Економічні науки / 1. Банки і банківська система

 

Лукашева Т. С.,

(науковий керівник – д. е. н., проф. Костюк О. М.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

                                                               

Особливості управління кредитним ризиком банку

 

Функціонування світової фінансової системи супроводжується процесами глобалізації та інтернаціоналізації, які стали реаліями сьогодення. З часу проголошення незалежності України банківська система стала домінуючою ланкою фінансово-кредитної системи країни. За таких умов постає необхідність перегляду та вдосконалення кількісного та якісного надання банківських послуг, механізму їх здійснення, реалізації системи ризик-менеджменту у банках [1].

Оскільки кредитна діяльність має найбільшу питому вагу в активних операціях банків, то саме моніторинг кредитного ризику є однією з найважливіших складових загальної системи ризик-менеджменту у банку. Формування ефективної управлінської політики стосовно кредитного ризику у банку потребує всебічного обґрунтування пріоритетних напрямів і шляхів проведення його моніторингу для досягнення динамічного, збалансованого та стабільного стану функціонування банку. Для проведення моніторингу кредитного ризику у банківській діяльності необхідна відповідна методична база. Це обумовлює важливість удосконалення організаційно-методичних підходів, необхідних для здійснення моніторингу.

Дослідження кредитних ризиків і методів управління ними знайшли своє відображення у наукових працях багатьох вітчизняних і закордонних науковців та практиків, зокрема: І. Балабанова, І. Бланка, О. Васюренка, В. Вітлінського, В. Гейця, А. Мороза, О. Пернарівського, Л. Примостки, М. Савлука та ін. Однак слід зауважити, що теоретико-методична база щодо організації моніторингу кредитного ризику як складової частини ризик-менеджменту у банку недостатньо досліджена.

Дослідження економічної сутності банківських ризиків показали, що ризики банківської діяльності є різноманітними як за своїм змістом, так і за характером прояву. Тому ідентифікація та класифікація банківських ризиків є першим кроком для можливого управління ними. Класифікація ризиків за певними ознаками дозволяє розділити їх певні групи, що робить можливим подальше управління ними.

Кредитні операції є найприбутковішим видом активу банку, але і найризикованішим водночас. Саме тому виважений підхід до співвідношення “кредитний ризик – дохідність” із використанням відповідних методів оптимізації ризику є для банку дуже важливим на шляху реалізації власної кредитної політики та стратегії розвитку банку. У світлі зростаючої швидкими темпами інтернаціоналізації банківської діяльності варто звернути особливу увагу на класифікацію кредитного ризику за приналежністю до країни кредитора: кредитний ризик позичальника-резидента та кредитний ризик позичальника-нерезидента.

Автором проведено систематизацію існуючих методів управління кредитним ризиком у банку, які пропонується розглядати у широкому та вузькому значеннях. У широкому значенні управління кредитним ризиком полягає у прийнятті або ж відмові від ризику. У вузькому значенні автор вважає доцільним розглядати методи управління кредитним ризиком, класифікувавши їх на три групи: методи управління кредитним ризиком на рівні окремого кредиту; методи управління кредитним ризиком на рівні кредитного портфеля; загальні методи управління.

Отже, моніторинг стосовно банківської діяльності має значну сферу застосування. Цей процес розглядається і як внутрішній, і як зовнішній щодо банку. Автор пропонує моніторинг кредитного ризику у банку розглядати як внутрішній вид банківського моніторингу, що потребує удосконалення науково-методичних підходів у сучасних умовах функціонування банківської системи. Моніторинг кредитного ризику у банку є складовою банківського ризик-менеджменту та важливим протягом всього процесу кредитування, оскільки саме завдяки систематичному спостереженню за динамікою будь-яких змін у діяльності позичальника чи якісного складу кредитного портфеля є попереджувальним сигналом для втручання та ефективного управління у разі несприятливих подій для банку [2].

Аналіз діяльності банків України показав, що реалії функціонування банківської системи вказують на те, що для українських банків кредитування залишається домінуючим видом діяльності в активних операціях.

До традиційних етапів моніторингу кредитного ризику на рівні кредитного портфеля та окремого позичальника автором запропоновано віднести моніторинг показників кредитного ризику у банку на основі визначення інтегрального показника кредитного ризику [2].

Моніторинг кредитного ризику автором пропонується визначати як процедуру систематичного відстеження зміни даних про стан кредитного ризику на рівні кредитного портфеля банку та індивідуальних позичальників і інших показників кредитного ризику з метою мінімізації кредитного ризику, управління та контролю, виявлення динаміки та прогнозування розвитку кредитної діяльності.

Моніторинг кредитного ризику на рівні кредитного портфеля банку – це процес систематичного аналізу показників кредитного ризику, який повинен ураховуватися та базуватися на аналізі кредитного портфеля на підставі факторів, що спричиняють його виникнення [1].

Моніторинг кредитного ризику окремого позичальника – це процес відстежування ключових елементів діяльності позичальника, який визначає його здатність до повернення кредиту та відсотків за ним для запобігання виникненню проблемної заборгованості [2].

Таким чином, моніторинг кредитного ризику доцільно здійснювати, використовуючи не лише кількісні показники кредитного ризику, а й моніторинг факторів, що впливають на його величину, які можна відслідкувати на рівні кредитного портфеля та окремого позичальника.

 

Література:

1. Гаряга Л. О. Оптимизация кредитного мониторинга на основании моделей оценки портфельного кредитного риска банка / Л. О. Гаряга // Бизнес Информ. – 2009. – № 8. – С. – 53–60.

2. Михайлюк Р. В. Концептуальні аспекти впровадження та розвитку систем ризик-менеджменту у вітчизняних банках / Р. В. Михайлюк // Вісник Львівського університету. Серія економічна. – Львів, 2008. – Вип. 37 (2). – С. 113–118