ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ ЯК ІНДИКАТОРИ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

Форманюк Н. П. - ст. гр. ФУДвнм-51

(науковий керівник – викладач Гончаренко А.І.)

Вінницький інститут економіки ТНЕУ

У суспільстві з розвинутими ринковими відносинами важливу роль на фінансовому ринку відіграють фінансові посередники, які є ключовою фігурою на всіх сегментах ринку. На сьогодні не існує чіткого визначення цього терміну. В Законі України «Про фінансові послуги та державні регулювання ринків фінансових послуг» наведена лише дефініція «фінансова установа» - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги, пов’язані з надання фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку [1]. Отже, можна припустити, що всі фінансові посередники є фінансовими установами, оскільки вони надають виключно фінансові послуги своїм клієнтам.

Проаналізувавши літературні джерела можна зробити висновки, що фінансові інститути, які функціонують в межах вітчизняної фінансової системи, можна поділити на дві основні групи:

· небанківські фінансові інститути, до складу яких належать страхові компанії, пенсійні фонди, кредитні спілки, інститути спільного інвестування;

· банківські установи, діяльність яких є провідною серед фінансових інститутів, про що може свідчити найбільша частка активів банківських установ у ВВП країни, а також суми залучених ресурсів у порівнянні з небанківськими фінансовими установами. (Для порівняння: станом на 2009 рік активи вітчизняних банків складали 10162 млн. грн., а активи страхових компаній близько 41753 млн. грн.) [2, с. 112].

На думку науковців в умовах розвитку ринкових відносин банківська система є одним з важливіших чинників забезпечення функціонування фінансової системи та соціально-економічного розвитку країни загалом.

Аналізуючи засади функціонування банківської системи України, І.І. Д’яконова акцентує увагу на стратегічній позиції банківської системи в економіці країни, обумовлюючи це тим, що будь-які зміни в її функціонуванні впливають на інтереси всіх суб’єктів господарювання, кожного члена суспільства і разом із тим можуть призвести до дестабілізації економічної, політичної, соціальної та інших сфер суспільного життя [3, с. 178-179].

В свою чергу Д.В. Шараєвський відмічає, що в умовах ринкової економіки діяльність банків знаходиться в центрі всього механізму фінансової

системи, адже ними концентрується значна маса фінансових ресурсів, ефективне використання яких, за допомогою зваженої діяльності банківської системи, сприяє економічної та фінансової міцності країни [4, с. 83].

Значимість банківських установ серед інших інститутів зумовлена роллю та функціями банківської системи, що виступає найпотужнішим учасником фінансового ринку та індикатором економічного розвитку держави. Банківська діяльність обумовлює першочергове значення банку в функціонуванні кредитного ринку та дає підстави стверджувати, що банки забезпечують фінансовими ресурсами функціонування фінансової системи, насамперед суб’єктів господарювання, через акумуляцію тимчасово вільних коштів.

Оскільки грошово-кредитна політика здійснюється через банківське регулювання, очевидною стає особлива роль банківських установ як індикатора соціально-економічного розвитку. Так, комерційні банки оперують найліквіднішими фінансовими активами, впливаючи на структуру та обсяги грошової маси в економіці, що в свою чергу позначається на стабілізації національної одиниці.

Саме тому, дослідження Семенога А.Ю., на мою думку, є найбільш актуальними. А.Ю. Семеног, досліджуючи аспекти функціонування банківської системи, акцентує увагу на тому, що тенденції економічного зростання України безпосередньо пов’язані з функціонуванням банківської системи та реального сектору економіки, що обумовлює необхідність взаємозв’язку та фінансової взаємодії суб’єктів господарювання та фінансових інститутів [8, с. 181].

Отже, розглядаючи призначення фінансових інститутів та їх роль в становленні фінансової системи, можна зробити висновок, що Україна, перебуваючи на шляху до створення ринкових відносин та ефективно функціонуючого фінансового сектору, потребує подальшого розвитку успішно діючих фінансових інститутів. Адже злагоджене, ефективне функціонування фінансових інститутів спроможне досягти значного економічного ефекту через зростання обсягів інвестицій та капіталу в економіку країни.

Література

1. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг: Закон України від 12.07.2001 № 2664-ІІІ[Електронний ресурс].- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua

2. Е. Гриценко Л.Л., Онопрієнко Є.Ю., Банківська система України: сучасний стан і напрямки розвитку /Л.Л. Гриценко, Є.Ю. Онопрієнко // Актуальні проблеми економіки. – 2010. - № 10. – С. 111-116.

3. Д’яконова І.І Концептуальні засади функціонування банківської системи України /

І.І.Д’яконов // Экономика промышленности / НАН Украины, н-т экономики пром-ти. – Т.І. – 2007. С. – 178-194.

4. Шараєвський Д.В Ефективність діяльності банківської системи як запорука сталого економічного розвитку / Д.В.Шараєвський // Економіка та держава. – 2011. - №7. –С. 83-85.

5. Семеног А.Ю Взаємодія банківського і реального секторів економіки України: основні тенденції/А.Ю.Семеног//Вісник Донецкого нац.ун-ту. – Випуск. 1(16). – 2010. С. -181.