Смирнова К.А.

 

Харківський національний економічний університет імені Семена Кузнеця

 

ПІДХОДИ ДО ДІАГНОСТИКИ фінансової БЕЗПЕКИ БАНКУ

 

На сьогоднішній день у сучасних умовах господарювання важливим напрямком забезпечення економічної та національної безпеки країни є зміцнювання банківської системи. Вирішення складних завдань забезпечення фінансової безпеки кожного банку неможливе без комплексного аналітичного дослідження умов та результатів його функціонування. Окремим завданням такого аналізу є визначення методичного інструментарію діагностики фінансової безпеки банку, що дозволить адекватно оцінити стан та відобразити специфіку функціонування банківської установи з врахуванням дії усіх негативних факторів впливу.

В економічній теорії розроблені методи здійснення оцінки та аналізу безпеки банку такими вченими, як В.Сенчагов,  Л.Стрельбицька, О.Барановський, М.Єрмошенко  та ін. Проте вченими досліджувалися переважно питання забезпечення безпеки суб’єктів господарювання, але питанням фінансової безпеки банківської структури приділено недостатньо уваги.

Метою статті є обґрунтування підходів до діагностики фінансової безпеки банку.

Під фінансовою безпекою банку зазвичай розуміють стан стійкої життєдіяльності, за якого забезпечується реалізація мети банку та основних його інтересів, захист від внутрішніх і зовнішніх дестабілізуючих факторів незалежно від умов функціонування; властивість своєчасно й адекватно реагувати на всі негативні прояви внутрішнього і зовнішнього середовища банку; здатність протистояти різним посяганням на власність, діяльність і імідж банку, створювати ефективний захист від внутрішніх і зовнішніх загроз.

На думку Болгар Т.М. ключовими сутнісними характеристиками фінансової безпеки банків є: основний елемент економічної безпеки банків; забезпечує рівноважний і стійкий фінансовий стан банку; сприяє ефективній діяльності банку; дозволяє на ранніх стадіях визначати проблемні місця в діяльності банку; нейтралізує кризові ситуації та попереджує банкрутство [1].

До основних завдань системи фінансової безпеки належать: здійснення моніторингу фінансового стану банку для раннього виявлення ознак його кризового розвитку; визначення масштабів кризи; дослідження основних факторів, які обумовлюють кризовий розвиток; створення та реалізація заходів щодо запобігання кризам; забезпечення ефективного використання фінансових ресурсів; контроль за виконанням заходів щодо забезпечення фінансової безпеки і аналіз отриманих результатів [1].

Аналіз існуючих публікацій показав, що всі методи й інструменти, які використовують для забезпечення фінансової безпеки банку, можуть бути поділені на дві великі групи: внутрішні й зовнішні. Даний розподіл базується на двох передумовах. З одного боку, банк, як і будь-який інший господарюючий суб’єкт, має економічну самостійність і, отже, він може сам вживати певних заходів, спрямованих на досягнення фінансової безпеки. З іншого боку, його діяльність підлягає втручанню з боку держави, в якої є свої інструменти впливу на стан банківських установ. До внутрішніх інструментів забезпечення фінансової безпеки належить фінансова діагностика.

Діагностика – це певний набір методичних розробок, який дозволяє на ранніх стадіях виявити кризові ситуації, оцінити ступінь їх загрози для фінансової безпеки банку та фактори, що їх спричинили. Саме від ефективності діагностики фінансової безпеки банку залежатиме кінцева результативність системи в цілому.

Основна мета даної підсистеми – своєчасно інформувати про можливі проблемні ділянки роботи банку, а також оцінювати рівень його фінансової безпеки. Ця підсистема має виконувати такі функції: прогнозування настання кризи; оцінка вірогідності її появи в перспективі; визначення масштабів кризи, а також причин, що її викликали. Також підсистема повинна оцінювати ефективність діяльності банку в цілому та визначати можливі зони неефективної роботи.

Завданнями, які поставлені перед підсистемою діагностики фінансової безпеки банку є:

аналіз внутрішнього і зовнішнього середовищ банку;

визначення кризового середовища банку та виділення критичних ризиків;

оцінка ризиків і можливості настання кризи;

виявлення проблемних місць у роботі банку, спираючись на дані проведеного аналізу;

оцінка ефективності діяльності банку;

формування загальних висновків про рівень фінансової безпеки банку.

Проведений аналіз наукової літератури показав, що існуючі підходи до діагностики фінансової безпеки банку мають ряд недоліків, а саме:

необґрунтований вибір показників-репрезентантів при розрахунку інтегральних показників фінансової безпеки банку не дозволить адекватно відобразити стан безпеки банку;

використання експертного методу для вибору показників, що характеризують стан безпеки банку, може призвести до необ’єктивних результатів при виведенні інтегрального показника. Методика діагностики фінансової безпеки банку вимагає застосування точних методів групування та вибору показників;

оцінка фінансової безпеки банку на основі аналізу динаміки певної сукупності вихідних показників є неефективною, тому що не вдається визначити інтегральний показник безпеки банку. При побудові методики діагностики фінансової безпеки банку слід приділяти увагу використанню інтегральних оцінок безпеки банку, які отримані на основі використання багатовимірних статистичних методів;

вчені, здійснюючи аналіз та оцінку рівня безпеки досліджуваного об’єкта, не вдаються до поділу на стани безпеки банку, при яких відбувається вплив дестабілізуючих факторів, що призводить до неточностей у визначенні реального стану фінансової безпеки фінансово-кредитної установи.

