Мехеда Н. Г., Горбань І. О.

Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького

САНАЦІЯ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ

Санація — це комплекс послідовних взаємозв’язаних заходів фінансово-економічного, виробничо-технічного, організаційного, соціального характеру, спрямованих на виведення суб’єкта господарювання з кризи і відновлення або досягнення ним прибутковості та конкурентоспроможності. Проблеми фінансового оздоровлення та підвищення рівня життєздатності суб’єктів господарювання досліджувались і висвітлювалися в науковій літературі Т. В. Пепою, А. Б. Федоровою, А. Б. Кондрашкіним, С. В. Климчик, Н. К. Жуковою [1]. Санація підприємства - це складова антикризового управління, яка передбачає застосування системи фінансово-економічних, виробничо-технічних, організаційно-правових, соціальних та екологічних важелів, спрямованих на досягнення узгодженості пріоритетних інтересів підприємства з інтересами суб'єктів зовнішнього середовища та внутрішньої гармонізації його діяльності, з метою відновлення платоспроможності та створення передумов для сталого розвитку підприємства у майбутньому [2]. У тому разі, коли підприємство має реальну можливість відновити платоспроможність, ліквідність і прибутковість, має достатньо підготовлений управлінський персонал, ринки збуту товарів, а виробництво продукції відповідає пріоритетним напрямкам економіки країни, приймається рішення про проведення санації.

Окремим і дуже важливим аналітичним блоком у класичній моделі є формування стратегічних цілей та тактики проведення санації.

Відповідно до вибраної стратегії розробляється програма санації, тобто система взаємозв’язаних заходів, спрямованих на вихід підприємства з кризи. Вона формується на підставі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх резервів, висновків про можливості залучення капіталу та стратегічних завдань санації.

Наступним елементом класичної моделі оздоровлення є проект санації, який розробляється на базі санаційної програми і містить техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкретні графіки та методи мобілізації фінансового капіталу, строки освоєння інвестицій та їхньої окупності, оцінку ефективності санаційних заходів, а також прогнозовані результати виконання проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація та контроль за якістю реалізації запланованих заходів [3]. Контролюючі органи повинні своєчасно виявляти й використовувати нові санаційні резерви, а також приймати об’єктивні кваліфіковані рішення щодо подолання можливих перешкод за здійснення оздоровчих заходів. Дійову допомогу тут може надати оперативний санаційний контроль, який синтезує інформаційну і контрольну функції. Завданням санаційного контролю є ідентифікація оперативних результатів та підготовка проектів рішень щодо використання виявлених резервів і подолання додаткових перешкод. Беручи загалом, проект санації може мати таку структуру: 1. Загальна характеристика підприємства ; 2. План фінансового оздоровлення; 3. Прогнозовані кінцеві результати реалізації проекту. План фінансового оздоровлення може бути складений у формі бізнес-плану. Такий бізнес-план спрямований на відновлення платоспроможності і досягнення ефективної діяльності з урахуванням наданої державної підтримки для проведення санаційних заходів. Для визначення підприємств, які потребують державної фінансової підтримки, проводять державну експертизу санаційних проектів. Державну підтримку доцільно надавати передовсім: ● підприємствам, продукцію яких можна реалізовувати на споживчому ринку; ● підприємствам, які забезпечують створення умов для активізації інноваційно-інвестиційної діяльності; ● підприємствам із широкими кооперованими внутрішньогалузевими та міжрегіональними зв’язками. У процесі обґрунтування переліку підприємств, яким необхідні державні санаційні кошти, здійснюється діагностика їхнього фінансово-майнового стану. Наявність техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) санації підприємства має бути неодмінною умовою для надання державної підтримки. ТЕО може мати різноманітну структуру, але, як правило, складається з таких розділів: загальні положення; характеристика підприємства; попит на продукцію та аналіз ринку; забезпеченість ресурсами і джерела їхнього поповнення; основні технічні рішення щодо перепрофілювання підприємства (реконструкція, технічне переозброєння); персонал і продуктивність праці; кошторис витрат на будівництво (реконструкцію, технічне переозброєння); собівартість продукції; оцінка ефективності заходів для санації підприємства; основні техніко-економічні показники підприємства, що підлягає санації; фінансова та економічна оцінка санації; висновки та рекомендації. Отже, одним із засобів подолання платіжної кризи та запобігання банкрутству підприємства є фінансова санація. Метою фінансової санації є покриття поточних збитків і ліквідація причин їхнього виникнення, відновлення або забезпечення ліквідності й платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, формування фондів фінансових ресурсів, необхідних для проведення санаційних заходів виробничо-технічного характеру.

Список використаних джерел:

1. Управління фінансовою санацією підприємств : навчальний посібник / [ Т. В. Пепа, В. О. Федорова, А. Б. Кондрашихін, О. В. Андреєва]. – К. : Центр учбової л-ри, 2008. – 440 с.

2. Тюріна Н. М. та ін. Економіка промислового підприємства / За ред. Тюріної Н. М. - Львів: "Новий світ - 2000", 2008. - 312 с.

3. Череп А. В. / Фінансова санація та банкрутство суб’єктів: підруч. / А. Череп. - К. : Кондор, 2006. - 384 с.