Мехеда Н. Г., Мозговий
С. О.
Черкаський
національний університет імені Богдана Хмельницького
Євроінтеграція України, вплив на підприємництво
Важливим чинником
розвитку економіки в післявоєнний період була інтеграція в різноманітних
формах. Країни-сусіди з інтенсивним торговим обміном і приблизно зістав ним
рівнем господарського розвитку утворювали зони вільної торгівлі.
Дослідженнями в даному напрямі займалось багато
вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: В. Колесов, К. Ейзенхардт, Дж.
Сакс, П. Хоукенс, В. Шелбурн, Л. Бальцерович, З. Варналій, Р.
Дацків, О. Гальцова, Г. Друзенко, Т. Ващук, Д. Ляпіна, О. Рогач,
А. Філіпенко, О. Шниркова, Л. Євстігнєєва та інші.
Міжнародна
економічна інтеграція — процес господарсько-політичного об'єднання країн на основі
розвитку стійких взаємозв'язків та поділу праці між національними
господарствами, взаємодія їх відтворювальних структур на різних рівнях і в
різних формах[1].
Протягом багатьох
років правовою основою відносин між Україною та ЄС є Угода про партнерство та
співробітництво від 14 червня 1994 (набула чинності 1 березня 1998 р.). Ця
угода започаткувала співробітництво з широкого кола політичних,
торговельно-економічних та гуманітарних питань. Крім того, укладено низку
галузевих угод та документів міжнародно-правового характеру, згідно з якими
здійснюється співробітництво між Україною та ЄС. Україна співпрацює з ЄС в
рамках проекту «Східне партнерство», однією з задач котрого є підготовка до
вступу України до Європейського Союзу.
В листопаді 2013
року на саміті у Вільнюсі очікувалось підписання угоди про асоціацію між
Україною та ЄС. Однак, 9 листопада в Росії відбулася таємна зустріч президентів
Януковича і Путіна, зміст якої залишається невідомим. Після цього українська
влада різко змінила риторику і 21 листопада 2013 Кабінет міністрів України
вирішив призупинити процес підготовки до підписання угоди з Євросоюзом.
Внаслідок цього, по всій Україні розпочались масові акції протесту. 21 березня
2014 року, була підписана політична частина угоди асоціації з Європейським
Союзом. Економічна частина угоди має бути підписана після виборів Президента
України в травні 2014 року[2].
Досвід розвитку
України в трансформаційний період, а також досвід високорозвинутих країн світу
та країн з перехідною економікою свідчить про те, що досягнення значних успіхів
на шляху переходу до ринкових відносин та їх удосконалення залежить від
урахування загальних закономірностей світового розвитку. З огляду на
об'єктивний характер сучасної економічної глобалізації, проявом якої є вплив глобальних
факторів на посилення взаємозалежності національного та міжнародного
господарств, вагома роль у формуванні цих взаємозв'язків належить
підприємництву як на макро-, так і на мікрорівні[3].
У Європейському
Союзі 99% підприємств складають малі та середні компанії. Це і є той середній
клас, на якому тримається економіка розвинених країн. В Україні говорять про
цифру в 70%. Але є розбіжність у розрахунках: в Україні, на відміну від ЄС,
рахують разом весь «приватний сектор», а не тільки малий і середній бізнес,
тому 70% – цифра оманлива. Архітектура ж української економіки будується на
великих підприємствах. Тому таку архітектуру треба перебудовувати. В цьому й
повинен допомогти Діалог між ЄС та Україною щодо політики у сфері
підприємництва[4].
До основних
позитивних наслідків впливу інтеграції на розвиток економіки належать:
створення міжнародних компаній; глобалізація фінансової діяльності, що дає
можливість суттєво долати ряд законодавчих обмежень і норм, які існують у межах
національних кордонів; удосконалюються підприємницькі, ринкові форми;
лібералізація торговельно-політичного режиму щодо товарних ринків та ринків
послуг, капіталів, а також фондових ринків значно знижує рівень митних тарифів,
скасовує багато о-межень; вплив зовнішніх глобальних факторів на розвиток
національної економіки стане більш потужним, ніж вплив внутрішніх національних
факторів розвитку. Підприємництво все більше набуває статусу загальнонародного
і багатонаціонального; посилюється вплив нової інформації та технології зв'язку
на зменшення витрат, що зумовлює нові інвестиції, підвищення продуктивності
праці та зростання добробуту країн; зовнішня торгівля сприяє спеціалізації
країн у тих АПН саме діяльність глобального підприємництва, як одного з
основних агентів інтеграції, має бути підпорядкована принципам стратегії
протидії глобальній економічній нерівності - одного з найголовніших напрямів
розвитку держав світу[5].
До основних
негативних наслідків відносяться збитки підприємств, а також української
економіки в цілому при вступі нових країн до ЄС і пов'язаної з цим зміні
режимів торгівлі. Прогнози таких втрат досить не однозначні.
Отже, сьогодні немає чітких прогнозних розрахунків щодо можливих позитивних і
негативних наслідків для економіки України, але перспективи є очевидними.
Процес асоціації набрав чинності і тепер залишилося лише спостерігати за
ситуацією у сфері економіки.
2. Матеріал з Вікіпедії — вільної
енциклопедії, http://uk.wikipedia.org/wiki/Україна_і_Європейський_Союз
3.
Варналій З.С. Проблеми та
перспективи вступу України до Світової організації торгівлі // Стратегічна
панорама. -2006. - № 1.
5.
Ващук Т.Р. Фінансування малого та середнього бізнесу в системі глобального
підприємництва: Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.05.01 / Київський ун-т ім.
Т. Шевченка. - К., 2006. - 21 с.