Історія/1. Вітчизняна історія

Сугак В. В.

Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

Історіографія дорадянського періоду з історії робітництва Південної України другої половини ХІХ – початку ХХ ст.

Як один із напрямків історичних досліджень історія робітництва спирається на певний масив історичних джерел, що необхідні для достеменного та цілісного розуміння життя та побуту промислових робітників. Коло літератури з історії робітництва умовно можна поділити на такі періоди: дорадянський (друга половина ХІХ - початок ХХ ст.), радянський (20-ті – 1991 роки) та сучасний (90-ті роки ХХ – початок ХХІ ст.).

Кількість робіт дорадянського періоду з історії робітництва Півдня України обмежена. Вивчення становища робітництва у Російській імперії почалося ще до революції 1917 р. У числі авторів, які в тій чи іншій мірі досліджували цю проблему в історичному плані, можна назвати В. І. Семевського, К. О. Пажитнова [3], В. В. Святловського[4], В. Тотоміанца [5], С. Бернштейна-Когана, А. Фінна - Єнотаєвського та деяких інших.

Першим узагальнюючим дослідженням становища робітничого класу Російської імперії була робота К. О. Пажитнова «Становище робітничого класу в Росії», спочатку опубліковане на сторінках журналу «Правда» (1905 р., № 5 - 12 ) і потім вийшло двома окремими виданнями в 1906 і 1908 рр. У монографії видання 1908 р. К. О. Пажитнов послідовно за трьома періодами (1861 - 80- ті роки, 80- ті роки - 1904, 1905 - 1907 рр.) розглядав питання чисельності та складу робітників, виробничих і санітарних умов праці, робочого дня, заробітної плати, житлових умов, травматизму та забезпечення калік, фабричного законодавства і страйкового руху. При цьому кожний наступний період висвітлювався менш докладно, ніж попередній (обсяг відповідних глав – 162, 108 і 34 сторінки). Досліджуючи зміни умов праці та побуту робітників з середини 80- х рр. XIX ст. по 1904 р., К. О. Пажитнов дійшов висновку, що у фабрично - заводської промисловості номінальна заробітна плата за останні 15 - 20 років зросла, хоча й важко визначити точно розмір цього зростання.

Але звідси ні в якому разі не можна робити висновок, що зросла і реальна плата, бо одночасно збільшилася і дорожнеча життя, констатувалося загальне погіршення житлових умов. Промислові центри виявилися абсолютно непідготовленими до виконання завдання: забезпечити робітничому люду задовільні в санітарному відношенні умови існування. На цьому ґрунті й виросли страшний бруд та тіснота в містах і фабричних селищах – антисанітарні житла, переповнення приміщень та квартирне лихварство.

У 1908-1914 рр. К. О. Пажитновим, крім другого видання монографії, був опублікований ряд робіт, де враховувались дані про становище робітництва після першої російської революції [2]. З’явилися і роботи інших вище названих авторів. Сучасні рецензенти вказували, що автори зібрали великий матеріал, але аналітична сторона в роботах була найбільш слабким місцем.

Всі автори констатували поліпшення становища робітництва, якого він домігся в результаті революції 1905 - 1907 рр.: підвищення не тільки номінальної, а й реальної заробітної плати при скороченні робочого дня. Щоправда, надалі завоювання в галузі заробітної плати внаслідок підвищення цін на предмети першої необхідності були зведені нанівець. Завоювання 1905 - 1906 рр. щодо заробітної плати виявилися вже в 1909 р. подорожчанням життя. При цьому більшість авторів, розглядаючи питання у вузьких рамках 1908 - 1909 рр., коли в промисловості тривала депресія, розширено тлумачили дуже обмежені дані, до того ж не враховуючи в своїх висновках ряд факторів (наприклад, зміну робочого часу).

К. О. Пажитнов писав у книзі «Деякі підсумки і перспективи в області робочого питання в Росії» (СПб., 1910 р.), що робітничого класу після революції 1905 - 1907 рр. не вдалося скористатися плодами своїх завоювань в 1905 р., завдяки надзвичайній кількості прогульних днів, фактичний заробіток не збільшився, між тим як товарні ціни зросли : у 1906 і 1907 рр. плата значно підвищилася, але підвищення цін на предмети споживання (тварини і хлібні продукти ) йшло ще швидше. У 1908 р. зростання товарних цін припинилося.

У цілому ж в дореволюційній літературі краще за інших отримали висвітлення питання тривалості робочого дня, номінальної заробітної плати, житлових умов і деякі інші [1],[4]. Незадовільно або зовсім неопрацьованими залишалися питання реальної заробітної плати, харчування, забезпечення предметами першої необхідності, бюджетів робітників, співвідношення робочого і вільного часу, що представляють особливий інтерес для характеристики рівня життя робітництва.

У хронологічному відношенні гірше інших періодів були висвітлені 60- ті – початок 70 - х рр. XIX ст. і напередодні першої світової війни, що обмежувало можливості зіставлень. Багато недоліків у дослідженнях виникали через стан джерел. До цього слід додати вкрай неточні, занижені відомості офіційних джерел про розміри штрафів, тривалість понаднормового часу. У дорадянської літературі ці показники рідко піддавалися аналізу і критиці.

Отже, констатуємо, що у роботах дорадянського періоду інформації про промислових робітників Південної України незначна кількість і стосується вона формування робітництва як окремого прошарку та вибірково висвітлює окремі сторони його життя.

Література:

1. Пажитнов К. А. Жилищный вопрос на Западе и в России // Вестник Европы. – 1911. – № 8. – С. 286-298.

2. Пажитнов К. А. Очерки по истории рабочего класса на Украине. – Х. – Держвидав України, 1927. – 236 с.

3. Пажитнов К. А. Положение рабочего класса в России. Т. 2. – Л.: Путь к знанию, 1924. – 296 с.

4. Святловский В. В. Квартирный вопрос. – СПб.: Тип. Стасюлевича, 1898. – 279 с.

5. Тотомианц В. Экономическое положение рабочего класса в России // Образование. – 1906. – № 4. – С. 84-123.