Экономические науки/4.Инвестиционная деятельность и фондовые рынки

Кульчицька В.О., Максимчук А.О.

Науковий керівник – Л.М.Римарева, ст.викл.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

УПРАВЛІННЯ ІННОВАЦІЙНИМИ ПРОЦЕСАМИ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Управління інноваційними процесами передбачає управління підприємством, яке базується на його науково-технічному потенціалі, орієнтує інноваційні процеси на потреби споживачів, здійснює аналіз, моделювання ситуацій, на підставі чого проводить регулювання і своєчасні зміни на підприємстві, що відповідають стану зовнішнього та внутрішнього середовищ, що в сукупності дозволяє підприємству вижити та досягнути своєї мети в довгостроковій перспективі.

Питання, пов’язані з розробкою теоретичних основ і стратегічних напрямів управління інноваціями, привертали увагу багатьох дослідників, наприклад: С. Вінтера, Г. Ганнта, Г. Доси, Р. Нельсона, В. Пригожина, Ф. Тейлора, Я. Тимбергена, Г. Форда та інших. Інновації розглядали в своїх роботах А. Амоша, А. Клайкнехт, М. Кондратьєв, Г. Менш, Б. Санто, Р. Солоу, Х. Фрімен, Й. Шумпетер [2].

Інноваційна політика є частиною загальної політики підприємства, яка регламентує взаємодію науково-технічної, виробничої та економічної діяльності при реалізації нововведень. Управління цією взаємодією має здійснюватися на основі певних норм і правил, які охоплюють: організаційні та правові процедури, розвиток функціональних напрямів діяльності підприємства; основні фактори та механізм реалізації інновацій; механізм коригування напрямів інноваційної діяльності.

Управління інноваційною діяльністю охоплює стратегічні та оперативні аспекти і має бути, з одного боку, націлене на створення або оперативне залучення інновацій, які забезпечуватимуть збереження і зміцнення ринкових позицій підприємства у тривалій перспективі, а з іншого - на систематичну й цілеспрямовану діяльність із вдосконалення існуючих технологій, прийомів і способів виконання роботи, завдяки яким життя інновацій подовжується.

Однією із проблем управління інноваційною діяльністю є відсутність кваліфікованих кадрів. Як показує практика, питаннями управління на підприємствах найчастіше займаються не менеджери по інноваціях, а інженери або вчені, які, як правило, талановиті, але не мають достатнього досвіду в здійсненні інноваційної діяльності. У зв’язку з цим вони зазвичай готові відповісти на запитання, що повинно вийти в результаті діяльності, однак як цього досягти знають лише деякі з них. Це у свою чергу може призвести до провалу навіть перспективної ідеї.

Аналіз показників Міністерства економічного розвитку і торгівлі України показав, що кількість промислових підприємств, що займаються інноваційною діяльністю з кожним роком зростає, так у 2013 році ця цифра становила 1758 підприємств (17,4% обстежених промислових підприємств), порівнюючи з 2012 роком цей показник становив  1679 підприємств (16,2% обстежених промислових підприємств). Обсяг реалізованої цими підприємствами інноваційної продукції становив 36157,7 млн. грн., 332 підприємства реалізовували свою інноваційну продукцію за межі України, 24,7% якої надходило до країн СНД, а майже кожне четверте підприємство реалізовувало продукцію, що була новою для ринку. Обсяг такої продукції склав 14,5 млрд. грн., більш ніж половину якої (52,4%) 105 підприємств поставили на експорт. При цьому, більшість підприємств (85,7%) у звітному періоді реалізували продукцію, яка була новою виключно  для підприємства. Її обсяг склав 21,7 млрд. грн.,  26,6% якої 260 підприємств реалізували за межі України.

Незважаючи на такі чималі числа, основним джерелом фінансування інноваційної діяльності були власні кошти підприємств – 63,9%  загального обсягу витрат (порівнюючи з 2012р – 52,9%). Кредити склали 21,0% (38,3%), фінансова підтримка держави – 2,2% (3,7%), кошти вітчизняних інвесторів – 1,3% (0,3%), іноземних інвесторів – 8,7%(0,4%) [5].

