Экономические науки/1. Финансы и банковское дело

Бондаренко Л.А., Коваленко Д.В.

Криворізький економічний інститут

ДВНЗ «Криворізький національний університет»

Проблеми організації фінансового моніторингу в Україні як фактору забезпечення стабільності банківської системи

Забезпечення стабільної банківської системи здійснюється шляхом регулювання банківської діяльності та нагляду за нею. Для цього державою створюється законодавча база, що регламентує діяльність банків, зокрема органи влади, фінансова і банківська системи прагнуть протидіяти процесам накопичення доходів, одержаних злочинним шляхом, насамперед у сфері господарських відносин та запобігти відмиванню «брудних» грошей.

Питаннями організації здійснення фінансового моніторингу в Україні, в тому числі його правової основи, займались такі науковці як: Л.К.Воронова, І.М.Гаєвський,О.Є.Користін, А. Т. Ковальчук, І.Андрущенко, І.Бергер тощо.

Основними нормативно-правовими актами даної сфери в Україні є:

- Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом» від 28.11.02 р. № 249-IV

- Спільна Постанова Кабінету Міністрів України та Національного банку України «Про Сорок рекомендацій Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (FATF)» від 28.08.01 № 1124.

- Постанова Правління Національного банку Україну «Про схвалення Методичних рекомендацій з питань розроблення банками України програм з метою протидії легалізації (відмиванню) грошей, отриманих злочинним шляхом» від 30.04.02 № 164.

- Постанова Правління НБУ від 14.05.03 №189 "Про затвердження Положення про здійснення банками фінансового моніторингу" [1].

Проте акти законодавства виявилися недосконалими, організаційна структура та її реалізація – неефективними.

У 2013 році було ухвалено Наказ «Про внесення змін до Порядку проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб'єктів первинного фінансового моніторингу», що мав на меті урегулювання суперечностей та створення більш жорсткого фінансового моніторингу в Україні, а також вніс певні роз’яснення.

Згідно Наказу було встановлено, що:

1. Фінансова  операція  підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо сума, на яку вона проводиться, дорівнює чи перевищує 150 000 грн. або дорівнює чи перевищує суму в іноземній валюті, еквівалентну 150 000 грн.,

2. Фінансова  операція  підлягає обов’язковому фінансовому моніторингу в разі, якщо має одну або більше таких ознак: проведення операцій з цінними паперами на пред’явника, не депонованими в депозитарних установах; проведення фінансових операцій з векселями з бланковим індосаментом або індосаментом на пред’явника тощо.

3. Внутрішньому фінансовому моніторингу підлягають операції, які мають ризик бути використаними для відмивання доходів, отриманих злочинним шляхом, а саме: набуття права власності на пакет цінних паперів, сумарна номінальна вартість яких перевищує 150 000 грн., за договорами дарування; взаємозалік вимог за операціями з цінними паперами на позабіржовому ринку тощо [2].

Однак, не дивлячись на спроби врегулювання фінансового моніторингу в Україні є низка проблем [1,3,4,5]:

– немає широкої вітчизняної практики щодо виявлення і розслідування таких злочинів та прагнення до відповідальності за їх скоєння;

– законодавство не роз’яснює яким чином подавати звіти та в яких формах вести облік за групами ризиків клієнтів та операцій, які вони проводять, хоча наводить критерії, за якими необхідно їх класифікувати;

– законодавство не регламентує види ризиків, а тому виникають суперечності щодо віднесення його до будь-якої з категорій у внутрішньому моніторингу (наприклад, ризик може свідчити про недосконалу роботу менеджменту підприємства, а не про сумнівність намірів);

– система недостатньо зорієнтована на запобігання злочинним спробам легалізувати доходи кримінального походження, оскільки не налагоджено потрібного зв’язку та взаємодії фінансово-кредитних установ з правоохоронними органами;

– відсутні в Державного комітету з питань фінансового моніторингу повноваження блокувати рахунки клієнтів, якщо їх було запідозрено у легалізації злочинних доходів, а є лише можливість призупинення фінансових операцій на рахунку;

– створена Урядом система оброблення та аналізу інформації про фінансові операції, що підлягають фінансовому моніторингу не забезпечує об’єктивності прийняття рішень та не дозволяє будь-якому контролюючому органу провести перевірку законності та повноти проведення оброблення та аналізу інформації про зазначені фінансові операції;

– потребують невідкладного нормативно-правового врегулювання процедури фінансового моніторингу операцій з векселями для мінімізації ризиків відмивання коштів на ринку цінних паперів.

Для вирішення зазначених проблем та побудови ефективної системи запобігання та боротьби з відмиванням грошей в Україні необхідно [1,3,4]:

1) заборонити відкриття фінансовими установами анонімних рахунків або рахунків на фіктивні імена, а також перерахування грошових коштів на такі рахунки;

2) надати можливість зупинення сумнівної на відмивання фінансової операції з ініціативи банківських установ;

3) спростити порядок часткового розкриття банківської таємниці на вимогу правоохоронних органів в інтересах запобігання та протидії легалізації кримінальних доходів;

4) створити Єдину державну інформаційну систему у сфері запобігання та протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом та фінансуванню тероризму;

5) налагодити взаємодію та координацію зусиль правоохоронних і контролюючих органів, а також фінансових установ у протидії відмиванню коштів, одержаних злочинним шляхом.

Вивчивши вітчизняну модель фінансового моніторингу як складову побудови ефективної банківської системи, можна зробити висновок, що вона має ряд суттєвих недоліків, які потребують якомога швидшого вирішення. Діяльність щодо ліквідації проблем повинна бути спрямована на посилення взаємодії усіх ланок моделі фінансового моніторингу в цілому, а також ліквідацію законодавчих неурегульованостей та суперечностей, аби мінімізувати можливі ризики.

Література:

1. Кравченко О.В. Фінансовий моніторинг в банках: сутність, значення, регулювання / ОВ. Кравченко. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.uabs.edu.ua/images/stories/docs/K_BOA/kravchenko_038

2. Про внесення змін до Порядку проведення перевірок Державною службою фінансового моніторингу України суб'єктів первинного фінансового моніторингу. [Електронний ресурс]: Наказ Міністерства фінансів України № 59 від 05.02.2013 – Режим доступу: http:// www.rada.gov.ua

3. Клочко А.М. Шляхи вдосконалення фінансового моніторингу в Україні / А.М. Клочко. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://bookmeta.com

4. Жигар М. Фінансовий моніторинг – справа для України дещо нова / М.Жигар. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://fcexpert.ua/ua

5. Матіос А. Актуальні проблеми правового регулювання системи фінансового моніторингу / А. Матіос. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.yourfuture.org.ua