Гордєєва-Герасимова Л.Ю., Четвертакова І.С.

Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара

ОСОБЛИВОСТІ ОБЛІКУ ДЕБІТОРСЬКОЇ ЗАБОРГОВАНОСТІ ТА ФОРМУВАННЯ РЕЗЕРВУ СУМНІВНИХ БОРГІВ НА ТОРГІВЕЬНОМУ ПІДПРИЄМСТВІ

Сучасні реалії свідчать про наростаючу кризу неплатежів між підприємствами України, що характеризується значними термінами прострочення платежів та змушує здійснювати пошук додаткових шляхів підвищення конкурентоспроможності на ринку товарів, робіт, послуг. Одним з них виступає дебіторська заборгованість, яка є однією із найвагоміших складових оборотних активів торгівельних підприємств. Тому, для ефективного функціонування підприємства постає необхідність організації достовірного облікового відображення дебіторської заборгованості, що є запорукою отримання об’єктивної інформації для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

З поняттям дебіторської заборгованості нерозривно пов’язане поняття резерву сумнівних боргів за допомогою якого відбувається дотримання принципу обачності в обліку. Проте практика свідчить, що більшість торговельних підприємств України або взагалі не створюють резерв сумнівних боргів або формують його у мізерних сумах . Причинами відмови від створення резерву сумнівних боргів є додаткове вилучення коштів обороту підприємства, достатньо високі затрати часу та праці, а також те, що резерв сумнівних боргів не дозволяється включати до валових витрат підприємства, а отже він не є важелем зменшення податку на прибуток.

Методологічним фундаментом, який використовувався при дослідженні даної проблеми стали наукові праці різних вітчизняних та зарубіжних науковців, таких як: Ф.Бутинець, С. Голов. В. Костюченко, І. Кравченко, І. Ямборко, С. Грей, Д. Кізо, Р. Ентоні, Дж. Ріс та інші.

Первісна вартість дебіторської заборгованості за реалізовану продукцію (товари, роботи, послуги) наближена до її справедливої вартості [2].

Справедливою вартістю визнаної дебіторської заборгованості буде дорівнювати ринковій ціні продажу з урахуванням податків, які включають до неї. На дату продажу (відвантаження) продукції, товарів робіт і послуг вона є собівартістю дебіторської заборгованості та дорівнює справедливій вартості компенсації, яку підприємство очікує отримати від покупця .

У разі відстрочення платежу за продукцію, товари, роботи, послуги утворюється різниця між справедливою вартістю дебіторської заборгованості та номінальною сумою грошових коштів та/або їх еквівалентів, що підлягають отриманню за продукцію, товари, роботи, послуги. Така різниця визнається дебіторською заборгованістю за нарахованими доходами (процентами) у періоді її нарахування.

На дату визнання дебіторська заборгованості торгівельних підприємств відображається за собівартістю, яка дорівнює вартості обміну, встановленій сторонами. Її оцінку можуть зменшити надані знижки та повернення товарів [1].

Відповідно до розміру дебіторської заборгованості нараховується резерв сумнівних боргів. Вибір методу формування резерву сумнівних боргів має залежати від принципів, яким віддає перевагу підприємство, виходячи із стратегічних цілей діяльності: обачності (більш точна оцінка дебіторської заборгованості) або відповідності (більш точна оцінка очікуваних збитків).

Згідно з принципом відповідності, витрати, що відображаються в бухгалтерському обліку, повинні відповідати тому обсягу реалізації, якому вони сприяють у тому періоді, в якому доходи будуть визнані (отримані). Саме тому майбутні витрати (збитки) за сумнівними боргами підприємство вимушене прогнозувати на майбутній період. Ці приблизні дані і є витратами поточного періоду (кварталу, року).

Виходячи з принципу обачності в складі активів має визнаватися лише така дебіторська заборгованість, реалізація якої принесе в майбутньому економічну вигоду - своєчасну оплату покупцями. Якщо після закінчення визначеного строку заборгованість не погашається клієнтом, то у підприємства-продавця можуть виникати сумніви щодо оплати частини або всієї суми такої заборгованості.

Основною проблемою при обліку сумнівних боргів є визначення моменту часу, в якому визнаються збитки. Розглянемо дану проблему відповідно до принципів відповідності і обачності. Для визнання сумнівних боргів використовують два методи:

1. Метод прямого списання.

2. Метод резервування.

При використанні методу прямого списання в обліку не здійснюються жодні записи до дати визнання боргу безнадійним. Якщо за заборгованістю минув строк позовної давності або дебітор визнаний банкрутом, то в тому звітному періоді, коли це виявлено (сталося), на загальну суму боргу здійснюють її списання. Більшість підприємств України використовують цей метод, оскільки він простий і зручний.

Недоліком використання цього методу є те, що доходи та витрати визнаються в різні періоди і навіть з розривом у кілька років: доходи - в момент реалізації, витрати - на дату списання, що суперечить принципу відповідності доходів і витрат [2].

Зміст методу резервування полягає в тому, що при оцінці дебіторської заборгованості на кінець звітного періоду береться до уваги можливість її знецінення внаслідок ненадходження від окремих дебіторів грошових коштів і визначається розмір можливого збитку. Дебіторську заборгованість на дату балансу розраховують за чистою реалізаційною вартістю за вирахуванням з первісної вартості резерву сумнівних боргів.

Прихильники методу резервування дотримуються погляду, що витрати на сумнівні борги слід обліковувати у тому самому періоді, коли було визнано дохід від реалізації, що підтверджує принцип відповідності і дає змогу здійснити на дату балансу достовірну оцінку дебіторської заборгованості відповідно до принципу обачності. Вони стверджують, що основою для оцінок є досвід роботи з окремими дебіторами в попередніх звітних періодах, аналіз залишків неоплаченої заборгованості та дослідження ринку [3].

Отже, дебіторська заборгованість торгівельних підприємств - це фінансовий актив, створений підприємством шляхом надання безпосередньо дебіторові продукції, товарів, робіт, послуг, який обумовлює право отримати від нього грошові кошти або інший фінансовий актив.

Формування резерву сумнівних боргів слід здійснювати за принципами обачності та відповідності. Відповідно до цих принципів можна дати більш точну оцінку дебіторської заборгованості, а також очікуваних збитків. Принцип обачності та відповідності найкраще відповідає методу резервування, який використовується для визнання сумнівних боргів, і найменше відповідає методу прямого списання, адже доходи і витрати визнаються в різні періоди, що суперечить принципу відповідності.

Література.

1. Положення (Стандарт) Бухгалтерського Обліку № 10 «Дебіторська заборгованість» [Електронний ресурс] - Режим: http: // www.rada.gov.ua.

2. Міжнародні Стандарти Фінансової Звітності № 39 «Фінансові інструменти: визнання та оцінка» [Електронний ресурс] - Режим: http:// www.rada.gov.ua.

3. Баліцька В.В. Борги підприємства України: проблеми не розв’язуються / В.В. Баліцька // Актуальні проблеми економіки. - 2008.- №2.- С.48-59.

4. Іванілов О.С. Механізм управління дебіторською заборгованістю / О.С. Іванілов // Актуальні проблеми економіки – 2007/№1. - С.156-163.

5. Нашкерська Г.В. Особливості визначення та оцінки поточної дебіторської заборгованості / Г.В. Нашкерська // Бухгалтерський облік і аудит. - 2009. - №11.- С.31-37.

6. Плохотнюк А. «Безнадія» родом з єдиного податку / А. Плохотнюк // Бухгалтерія торговельного підприємства: від А до Я.- 2007.- №2. - С.18-22.