На технологічні інновації підприємства витратили 11,5 млрд. грн. Близько 70% коштів було вкладено у придбання машин, обладнання та програмного забезпечення, 8,4% – на внутрішні і 2% – на зовнішні науково-дослідні розробки, ще 0,4% – на придбання інших зовнішніх знань [5].

Рис. 1. Структура джерел фінансування інноваційної діяльності промислових підприємств України у 2013 році, %

Потрібно зазначити ще той факт, що витрати порівняно з 2012 роком зросли майже на 10%.

Проаналізувавши все вище зазначене робимо висновок, що необхідно розробити заходи щодо стимулювання залучення коштів фінансових установ для активізації інноваційної діяльності промислових підприємств. Але це можливо  лише при стабілізації фінансових показників підприємства, збільшення обсягу продажу інноваційної продукції та рентабельності.

Основними напрямами підвищення ефективності управління інноваційними процесами на підприємстві є:

- розширення кола конструкторів і дослідників;

-підвищення серед дослідників і конструкторів частки висококваліфікованих працівників;

- забезпечення підтримки розвитку інновацій за рахунок бюджетного фінансування НДДКР за вказаними пріоритетними напрямами, які мають стратегічне значення для держави;

- забезпечення високоякісного стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо);

- пропорційне й одночасне стимулювання розвитку фундаментальних і прикладних досліджень;

- скорочення за можливістю науково-виробничого циклу "інноваційна ідея - дослідний зразок - виробництво";

- прискорення оновлення асортименту продукції на підприємстві;

- поліпшення умов лабораторних досліджень на підприємстві;

- інтенсифікація процесів оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо;

- забезпечення надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи резупьтатів інноваційної діяльності.

Ефективне управління інноваційною діяльністю передбачає здійснення таких основних кроків :

- визначення найбільш ризикованих напрямів діяльності підприємства;

- використання різноманітних джерел новаторських ідей;

- визначення кількісних цілей, на досягнення яких спрямований інноваційний проект;

- визначення основних етапів роботи з реалізації інноваційного проекту, при цьому перехід до наступного етапу є неможливим, доки не закінчений попередній [4].

Дотримання цих ключових правил управління інноваціями допоможе забезпечити досягнення успіху та зменшити рівень ризику.

Отже, управління інноваційною діяльністю є невід'ємною частиною виробничо-господарської діяльності підприємства, яка несе в собі імпульс розвитку, ґрунтуючись на нових підходах до вирішення звичних виробничих завдань. Оптимальне поєднання виробничої та інноваційної діяльності дає змогу не лише постійно вдосконалювати виробничий процес і продукцію, а й діяти на випередження, виявляти нові перспективні напрями чи форми бізнесу, диверсифікувати діяльність з метою задоволення нових суспільних потреб.

Література:

1.Боярська М.О. Управління інноваційними процесами на підприємствах: особливості реалізації / М.О. Боярська // Економіка підприємства та управління виробництвом. – 2011. – №4. – С.112-116

2. Варфоломієва В.О. Підвищення якості й оптимізація управління інноваційною діяльністю. // Актуальні проблеми економіки. – 2008. - №7. – С.100-106.

3. Корсікова Н.М. Організаційно-економічний механізм управління інноваційним розвитком підприємства в сучасних умовах / Н.М. Корсікова // Економіка харчової промисловості. – 2009. – № 3. – С.8-11

4. Шляга О.В. Тенденції розвитку інноваційних процесів в Україні та їх вплив на функціонування економіки в сучасних умовах / О.В. Шляга // Економічний вісник Донбасу. — 2009. — № 3. — С. 139-144

5. Офіційний сайт державної служби статистики України [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.me.gov.ua/control/uk/publish/article?art_ id=205521&cat_id=201598