Мехеда Н. Г., Горбань
І. О.
Черкаський національний
університет імені Богдана Хмельницького
САНАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
Санація — це комплекс послідовних взаємозв’язаних
заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального
характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і
відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності. Проблеми
фінансового оздоровлення та підвищення рівня життєздатності суб’єктів
господарювання досліджувались і висвітлювалися в науковій літературі Т. В.
Пепою, А. Б. Федоровою, А. Б. Кондрашкіним, С. В. Климчик, Н. К. Жуковою [1]. Санація
підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає
застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних,
організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на
досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами
суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з
метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку
підприємства у майбутньому [2]. У
тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити
платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений
управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає
пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення
санації.
Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній
моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації.
Відповідно до вибраної стратегії
розробляється програма санації,
тобто система взаємозв’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з
кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової
кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення капіталу
та стратегічних завдань санації.
Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є
проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить
техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових
ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та
методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої
окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані
результати виконання проекту.
Важливим компонентом санаційного процесу є координація та
контроль за якістю реалізації запланованих заходів
[3].
Контролюючі органи повинні своєчасно виявляти й використовувати нові санаційні
резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання
можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може
надати оперативний санаційний контроль, який синтезує інформаційну і контрольну
функції. Завданням санаційного контролю є ідентифікація оперативних результатів
та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання
додаткових перешкод. Беручи загалом, проект
санації може мати таку структуру: 1. Загальна
характеристика підприємства ; 2. План фінансового
оздоровлення; 3. Прогнозовані кінцеві результати
реалізації проекту. План фінансового оздоровлення може бути
складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямований на відновлення
платоспроможності і досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої
державної підтримки для проведення санаційних заходів. Для визначення
підприємств, які потребують державної фінансової підтримки, проводять державну
експертизу санаційних проектів. Державну
підтримку доцільно надавати передовсім: ● підприємствам,
продукцію яких можна реалізовувати на споживчому ринку; ● підприємствам, які
забезпечують створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної
діяльності; ● підприємствам із широкими
кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіональними зв’язками. У процесі обґрунтування
переліку підприємств, яким необхідні державні санаційні кошти, здійснюється
діагностика їхнього фінансово-майнового стану. Наявність техніко-економічного
обґрунтування (ТЕО) санації підприємства має бути неодмінною умовою для надання
державної підтримки. ТЕО може мати різноманітну структуру, але, як правило,
складається з таких розділів: загальні положення; характеристика підприємства;
попит на продукцію та аналіз ринку; забезпеченість ресурсами і джерела їхнього
поповнення; основні технічні рішення щодо перепрофілювання підприємства
(реконструкція, технічне переозброєння); персонал і продуктивність праці;
кошторис витрат на будівництво (реконструкцію, технічне переозброєння); собівартість
продукції; оцінка ефективності заходів для санації підприємства; основні
техніко-економічні показники підприємства, що підлягає санації; фінансова та
економічна оцінка санації; висновки та рекомендації. Отже, одним із засобів подолання платіжної кризи
та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Метою фінансової
санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їхнього виникнення,
відновлення або забезпечення ліквідності й платоспроможності підприємств,
скорочення всіх видів заборгованості, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення
санаційних заходів виробничо-технічного характеру.
Список використаних джерел:
1.
Управління
фінансовою санацією підприємств : навчальний посібник / [ Т. В. Пепа, В. О.
Федорова, А. Б. Кондрашихін, О. В. Андреєва]. – К. : Центр учбової л-ри, 2008.
– 440 с.
2.
Тюріна Н. М. та ін. Економіка промислового підприємства /
За ред. Тюріної Н. М. - Львів: "Новий світ - 2000",
2008. - 312 с.
3. Череп А. В. / Фінансова санація та банкрутство суб’єктів: підруч. / А. Череп. - К. : Кондор, 2006. - 384 с.