Економічні науки / 1. Банки та банківська система

Москалець А. П.,

(науковий керівник – к. е. н., доц. Смоляк В. А.)

Харківський національний економічний університет

імені Семена Кузнеця, Україна

Особливості управління прибутком банку

В умовах функціонування ринкової економіки прибуток виступає основною метою діяльності суб’єктів фінансового ринку, тому визначення суті прибутку та механізму його управління є необхідною передумовою розвитку економіки країни.

Вагомий внесок здійснений у вивчення питань, пов’язаних із механізмом управління прибутком здійснили такі вітчизняні та закордонні автори як І.А. Бланк, В.П. Савчук, О.В. Васюренко, А.О.Єпіфанов, Л.О. Примостка та ін.

Метою дослідження є висвітлення теоретичних підходів до поняття «управління прибутком банку», а також виокремлення мети, завдань та елементів механізму управління прибутком банку в сучасних умовах господарювання.

Прибуток банку є внутрішнім джерелом його розвитку, а його розмір безпосередньо залежить від рівня організації фінансового менеджменту, що базується на кваліфікованій оцінці ступеня ризику при проведенні окремих банківських операцій. Тому від ефективного управління прибутком безпосередньо залежать ефективність роботи банку, захист капіталу від «розмивання», скорочення втрат у процесі його діяльності.

Визначення «управління прибутком банку» економісти наводять по-різному. І.О. Поддєрьогін дає таке визначення: «Управління прибутком банку можна охарактеризувати як формалізовану сукупність критеріїв прийняття управлінських фінансових рішень щодо управління прибутком банку, дотримання яких забезпечує виконання завдань та досягнення цілей, визначених корпоративною стратегією банку» [1, с.130].

На думку І.А. Бланка, управління прибутком являє собою процес розробки і прийняття управлінських рішень за всіма основними аспектами його формування, розподілу і використання [2, с.48]. Аналогічної точки зору притримується і В.В. Худа: «Управління прибутком являє собою цілеспрямований, систематичний процес підготовки, оцінки, відбору та реалізації альтернативних управлінських рішень з усіх питань його формування, розподілу та використання на конкретному … підприємстві» [3, с.9].

Перевагою даного визначення є визначення об’єкта управління, яке можна доповнити таким визначенням В.П. Савчука: «Управление прибылью подразумевает такие воздействия на факторы финансово-хозяйственной деятельности, которые способствовали бы, во-первых, повышению доходов и, во-вторых, снижению расходов» [4, с.132].

Узагальнюючи вищенаведене, можна зробити висновок про те, що прибуток – це не безпосередній об’єкт управління, оскільки його абсолютна величина є результуючим показником і безпосередньо залежить від зміни абсолютних величини інших фінансових показників діяльності суб’єкта господарювання – його доходів та затрат.

О.О. Рибалка визначає управління прибутком банку як «складний багатофункціональний механізм, який складається з окремих елементів, тісно пов’язаних між собою» [5, с.163]. На нашу думку, дане визначення є неповним, оскільки автором не зазначено, які саме елементи включаються до складу даного механізму.

Більш повне визначення, на нашу думку запропоновано К.Г. Заровим, який сутність управління прибутком банку формулює у такий спосіб: «Управління прибутком банку – це система підходів, методів та інструментів розробки і реалізації управлінських рішень, пов’язаних із процесами обґрунтування різних напрямків вкладення та використання ресурсів банку для досягнення головної мети управління банком у рамках ефективної повномасштабної банківської діяльності протягом тривалого часового інтервалу. При цьому слід зазначити, що досягнення головної мети протягом тривалого часового інтервалу можливе лише при належному контролі» [6, с.6].

Схоже визначення наводить Є.Ю. Ткаченко: «... моделлю управління прибутком суб’єкта господарювання необхідно вважати сукупність фінансово-правових та організаційно-технічних механізмів, прийомів прогнозування, планування та контролю затрат і доходів підприємства з метою забезпечення підтримання прийнятного рівня рентабельності діяльності суб’єкта господарювання у довгостроковій перспективі, а також досягнення інших цілей, визначених корпоративною стратегією» [7, с.216].

Н.П. Радковська сутність управління прибутком формує таким чином: «Управління прибутком банку являє собою складний багатофункціональний механізм, що складається з окремих ланок, тісно пов’язаних між собою, до яких відноситься визначення підрозділів банку, що беруть участь у процесі управління прибутком; планування доходів, витрат і прибутку банку; застосування способів оцінки рівня прибутковості банківської діяльності; визначення методів поточного регулювання прибутку» [8, с.22].

Отже, в більшості визначень особливе місце приділяється організації управління. Це обумовлено тим, що в умовах переходу до ринку сфера організації управління прибутком значно розширюється. Тепер вона розглядається не тільки всередині системи, але і при взаємодії банку з зовнішнім середовищем.

