Економічні науки/10.Економіка підприємства

А. Кравченко, О. Шкабура

Студенти Дніпропетровського університету імені Альфреда Нобеля

ТРУДОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ УКРАЇНИ

Розвиток економіки будь-якої країни забезпечується за рахунок ефективного використання трудових ресурсів. Проте, в останні роки виникає термінологічне питання, щодо доцільності вживання понять «трудові ресурси», «робоча сила» тощо. Сучасна економіка вимагає введення більш широкого визначення цих понять з урахуванням як кількісних, так і якісних характеристик трудових ресурсів. Тому доцільним, на наш погляд, є використання поняття «трудовий потенціал». Поняття «потенціал» тлумачать як приховані можливості, джерело можливостей, засобів, які можуть бути застосовані, використані для вирішення завдання або досягнення цілі. Існує велика кількість трактувань даного поняття. Сучасний економічний словник розглядає трудовий потенціал (країни, регіону, підприємства) як наявні на сьогодні та можливі в майбутньому трудові можливості, що характеризуються кількістю трудового населення, його професійно-освітнім рівнем, іншими кількісними характеристиками [3]. Розрізняють трудовий потенціал окремої людини, підприємства, території, суспільства. Трудовий потенціал складається з багатьох компонентів, головними з яких є здоров'я, освіта, професіоналізм, моральність, мотивованість, вміння працювати в колективі, творчий потенціал, активність, організованість, ресурси робочого часу та ін. [2].

Серед основних негативних факторів впливу на характеристику трудового потенціалу в демографічному розвитку України виділяють:

- масштабну депопуляцію населення з погіршенням якісних характеристик при значних міграційних втратах населення продуктивного віку та високого професійно-кваліфікаційного рівня

- нераціональну демографічну структуру населення, що веде до збільшення питомої ваги осіб у віці 60 років і старше і зменшення питомої ваги осіб у віці молодшому за працездатний;

- падіння показників шлюбності, що призводить до зростання віку при одруженні;

- зменшення кількості народжених у нашій країні;

- збільшення рівня смертності населення, особливо чоловіків у працездатному віці;

- «відтік умів», у зв'язку з низьким рівнем оплати та умовами праці;

- масове знецінення освітнього потенціалу [1].

З метою підвищення ефективності використання трудового потенціалу, радикального реформування системи зайнятості необхідно розробити напрямки забезпечення зайнятості, направлені на узгодження попиту та пропозиції робочої сили.  Доцільно запровадити наступні заходи щодо розвитку трудового потенціалу [1]:

1. При розробці стратегій соціально-економічного розвитку регіонів визнавати трудовий потенціал як чинник зміцнення конкурентоспроможності держави і пріоритет соціально-економічного розвитку держави.

2. Передбачити поступове приведення рівня фінансування витрат на освіту та охорону здоров’я до рівня групи країн з високим рівнем розвитку трудового потенціалу.

3. Розробити цільову програму стимулювання само зайнятості та малого підприємництва для осіб, які повертаються після трудової діяльності за кордоном з метою скорочення масштабів масової трудової міграції за кордон.

4. Запровадити проведення атестації робочих місць з метою виявлення та усунення дії негативних чинників на здоров’я працівників, створення безпечних і здорових умов праці.

5. Стимулювання як державних, так і приватних інвестицій у розвиток людського потенціалу. При цьому доцільно враховувати досвід європейських країн, де близько третини соціальних програм фінансується приватними добродійними фондами, що акумулюють значні кошти меценатів.

Головна специфіка сутності трудового потенціалу полягає у тому, що під впливом постійних змін суспільних форм і видів праці поступово розвивається фактор людини, підвищуються якісні характеристики робочої сили. Це, в свою чергу, має зворотний вплив на виробництво і зумовлює необхідність якісного оновлення форм його організації. При цьому останні супроводжуються тим, що індивіди, по-перше, як носії здатності до праці, по-друге, як, учасники процесу праці загалом, по-третє, як члени суспільства, вступають з цього приводу в певні відносини, які становлять основний зміст трудового потенціалу як соціально-економічної категорії.

Зміна суспільних умов в країні у напряму формування та розвитку ринкових відносин, та створення багатоукладної економіки обумовило потребу у визначенні принципово нових концептуальних основ щодо державного регулювання відтворенням трудового потенціалу як загальнодержавної системи, де відтворення робочої сили є вагомою складовою. Особливості ринку праці України обґрунтовують необхідність підвищення мінімальної заробітної плати і рівня прожиткового мінімуму, забезпечення належного фінансування освіти, охорони здоров'я, науки.

Список використаної літератури:

1.  Бражко О.В. Вплив людського потенціалу на соціально-економічний розвиток України/О.В. Бражко//Економіка та держава. – 2009. -№7. С. 97-99.

2. Кальєніна Н.В. Сутність категорії «трудовий потенціал підприємств» / Н.В. Кальєніна // Держава та регіони. – 2008. -№ 3. – С. 111-115.

3. Мороз В.М. Система трудового потенціалу країни: теоретичні основи формування дефініцій/В.М. Мороз // Економіка та держава. – 2009. – №2. – С. 107-109.