УДК 338.45

Ортіна Г.В.,

докторант Академії фінансового управління

Міністерства фінансів України

Ортина А.В.,

докторант Академии финансового управления

Министерства финансов Украины

Ortina G.V.,

doctoral student Academy of Financial Management

Ministry of Finance of Ukraine

ІННОВАЦІЙНА ОСНОВА ЗБАЛАНСОВАНОСТІ СТРАТЕГІЇ РОЗВИТКУ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРУ ЕКОНОМІКИ

Реальний сектор є основою економічного потенціалу країни. Лише конкурентоспроможність реального сектору економіки здатна забезпечити конкурентні переваги країни в цілому. Тому державні стратегічні документі, що розробляються, і законодавчі акти, процедури регулювання та заходи державної підтримки мають підпорядковуватися досягненню конкурентоспроможності реального сектора економіки. Головною метою структурних змін має бути підвищення технологічного укладу промислового виробництва для створення в країні більшої частки доданої вартості промислової продукції.

Показано, що пріоритетною в стратегічному управлінні реальним сектором економіки України є концепція інноваційної моделі, що відповідає сучасним траєкторіям розвитку вітчизняної економіки, які формуються на основі вертикальних і горизонтальних бізнес-структур, стратегічних альянсів і різного роду холдингів. Це відповідає теорії просування бізнесу в умовах глобалізації на світовому ринку.

Крім того, для досягнення стійкого економічного зростання необхідно забезпечити збалансовану реалізацію конкурентної і промислової політики. Основні цілі в цьому контексті промислової політики полягають в наступному: синергія ринку і держави - вимагається виробити таку програму реформ, яка сприяла б одночасному формуванню і ринкових, і державних інститутів; ефективне використання знань - найважливіший чинник переходу до ринку. Інституційні зміни вимагають часу. Якщо правильно використовувати знання, можна добитися значного прискорення темпів змін. Створення нових знань стоїть дуже дорого, тоді як їх копіювання і розповсюдження обходяться набагато дешевше. Саме знання, а не вкладення в основний капітал і вже тим більше не природні ресурси могли б привести в дію і підтримувати стійкі темпи зростання економіки; необхідність інституційних інновацій - стимулювання процесів взаємодії господарюючих суб'єктів. Щоб примусити знання працювати, перетворювати їх в продукти, що мають ринкову вартість, потрібно утілити їх в зміни в поведінці, будь то поведінка окремої особи, організації або суспільства в цілому.

Щоб розв'язати численні проблеми інноваційного зростання, середньострокова (3-5-річна) економічна стратегія уряду повинна будуватися виходячи з таких чотирьох принципів: збереження стійкої макроекономічної структури і ліберального торгового режиму; корінне поліпшення економічної ситуації, базою, що служить, для формування інноваційного клімату (дерегулювання); орієнтація на сприяння реформуванню економіки і полегшення доступу на ринки для всіх приватних агентів (горизонтальна промислова політика); управління (після ретельної оцінки) ходом реалізації галузевих ініціатив в сфері промислової політики (тих, які можуть спотворити відносні ціни, наприклад, стратегії прискореного формування промислових груп і конгломератів). Щоб реалізувати всі вказані принципи, необхідно не зіставлення, а взаємоув’язка промислової і конкурентної політики.

Література.

1. Горник В.Г. Державна політика забезпечення конкурентоспроможності національної економіки: умови, важелі та механізми: [монографія] / В. Г. Горник. – Донецьк: Юго-Восток, 2011. – 400с.

2. Кондрашов О.М. Промислова політика в Україні: теорія, методологія, практика управління: [монографія] / Кондрашов О.М. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 367 с.

3. Стратегічне управління інноваційною діяльністю як основа економічного безпеки національної економіки: [монографія] / М.В. Гаман, О.І.Дацій, І.О.Драган. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 281 с.