Экономические науки/10.Экономика предприятия

Шатайло О.А.

студентка Хмельницького національного університету

Капінос Г.І.

к.е.н., доцент

м.Хмельницький, Україна

 

ОРГАНІЗАЦІЯ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ

ТА ШЛЯХИ ЙОГО ВДОСКОНАЛЕННЯ

 

Розглянуто основні положення організації нормування праці. Виявлено основні чинники, які впливають на ефективність організації нормування, і визначені шляхи його вдосконалення.

 

Актуальність дослідження. Одним із дієвих засобів забезпечення конкурентоспроможності підприємств у ринкових умовах є обґрунтоване нормування праці, оскільки воно сприяє скороченню витрат праці, економії коштів на оплату праці, зниженню собівартості продукції та підвищенню ефективності господарювання. Саме тому ця тема є дуже актуальною.

Аналіз останній досліджень і публікацій. Проблемам нормування праці на сьогодні приділяється значна увага з боку багатьох спеціалістів у цій сфері. Так, провідними роботами в нормуванні праці є роботи таких авторів: А. Колота, М. Тарана, М. Софінського, А. Зубкової, Л. Суєтиної, В. Брильова. Але це питання ще є недостатньо вивченим і саме тому ми розглянемо його детальніше.

Метою статті є висвітлення основних питань організації нормування праці в Україні і пошук шляхів його вдосконалення.

Виклад основного матеріалу. Необхідною умовою соціально-економічного прогресу будь-якої країни є підвищення ефективності економіки. І в якості одного з найголовніших засобів вирішення цього завдання повинно розглядатись удосконалення системи нормування і оплати праці.

Суть нормування праці полягає у встановленні необхідних витрат живої праці на виконання визначеної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Мета нормування праці – вдосконалення організації виробництва і праці, покращення її умов і зменшення витрат на випуск продукції.

Основними завданнями нормування праці є:

1) встановлення нормативу часу на одиницю продукції;

2) розробка найбільш раціональної структури виробничого процесу;

3) проведення аналізу виконання норм праці;

4) втілення найбільш раціонального режиму використання обладнання, машин і механізмів;

5) перегляд норм праці у зв’язку зі змінами умов праці та проведення організаційно-технічних заходів [1].

Функції нормування можна поділити на дві групи [2, с. 164]:

1. Загальні функції норм праці, які характеризують їх роль в організації та оплаті праці.

2. Спеціальні функції норм, які розкривають їх конкретний зміст за видами та призначенням.

Залежно від особливостей трудової діяльності об’єктами нормування праці можуть бути:

1) робочий час;

2) чисельність персоналу;

3) обсяг роботи;

4) зона обслуговування;

5) витрати фізичної та нервової енергії працівників [3, с. 168].

В розвинених західних країнах широкомасштабні дослідження з нормування праці були розпочаті ще в 40-і роки ХХ століття і продовжуються зараз, а їх результати ефективно впроваджуються у виробництво. Наприклад, в США, Великобританії, Швеції, Японії, Італії вдалось розширити сферу застосування нормування праці та підвищити якість чинних трудових норм [1]. В цих країнах за державою залишаються функції створення єдиної нормативно-інформаційної бази, яка дозволяє ефективно вирішувати весь комплекс господарських, технічних і соціальних питань в рамках підприємства. В ряді країн діють загальнонаціональні або галузеві правила, за якими регулюються основні положення про порядок встановлення, заміни і перегляду норм праці. Однак в усіх випадках норми праці встановлюються безпосередньо на підприємствах. Практичну допомогу підприємствам в цій роботі надають некомерційні та приватні консультативні центри, асоціації, які професійно займаються питаннями нормування праці, надають програмне забезпечення з використанням сучасних засобів обчислювальної техніки [4].

До першочергових заходів, які спрямовані на поліпшення нормування праці, слід віднести наступні:

1.      Удосконалення нормативно-правової бази, яка регулює соціально-трудові відносини;

2.      Створення системи розроблення й відновлення міжгалузевих, галузевих нормативів трудових затрат, складовими якої є підсистеми фінансового, організаційного, кадрового забезпечення;

3.      Удосконалення організації нормування праці на рівні підприємств;

4.      Розроблення автоматизованих систем нормування праці;

5.      Відновлення методичної бази розроблення нормативів з праці;

6.      Реалізація заходів з підготовки й підвищення кваліфікації фахівців з нормування праці;

7.      Формування нового уявлення про роль нормування праці за сучасних умов, зміна психології керівників, для яких нормування праці традиційно було і залишається лише засобом підрахунку ”можливого” рівня заробітної плати [5].

Ефективне вдосконалення нормування праці на рівні підприємства передбачає: максимальне охоплення нормами праці різних видів робіт з обслуговування виробництва та управління ним; широке впровадження технічно обґрунтованих норм, тобто розроблення норм виробітку, часу, обслуговування з урахуванням можливостей сучасної техніки й технології виробництва, передових методів праці тощо; формування єдиної системи нормування праці, в основі якої мають бути норми й нормативи, що охоплюють весь комплекс технологічних процесів; поліпшення якості нормування на основі науково-технічних рекомендацій; широке застосування методів прямого нормування, що дає змогу визначати трудомісткість робіт і нормованих завдань, встановлювати оптимальне завантаження працівників, ширше використовувати прогресивні форми матеріального стимулювання; створення автоматизованих робочих місць для нормувальників; комп'ютеризація проектування технологічної та організаційної документації, а також норм затрат часу; підвищення кваліфікаційного рівня нормувальників [6].

Висновки. Нормування праці сприяє раціональній розстановці робітників підприємства і правильному використанню ними робочого часу, здійснює вплив на покращення організації праці та виробництва. Розроблені норми використовують у процесі створення планів підприємства та його підрозділів для вирішення питань поділу й кооперації праці, визначення необхідної кількості устаткування і чисельності працівників. Саме тому їх потрібно постійно удосконалювати.

 

Література:

1.      Багрова І. В. Нормування праці : навч. посібн. / І. В. Багрова. – К. : Центр навчальної літератури, 2003. – 212 с.

2.      Бухалков М. И. Организация и нормирование труда: учебн. для вузов / М. И. Бухалков. – М., 2007. – 400 с.

3.      Економіка праці та соціально-трудові відносини : навч. посібн. / С. М. Пилипенко, М. В. Горобинська, Л. І. Піддубна та ін. – Х. : Вид. ХНЕУ, 2008. – 296 с.

4.      Дзюба С.Г., Гайдай І.Ю. Напрямки використання міжнародного досвіду організації нормування і оплати праці в контексті глобалізації економіки// Наук. труди ДонНТУ, економічна серія. – 2004. - №87. - С.159-165.

5.      Нормування праці на підприємстві [Електронний ресурс] Режим доступу: http://masters.donntu.edu.ua/2010/iem/dontsova/diss/indexu.htm

6.      Горбатюк К.В. Шляхи удосконалення нормування праці в Україні [Електронний ресурс] / Горбатюк К.В. / - Режим доступу:http://www.confcontact.com/2007nov/gorbatyuk.htm