Ефективне управління прибутком передбачає побудову в банку відповідних організаційно-методичних систем забезпечення цього управління, знання основних механізмів формування прибутку, використання сучасних методів його аналізу і планування. Забезпечення ефективного управління прибутком банку обумовлює ряд вимог до цього процесу:

- інтегрованість із загальною системою управління банком. Управлінське рішення, яке приймається у будь-який сфері діяльності банку прямо або опосередковано впливає на прибуток. Це визначає необхідність органічної інтегрованості системи управліня прибутком із загальною системою управління банком;

- комплексний характер формування управлінських рішень. Всі управлінські рішення у сфері формування і використання прибутку взаємозалежні та здійснюють прямий або непрямий вплив на кінцеві результати управління прибутком;

- високий динамізм управління. Навіть найбільш ефективні управлінські рішення у сфері формування та використання прибутку, розроблені та реалізовані у банку протягом попереднього періоду, не завжди можуть використовуватися на наступних етапах його діяльності;

- багатоваріантність підходів до розробки окремих управлінських рішень. Реалізація цієї вимоги передбачає, що підготовка кожного управлінського рішення у сфері формування, розподілу та використання прибутку повинна враховувати альтернативні варіанти дій. При наявності альтернативних проектів управлінських рішень їх вибір для реалізації повинен здійснюватися на основі системи критеріїв, які визначають політику управління прибутком банку. Такі критерії банк визначає самостійно.

- орієнтованість на стратегічні цілі банку. Якими б прибутковими не здавалися ті чи інші проекти управлінських рішень у поточному періоді, якщо вони вступають у протиріччя з місією (головною метою діяльності) банку, стратегічними напрямками його розвитку, руйнують економічну базу формування високих прибутків в майбутньому періоді, вони повинні бути відхилені.

Кожен банк, виходячи з умов і завдань діяльності, самостійно визначає систему критеріїв оптимізації розподілу прибутку на частину, що капіталізується, та частину, що споживається;

- забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку. Програми участі персоналу в прибутку покликані гармонізувати інтереси власників банку і найманих працівників, повинні, з одного боку, ефективно стимулювати трудовий внесок цих працівників у формування прибутку, а з іншого – забезпечувати достатній рівень їх соціального захисту, який держава в сучасних умовах повністю забезпечувати не в змозі.

Всі вищерозглянуті завдання управління прибутком тісно пов’язані між собою, хоча окремі з них і мають різноспрямований, тому в процесі управління прибутком окремі завдання повинні бути оптимізовані між собою.

Отже, необхідно підкреслити, що ефективний механізм управління прибутком банку дозволяє в повному обсязі реалізувати цілі і завдання, що стоять перед ним, сприяє результативному здійсненню функцій цього управління.

Висновки. Підбиваючи підсумки, зазначимо, що в умовах ринкової економіки управління прибутком та забезпечення рентабельної діяльності - це необхідні чинники існування будь-якого суб'єкта підприємництва. Прибуток характеризує стійкість кредитної установи, а ефективне управління прибутком забезпечить створення адекватних резервних фондів, стимулювання персоналу і керівництва до розширення та вдосконалення операцій, скорочення витрат і підвищення якості послуг, що надаються.

Література:

1. Поддерьогін І. О. Аналіз банківської діяльності : навч. посіб. / І. О. Поддерьогін. – К. : Ника-Центр, 2001. – 678 с.

2. Бланк И. А. Управление прибылью / И. А. Бланк. – К. : Ника-Центр, 1998. – 544 с.

3. Худа В. В. Управління прибутком торговельних підприємств : автореф. дис... канд. екон. наук : 08.00.04 // В. В. Худа. – К. : Київ, 2007. – 22 с.

4. Савчук В. П. Управление прибылью и бюджетирование / В. П. Савчук. – 2-е изд. – М. : БИНОМ, Лаборатория знаний, 2007. – 432 с.

5. Рибалка О. О. Підходи до управління прибутком банку / О. О. Рибалка // Актуальні проблеми економіки. – 2007. – № 11. – С. 161-165.

6. Заров К. Г. Обобщенный анализ возможностей повышения прибыли коммерческого предприятия / К. Г. Заров // Финансовый менеджмент. – 2008. – № 1. – C. 3-9.

7. Ткаченко Є. Ю. Система управління прибутком підприємства / Є. Ю. Ткаченко // Вісник Сумського національного аграрного університету. – 2006. – № 3. – C. 214-220.

8. Радковская Н. П. Методологические подходи к управлению прибылью коммерческого банка / Н. П. Радковская // Банковский менеджмент. – 2006. – № 1. – С. 20-25.