як напрямок науки припустимо розглядати як
доповнення до економічної теорії, поскільки з'являється все більше фактів,
нових спостережуваних процесів, які або погано, або не повністю пояснюються
діючими економічними теоріями. Подібно до того, як економічна теорія доповнюється
інституціоналізмом, теорією віртуальної
економіки і т.п., можна прийняти гіпотезу, що просторова економіка також вправі
претендувати на роль нового напряму, місце якого у фундаментальній економічній
теорії ще не визначено. Пошук цього нового місця і становить завдання
теоретиків.
Що стосується генезису просторової економіки, якщо вживати цей термін,
то можна виділити три етапи.
Перший етап - це власне економіка регіону, тобто дослідження
економічної діяльності в межах певного географічного ареалу. Термін «певний
географічний ареал», який кочує з підручника в підручник, викликає деколи деяке
замішання. Економічні географи, які називають себе географами, еволюціонували в
економістів. Економісти ж, які займаються регіональною економікою, особливо
деякі західні вчені, стали називати себе географічними економістами. Але справа
не в цьому. Фактично дослідження на цьому етапі, етапі економіки регіону,
концентрувалися на двох пунктах: по-перше, локальні ефекти зміни праці і капіталу
- в певних географічних межах, по-друге, ефекти взаємодії факторів виробництва
та економічних агентів.
Економіка регіону концентрувалася і концентрується на вивченні
мобільних і обмежено мобільних факторів виробництва, тоді як економічна
географія вивчала і, очевидно, буде вивчати немобільні фактори які визначають
формування та розвиток економічних районів. Основна ознака економіки регіону -
те, що географічні умови і колись, і в даний час є визначальними для вибору
місця і виду економічної діяльності.
Економічні відстані самі по собі не грали перш істотну роль. Формування
цін в цих ареалах здійснювалося переважно на основі рідкості блага в даному
конкретному місці, а не на основі власне економічних факторів, у всякому разі
не на основі розгляду порівняльних витрат виробництва. В результаті це
призводило до виникнення квазімонополій. Це і є основа першого етапу генезису
просторової економіки.
Зі збільшенням масштабу та різноманітності потреб, а відповідно
кількості товарів і послуг, змінилися умови ціноутворення: зросла роль
транспортного фактора, виникла взаємодію економічних агентів. Звісно, і ранійше
регіони формувалися як об'єднання економічних агентів, що існували на певній
території - кооперативи, колгоспи і т.д. В регіонах формувалася локалізація
галузевих ринків. Всі ці відношення можна розглядати в рамках мікроекономіки.
Але з тих пір як регіони перестали бути просто географічним місцем, де
працювали слабо взаємодіючі економічні агенти, і перетворилися на економічні
системи, які характеризуються внутрішніми і зовнішніми взаємовідносинами,
економіка регіону як наукова дисципліна значно розширилася, стала більш
універсальною за рахунок включення в предмет досліджень міжрегіональних
взаємодій. У регіонах, які перетворилися в регіони-системи, або відтворювальні
комплекси, стали формуватися виробництва і спеціалізації як своєрідні полюси
зростання. Завдяки регулярним обмінам між цими «ядрами» та іншими виробничими
середовищами в регіонах сформувалися внутрішньо пов'язані між собою
економічні цілісності.
Регіональні обміни між «ядрами» і середовищем в просторових системах
сформували стійкі міжрегіональні взаємодії між виробничо-територіальними комплексами.
Ці комплекси як би накрили всю економічно доступну територію, і з тих пір
національна економіка стала являти собою безліч територіальних підсистем. Тут
пригадується концепція так званого єдиного народногосподарського комплексу. Але з цією концепцією пов'язана і
концепція оптимальних регіонів з кордонами, співпадаючими з кривими байдужості.
Вирішальною теоретичною умовою розширення економіки регіонів до рівня
регіональної економіки як нового предметного напряму стали якраз роботи за
оптимальними міжрегіональним взаємодіям. І регіональна економіка з цих пір
стала сприйматися як теорія взаємодії оптимально організованих економічних
регіонів. Це - другий етап генезису просторової економіки.
Література:
1.
Гаврилов А.И. Региональная экономика и управление: [Учеб. пособие
для вузов]./ А.И. Гаврилов// – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002. – 239 с.
2.
Учебник для вузов / А.
Г. Гранберг; Гос. ун-т —Высшая школа экономики. — 4-е изд. //— М.: Изд. дом ГУ
ВШЭ, 2004. — 495с.
3.
Державна регіональна
політика України: особливості та стратегічні пріоритети: [Монографія ]/ За ред.
З. С. Варналія.// – К.: НІСД, 2007. – 768 с.
4.
Дульщиков Ю.С.
Региональная политика и управление. / Ю.С. Дульщиков//– М, 1997. –300 с.