Экономические науки/13.Региональная экономика.

О.В.МОСКАЛЮК,

студент Хмельницького національного університету

І.В. БАБІЙ,

старший викладач Хмельницького національного університету

м. Хмельницький, Україна

УМОВИ ЛІЦЕНЗУВАННЯ СТРАХУВАННЯ

У статті розкривається сутність умов надання ліцензій зі страхування. Представлено критерії і умови надання ліцензій, а також роз’яснено увесь порядок надання ліцензій.

Постановка проблеми. Страхова система активно впливає на розвиток виробництва. В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових та політичних ризиків. Страхування є не тільки методом захисту суб'єктів підприємницької діяльності від непередбачуваних подій, а й засобом захисту від змін економічної кон'юнктури.

Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, мають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва. Це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам. Отже, страхування необхідне для забезпечення безперервного економічного розвитку суспільства, а також для допомоги окремим особам у захисті себе від наслідків непередбачуваних подій

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Найбільш важливими в науковому розумінні для автора під час роботи над науковою працею були теоретичні розробки провідних вітчизняних фахівців у галузі адміністративного та фінансового права, зокрема: В. Б. Аверянова, О. М. Бандурки, Д. А. Бекерської, І. Л. Бородіна, Л. К. Воронової, П. Т. Геги, В. Ф. Опришка, П. С. Пацурківського, О. П. Рябченко, А. І. Сироти та ін.

Питання, що стосуються регулювання сфери страхування, досліджували у своїх працях провідні вітчизняні вчені: В. Д. Базилевич, Д. П. Біленчук, З. Г. Л. М. Горбач, О. Л. Дорош, Ю. О. Заіка, Н. І. Клименко, Т. В. Сива, О. О. Слюсаренко, та ін.

Метою даної статті є висвітлення інформації щодо надання ліцензій із страхування, ким видається, яким способом видають ліцензій, критерії підбору заявника на видачу ліцензій.

Виклад основного матеріалу. Страхування одна з форм охорони майнових й особистих інтересів застрахованих, які сплачують внески (премії) до страхових організацій і дістають відшкодування втрат, що виникають у наслідок стихійного лиха і нещасних випадків (страхування від недуг, страхування від вогню (пожеж), крадіжок, страхування життя та ін.). В Україні діє Закон "Про страхову діяльність" від 07.03.96 року, закон України "Про страхування" від 04.07. 2013 р. Згідно із чинним законодавством у ринку страхування виділяють такі суб’єкти, як страхувальники - юридичні, фізичні особи, які користуються послугами страховиків і страховики - юридичні, фізичні особи, які надають страхові послуги. Об’єктом є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України.[1]

Ліцензування страхової діяльності здійснює Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Вона відповідно до вимог нормативно-правових актів України щодо страхування видає фінансовим установам ліцензію на проведення певного виду страхування, визначеного ст. 6,7 Закону України "Про страхування".

Для отримання ліцензії на право проведення конкретних видів страхування фінансова установа зобов'язана виконати всі вимоги нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність.[5]

Отримання ліцензії можна умовно поділити на дві стадії. Перша – виконання всіх вимог нормативно-правових актів України, які регулюють страхову діяльність, зокрема, Закону про страхування та Розпорядження про ліцензійні умови. Друга – безпосереднє отримання ліцензій, їх переоформлення, отримання дублікатів, та їх анулювання.

Розглянемо нормативні вимоги стосовно здійснення страхової діяльності: вимоги щодо організаційно-правової форми: статутного фонду; досвіду роботи, керівництва та технічного забезпечення; забезпечення платоспроможності; формування, обліку та розміщення страхових резервів; проведення фінансового моніторингу; правил страхування.[3]

При дотриманні перелічених вимог щодо провадження страхової діяльності страховик подає до Комісії наступний пакет документів для отримання ліцензії: заяву про видачу ліцензії, в якій зазначаються відомості про особу страховика; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копію довідки про внесення до ЄДРПОУ, засвідчену нотаріально або органом, який видав оригінал документа; копії установчих документів, засвідчені в установленому законодавством порядку, які мають містити дані про обраний юридичною особою вид підприємницької діяльності та інформацію щодо розміру статутного фонду страховика; довідки банків або висновки аудиторських фірм (аудиторів), що підтверджують формування та розмір сплаченого статутного фонду; довідку про фінансовий стан засновників страховика, підтверджену аудитором (аудиторською фірмою), якщо страховик створений у формі повного чи командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю та акціонерного товариства; правила (умови) страхування, які мають бути пронумеровані, прошнуровані, засвідчені підписом відповідальної особи і печаткою страховика.

Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову у видачі ліцензії надсилається (видається) заявникові в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються підстави такої відмови.[4]

При повторній видачі ліцензії на даний вид страхування, якщо до страховика протягом попереднього терміну користування ліцензією не застосовували заходи впливу, — 5 років. Якщо до страховика були застосовані заходів впливу, повторно ліцензія може бути видана строком на 3 роки.[5]

Підставами для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії є:

недостовірність даних у документах, поданих заявником для отримання ліцензії; невідповідність заявника, згідно з поданими документами, ліцензійним умовам; невідповідність документів, що додаються до заяви, вимогам чинного законодавства України.

Заявник може в судовому порядку оскаржити рішення про відмову у видачі ліцензії.

У разі прийняття Комісією позитивного рішення про видачу ліцензії Комісія оформлює ліцензію не пізніше ніж за п’ять робочих днів з дня надходження документа, що підтверджує внесення плати за видачу ліцензії.

На сьогодні плата Комісією не встановлена, і страховики відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про встановлення та внесення плати за видачу ліцензії на проведення конкретного виду страхування” від 11липня 2002р. №1005 сплачують плату в розмірі 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.[6]

Стосовно підсумків діяльності страхових компаній на українському ринку страхових послу, то можна з впевненість сказати, що даний сегмент небанківських фінансових ринків має позитивні тенденції розвитку.

Загальна кількість страхових компаній станом на 30.11.2013 становила 411, у томі числі СК “life” – 62 компанії, СК “non-life” – 349 компаній.

У порівняні з 2012 роком на 5 563,7 млн грн (35,2%) збільшився обсяг надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився на 1 302,0 млн грн (8,7%).основним фактором збільшення валових премій стало збільшення обсягу валових страхових премій із добровільного майнового страхування. Обсяг чистих страхових виплат зменшився на 7,4%.

Стосовно перестрахування всередині країни, то обсяг операцій в даному виді збільшився з 882,3 млн грн. до 5 144,0 млн грн. та істотно вплинув на динаміку основних показників діяльності страховиків.

Страхові резерви станом на 2013 рік зросли на 19,5% у порівнянні із 2012 роком, що пояснюється істотним надходженням валових страхових платежів.[2]

Висновки. Порядок отримання ліцензії із страхування має певні стадії, вимоги і критерії. При дотримані усіх вимог і зібрані необхідних документів національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг повинна видати ліцензію зі страхування заявникові.

Загалом, ринок страхових послуг в Україні набирає обертів, у нього позитивні тенденції для подальшого розвитку. Велика конкуренція між страховиками створює такі умови, за яких кожен із них удосконалює надання своїх послуг, цим самим поліпшує сферу страхування загалом.

Література:

1. Закон України "Про страхування" від 04.07. 2013 р. №406-18 [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/85/96-%D0%B2%D1%80

2. Державний комітет статистики України. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

3. Козак Ю.Г. Зовнішньоекономічна діяльність підприємств: навч. посіб. / Ю.Г. Козак -. 3-тє вид, перероб. та доп. - К: Центр учбової літератури, 2010. - 288 с.

4. Розпорядження держаної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28.08.2003 р №40. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0805-03

5. Торгова Л.В., Хитра О.В. Основи зовнішньоекономічної діяльності: навчально-методичний посібник. / Л.В. Торгова, О.В. Хитра. - Львів: "Новий світ-2000», 2011. - 512 с.

6. Постанова кабінету міністрів від 13 квітня 2005 р №286. [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/286-2005-%D0%BF