На нашу думку, при виборі методики діагностики фінансової безпеки банку слід враховувати вищеназвані недоліки та використовувати підхід за алгоритмом, який включає наступні етапи.

На першому етапі визначається інформаційна база для проведення дослідження. Ця інформація потрібна для вироблення рішень щодо змін в оперативній або стратегічній діяльності банку, які б призводили до підтримання належного рівня його фінансової безпеки.

На другому етапі серед показників, які характеризують діяльність банку, визначаються ті, які стосуються безпеки банку, систематизуються за функціональними складовими безпеки банку, а також здійснюється їх розрахунок.

Показники (індикатори) фінансової безпеки банку мають входити до складу системи показників, які ха­рактеризують умовну структуру фінансової безпеки банку у складі наведених її функціональних підсистем. Слід використовувати дві групи показників безпеки банку:

1) яка характеризує власне безпеку банку станом на певний час,

2) яка характеризує сукупність чинників, котрі впливають на рівень безпеки за певний період часу.

Для аналітичної обробки отриманих даних щодо індикаторів безпеки банку і чинників, які впливають на стан фінансової безпеки банку, можна використовувати відомі методи економічного аналізу, а саме: кореляційного і регресійного аналізу, прямих розрахунків показників тощо.

На третьому етапі нормативні (порогові) значення показників за зонами безпеки порівнюються з фактичними чи плановими значеннями. Це один із найважливіших етапів, тому що від правильності встановлених нормативних значень показників залежить значення комплексного показника фінансової безпеки.

На четвертому етапі отримані під час розрахунку показники аналізуються в динаміці за останні роки і порівнюються з рівнем фінансової безпеки у банках-конкурентах. Якщо фактичні чи прогнозовані показники не виходять суттєво за межі порогових значень, то банк перебуває в зоні безпеки, у протилежному випадку банк перебуватиме у зоні дії негативних факторів пливу, які різнитимуться за ступенем інтенсивності. У цьому випадку необхідно запроваджувати заходи із забезпечення безпеки банку.

Також на даному етапі слід здійснити прогнозування рівня безпеки банку, тобто передбачення подій (процесів) у фінансовій діяльності на майбут­нє, а також оцінку можливостей підтримання рівня фінансової безпеки банку на належ­ному рівні. При цьому основними завданнями, які вирішуватимуться завдяки прогнозуван­ню, можуть бути:

оцінка можливих шляхів розвитку діяльності банку у контексті забезпечення безпеки банку;

передбачення можливих шляхів розвитку внутрішніх і зовнішніх загроз безпеці банку та їхніх негативних наслідків;

оцінка можливого рівня впливу позитивних і негативних чинників-процесів на майбутній розвиток банку у контексті забезпечення його фінансової безпеки;

розробка прогнозних варіантів розвитку подій у забезпеченні фінансової безпеки банку у зв'язку з провадженням в банку заходів.

Наявність прогнозування у наведеній методиці діагностики фінансової безпеки банку дозволить більш системно забезпечувати необхідний рівень безпеки банку у поточному і перспективному періодах.

Отже, за допомогою означеної методики можна комплексно визначити рівень фінансової безпеки банківських установ як у теперішньому часі, так й у майбутньому, що дозволить зацікавленим користувачам цієї інформації приймати виважені рішення щодо вибору партнерів по бізнесу, додаткового залучення інвестицій тощо.

Висновок. Для кожного банку виступає життєво необхідним здійснювати попереджувальні дії, спрямовані на підтримку належного рівня фінансової безпеки. Використовуючи систему показників-індикаторів, банківський менеджмент повинен діагностувати та прогнозувати наявні та потенційні загрози фінансовій безпеці та, у разі необхідності, своєчасно вживати необхідні заходи. Діагностика фінансової безпеки банку є комплексом послідовних дій, в межах яких оцінюються існуючі та потенційні загрози існування та розвитку діяльності банку та може вважатися необхідною аналітичною базою для ухвалення управлінських рішень, що дозволяють попередити кризові ситуації у фінансово-економічній сфері.

 

Література

1.                 Болгар Т.М. Фінансова безпека банків в умовах ринкової трансформації економіки України / Т.М. Болгар: автореф. дис. … канд. екон. наук: 08.00.08 – гроші, фінанси і кредит / Тетяна Миколаївна Болгар; [Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України»]. – Суми, 2009. – 22 с.

2.                 Світлична В.Ю. Формування фінансової безпеки вітчизняних банків в сучасних умовах  / В.Ю. Світлична // Комунальне господарство міст. - № 106. – 2012. - С. 271-276.