К.е.н. Крючко Л.С., студентка Червоненко А.В.,

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Прибуток - важливий інструмент управління економікою

Сільське господарство є однієї з найважливіших галузей народного господарства. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, забезпечує й інші нестатки суспільства. Тому, актуальною проблемою в даний час є проблема подальшого підвищення рівня ефективності цієї галузі.

Ефективність - це складна економічна категорія, у якій виявляється найважливіша сторона діяльності підприємств – його результативність.

Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є показник рентабельності. Рентабельність означає прибутковість підприємства. Вона розраховується шляхом зіставлення валового доходу або прибутку з витратами чи використовуваними ресурсами.

Прибутковість сільськогосподарського підприємства є одним з найголовніших показників, що відображають його фінансовий стан. Він визначає мету підприємницької діяльності та кінцевий результат господарювання. Крім керівництва підприємства і колективу, він цікавить вкладників капіталу (інвесторів, кредиторів), а також державні органи, податкову службу, фондові біржі, що здійснюють купівлю - продаж цінних паперів. Тому проблема забезпечення прибутковості є стратегічною метою підприємства і на сьогоднішній день ця тема є досить актуальна і потребує ретельного дослідження.

Для підвищення рівня прибутковості підприємства створюють та використовують моделі управління прибутком. Вони включають в себе планування, прогнозування та контроль за формуванням, розподілом та використанням одержанного прибутку.

Планування прибутку включає в себе створення позитивних умов, які б дозволили підняти рівень прибутків. Використовуються різні методи планування: метод прямого розрахунку, аналіз перекриття ліміту рентабельності, прогноз рентабельності, аналіз перекриття ліквідності та інші.

Прогнозування прибутковості є досить складним елементом управління, оскільки на Україні склалася досить несприятлива фінансова ситуація, яка не дозволяє здійснити точні прогнози. Присутність інфляції, варіація цін на ринку, коливання курсу валют – все це негативно впливає на здійснення прогнозів.

Контроль є досить важливою складовою. Вона полягає у забезпеченні наявності надійних джерел надходження прибутків, використанні оптимальних методів розподілу та прийнятті правильних рішень щодо використання прибутку.

Формування прибутку відбувається за рахунок таких джерел як реалізація продукції, продаж основних фондів та іншого майна і позареалізаційних операцій.

На даному етапі розвитку аграрного виробництва більшість сільськогосподарських підприємств є збитковими і низькорентабельними. Тому для них особливо важливим є визначення схеми розподілу прибутку. Вона має наступну послідовність:

-підприємство, отримавши валовий прибуток, повинно сплатити всі податки, збори та обов’язкові платежі до державного бюджету та державних цільових фондів;

-таким чином ми отримали чистий прибуток. Після сплати усіх податків, наступним кроком є повернення боргів та сплата відсотків за одержані кредити;

-далі здійснюють виплати працівникам та керівництву;

-кошти, що залишилися, зазначаються в балансі як нерозподілений прибуток і він на розсуд власників може бути віднесений до резервного фонду або ж витрачений на інвестиційні потреби.

Економічна сутність прибутку є однією із складних та дискусійних проблем в сучасній економічній теорії. Визначення поняття прибутку розглядається під різними кутами зору. Так, найбільш просте визначення прибутку – це перевищення доходів над витратами. З економічної точки зору прибуток – це різниця між грошовими надходженнями та грошовими виплатами. З господарської точки зору прибуток – це різниця між майновим станом підприємства на кінець та на початок звітного періоду.

Прибуток виступає важливим інструментом управління економікою. Відмітимо, що перехід підприємств і організацій до роботи в умовах планово-регульованих ринкових стосунків передбачає ще більше підвищення ролі прибутку як головного джерела розширення виробництва і соціального розвитку колективу. До підприємств нині не доводяться контрольні цифри по прибутку, їм не встановлюються економічні нормативи його розподілу. Значення прибутку в системі планового управління виробничими об'єднаннями(підприємствами) постійно зростає. Це обумовлено тим, що прибуток одночасно виступає і як джерело ресурсів виробничих ланок, і як показник ефективності їх діяльності.

Значення прибутку полягає в тому, що він одночасно є фінансовим результатом і основним джерелом фінансових ресурсів підприємства. За рахунок прибутку здійснюється фінансування заходів по науково-технічному і соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду матеріального заохочення працівників. Він є не лише джерелом забезпечення внутрішньогосподарських потреб підприємств, але набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів.