Сіромах Д.С.

Керівник: Іваніна О.А., к.е.н., доцент

Донецький національний університет економіки

і торгівлі імені Михайла Туган-Барановського

АУДИТ КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ

Кредитні операції комерційних банків є важливим формоутворюючим елементом структури доходів та видатків балансу і становлять близько 60 % усіх операцій банку. Виходячи з цього, кредитні операції, як об'єкт аудиту, потребують особливої уваги. Адже чітке розмежування аудитором характеру кредитних операцій, які здійснюються комерційним банком, є чи не вирішальним фактором у процесі формування думки аудитора про фінансово-кредитну діяльність комерційного банку в цілому.

Питанням банківського аудиту кредитних операцій присвятили свої роботи багато зарубіжних вчених і практиків [1; 2]. Вітчизняних же публікацій і наукових праць у галузі аудиту банків, і тим більше аудиту кредитних операцій комерційних банків, досить обмежена кількість. Проте серед українських вчених, що зробили найбільший вклад у вирішення даної проблеми, можна виокремити: Н. Литвина, О. Васюренка, І. Бєлова, Смирнова Л.Р., Мамонова И.Д. та ін. [2 –4 ]. Узагальнення опублікованих з досліджуваної проблематики робіт дає підстави стверджувати, що питання економічного понятійного апарату стосовно аудиту кредитних операцій банку недостатньо розроблені.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та узагальнення особливостей аудиту кредитних операцій комерційного банку.

У спеціальній економічній літературі під кредитними операціями банку розуміють активні банківські операції, пов'язані з наданням кредиту або наданням зобов'язань (гарантії, поручительства, авалю), які у разі їхнього виконання приведуть до фактичної передачі засобів на кредитній основі [3].

Аудит активних операцій здійснюється з метою:

– перевірки законності здійснюваних банком операцій;

– аналізу й оцінки ризику кредитних операцій;

– оцінки якості управління активними кредитними операціями [2].

Інформаційними джерелами для перевірки кредитних операцій є:

– нормативні документи Національного Банку України;

– угоди про надання кредиту;

– угоди і документи про забезпечення зобов'язань з кредитування;

– угоди про заставу майна;

– кредитні справи клієнтів;

– регістри бухгалтерського обліку (меморіальні ордери, особисті рахунки, обігово-сальдові відомості);

– баланси клієнтів і банку.

Розглянемо, що саме перевіряється аудитором при аудиті кредитних операцій в банку:

1. Рівні (ступені) ризику: наявність протоколу засідання кредитної комісії з надання позички; наявність розрахунків ступенів ризику.

2. Юридична відповідність кредитних угод або документів, що забезпечують виконання зобов'язань з кредитування: дотримання визначеного нормативними документами НБУ порядку відкриття, ведення і закриття позичкових рахунків; наявність необхідних документів на відкриття позичкових рахунків;

3. Відповідність нормативним (рекомендаційним) документам і листам НБУ.

4. Правильність нарахування, оформлення і утримання відсотків за позичками.

5. Наявність простроченої заборгованості з кредитів та правильність її обліку:

– дотримання строків пролонгування ;

– своєчасне віднесення до простроченої заборгованості;

– нарахування відсотків за заборгованістю;

– оцінка стану і реальності простроченої заборгованості;

– правильність віднесення простроченої заборгованості до

сумнівної, небезпечної або безнадійної.

6. Своєчасність і правильність списання на результати діяльності безнадійно виданих кредитів:

– за рахунок резерву втрат за позичками;

– за рахунок власного прибутку, що залишається в розпорядженні банку (спецфондів).

При проведенні аудиту особливу увагу слід звернути на: нарахування відсотків за кредит та своєчасності їх погашення, класифікацію кредитів за рівнем кредитного ризику, правомірність та своєчасність використання резервів [4].

Організація аудиту кредитних операцій передбачає його здійснення у певній послідовності, за етапами:

· планування аудиту – необхідно зосередитись на таких аспектах, як: мета діяльності об'єкта, видах наданих послуг кредитного характеру; вибір специфічних видів діяльності, враховуючи межі кредитного ризику, стурбованість керівництва результатами роботи того чи іншого підрозділу банку; внутрішньому контролі кредитних операцій; визначення ресурсних вимог, необхідних для виконання запланованих завдань. Ознайомлення із зазначеною інформацією дає можливість аудиту розробити відповідну програму аудиторської перевірки;

· збір інформації та її аналіз – проводиться шляхом опитування керівництва та персоналу, вивчення документації, огляд діяльності підрозділу, аналіз даних та звітів, перевірки окремих рахунків. Матеріали узагальнюються внутрішнім аудитором за результатами попереднього ознайомлення з об'єктом аудиту;

· оцінювання робочої документації – на підставі національних стандартів аудиту, формуються судження та висновки. Даний етап забезпечує аудиторів першими відомостями та визначає напрям подальшої аудиторської роботи;

· верифікація – дає можливість пересвідчитись у справедливості попередньої оцінки, яка базується на тестуванні операцій, підтвердженні даних, анафазі та порівнянні, аналізі причин, які призвели до появи недоліків у роботі комерційного банку;

· підготовка та надання висновків та пропозицій – аудитор готує аудиторський висновок, в якому дає інформацію про виявлені під час перевірки найбільш важливі проблеми, ефективність системи контролю та надає рекомендації для покращення і підвищення якості системи внутрішнього контролю.

Аудитор повинен володіти методикою проведення аналізу бухгалтерської звітності, для того, щоб правильно зробити висновки про кредитну політику банку [1].

При аудиторській перевірці кредитних операцій існує можливість виникнення помилок:

– відсутність або недостатній розмір резерву на можливі збитки за

позичками;

– недостатнє обґрунтування виданих позичок;

– невірне нарахування відсотків;

– несвоєчасне віднесення прострочених позичок на призначений

для цього рахунок;

– юридична неправомірність кредитних і заставних угод і відносин і т. ін.

Служба аудиту банка має бути незалежною в своїй діяльності та забезпечувати ефективне здійснення перевірки кредитних операцій, оскільки аудитом охоплюються всі етапи процесу кредитування, що сприяє оптимізації здійснення даного виду активних операцій.

Список використаних джерел:

1. Закон України «Про банки і банківську діяльність» вiд 07.12.2000 № 2121-III //[Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://zakon.rada.gov.ua

2. Белоглазова Г. Н., Кроливецкая Л. П., Лебедева Е. А.// Аудит банков. –М.: Финансы и статистика, 2001. – 352 с.

3. Васюренко О. В. Облік і аудит у банках : навч. посібн. / О. В. Васюренко. – К. : Знання, 2008. – 325 с.

4. Смирнова Л. Р. //Банковский аудит. – М.: Финансы и статистика, 2001. – 448 с.