Мехеда Н.Г., Гладун Я.

Черкаський національний університет ім.Б.Хмельницького

Теоретичні основи формування прибутку на підприємстві

Прибуток підприємства — основний фактор його економічного та соціального розвитку, який відображає остаточну грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємств, їх фінансового стану. Важливість розгляду даної теми обумовлена теоретичними та прикладними аспектами вирішення цієї проблеми.

Питанням пов’язаним з трактуванням сутності прибутку займаються багато вчених і практиків, зокрема: А.М. Поддєрьогін, П.Т. Саблук, М.М.Павлишенко, М.Ф. Огійчук, І.О. Бланк, Ю.А. Гренченко, С. В.Мочерний, Е. А. Кузнєцов, М.І. Бєленкова та ін. Необхідність науково - обґрунтованого трактування змісту поняття «прибуток» цілком закономірна, оскільки він є чи не найважливішою економічною категорією, без вивчення якої неможливо визначити науковий підхід до вирішення концептуальних питань щодо підвищення ефективності виробництва.

Згідно із визначеннями запропонованим А.М. Поддєрьогіним, прибуток - одна з форм чистого доходу в умовах розвинутих товарно-грошових відносин, що виражає вартість додаткового і часткового необхідного продукту. За своєю величиною прибуток - це різниця між продажною ціною товару і витратами на його виробництво [1].

І.О.Бланк акцентує увагу, зокрема, на тому, що прибуток підприємства є головною метою підприємницької діяльності, критерієм ефективності конкретної виробничої (операційної) діяльності, внутрішнім джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його розвиток, головним джерелом зростання ринкової вартості підприємства і основним захисним механізмом від банкрутства [2].

Дослідження теорії прибутку свідчить, що широкого поширення набула концепція революції в доходах, яскравим представником якої є американський економіст Д. Гелбрей. Сутність даної теорії полягає в тому, що за умов, коли власники й підприємці дистанціюються від управлінських рішень, то управління підприємствами передається найманим менеджерам, що суттєво впливає на статутну діяльність підприємництва. Внаслідок цього, рушійним мотивом виробництва стає не прибуток, а задоволення потреб працюючих. На цій основі прибуток, як економічна категорія, нівелюється, відбувається вирівнювання доходів різних соціальних верств населення, які отримують доходи відповідно до участі кожного у процесі виробництва.

У сучасній економічній науці прибуток розглядається, як результат використання складових ресурсного потенціалу: землі, трудових ресурсів і основних засобів, які тісно пов'язані з результатами виробництва [4].

Прибуток, будучи метою фінансового-господарської діяльності будь-якого підприємства, виконує низку функцій:

1. Оцінююча функція полягає в тому, що прибуток є основним критерієм і показником ефективності діяльності підприємства. Наявність прибутку і його зростання, відповідний рівень прибутковості вказують на ефективність господарської діяльності підприємства;

2. Стимулююча функція прибутку полягає в тому, що він є джерелом приросту капіталу, рушійною силою відновлення виробництва, є джерелом соціальних благ для членів трудового колективу, а також джерелом сплати прямих податків до бюджету. Тому в отриманні прибутку зацікавлені як держава, так і підприємства.

3. Госпрозрахункова функція прибутку полягає в тому, що госпрозрахунок як основний метод господарювання підприємств передбачає не тільки покриття власних витрат доходами, а й отримання накопичень (прибутку) для стимулювання працівників і вирішення інших питань.

На формування прибутку впливають зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх відносять: природні умови, транспортні умови, соціально – економічні умови, рівень розвитку міжнародних зв’язків, ціни на виробничі ресурси та енергоносії, податкова політика держави, політико – правове середовище. До внутрішніх: основні: обсяг продажу, рівень витрат, структура витрат, асортимент, якість, ціна продукції, структура продаж; неосновні: цінові порушення, порушення умов праці, порушення стандартів якості, порушення податкового законодавства [3].

Розмір одержаного прибутку залежить від ціни реалізації і закупівлі товарів, кількості проданих товарів, різниці між доходами, витратами обігу і витратами від іншої діяльності. Вивчення дії цих факторів та їх прогнозування дає змогу забезпечити отримання планового цільового прибутку підприємства.

Отже, підсумовуючи вище написане можна зробити висновок, що прибуток - це головний кінцевий вартісний показник діяльності підприємства, який впливає на розвиток його внутрішньої та зовнішньої діяльності підприємства, на зростання власного капіталу, погашення заборгованості минулих періодів перед бюджетом та інших платежів, є головною метою та мотивацією до провадження діяльності підприємства.

Список використаних джерел

1. Поддєрьогін А.М. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. — К.: КНЕУ, 2001. — 460 с.

2. Бланк И. О. Управление прибылью / И. О. Бланк. – К. : Ника-Центр, 2003. – 752 с.

3. Данілов О.Д., Паєнтко Т.В. Фінанси підприємств у запитаннях і відповідях. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2011. - 256 с.

4. Митяй О. В. Теоретичні основи формування прибутку в сільськогосподарських підприємствах / О. В. Митяй // Електронне наукове фахове видання «Ефективна економіка». - 23.11.2011 р.