Сабіщенко Олександр

Студент 1 курсу, 1304 групи, факультету комп’ютерних наук і економічної кібернетики Національного університету біоресурсів і природокористування України, м. Київ.

ІСТОРИКО-ГЕРОЇЧНЕ МИНУЛЕ БІЛОЦЕРКІВСЬКОГО ПОЛКУ ДОБИ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ ВІЙНИ

СЕРЕДИНИ XVII СТОРІЧЧЯ

В історії України період ХVII – початок ХVIII ст. характеризується посиленням впливу українського козацтва у політичному житті України. Особливо це проявилось під час Національно-визвольної війни українського народу в середині ХVII ст., коли козацтво стало в Україні провідним станом.

Метою даної роботи є об’єктивне висвітлення історії Білоцерківського козацького полку та визначення його ролі і місця в боротьбі за державність правобережного козацтва у середині ХVІІ століття.

Козацька проблематика завжди викликала дослідницький інтерес. Розвиток українського козацтва, та його участь у суспільних і військових подіях весь час знаходяться під пильною увагою дослідників (праці О. Антоновича, С. Яворницького, І. Крип’якевич, В. Сергійчука, Ю. Мицика, В. Смолія, В. Степанкова, І. Стороженка, В. Кривошея, В. Щербака).

Історія Білоцерківського полку - одна з найгероїчніших сторінок вітчизняної історії. Білоцерківський полк був заснований у 1625 році, як один із реєстрових полків України.

Білоцерківський полк разом з Чигиринським, Черкаським, Переяславським, Корсунським та Канівським полками входив до складу Війська Запорізького. Полк брав участь у бойових походах на Молдавію та Росію, ніс охорону південних кордонів Речі Посполитої та сторожову службу на Січі.

Білоцерківський полк, брав участь у всіх етапах воєнних дій в період Національно-визвольної війни. Як свідчать документи, мешканці краю брали участь у всіх подіях, що розгорнулися після перемог української армії Богдана Хмельницького під Жовтими Водами (21.04.1648) та Корсунем (24.05.1648), коли була фактично знищена польська окупаційна армія в Україні та склалися сприятливі умови для подальшого розгортання Національно-визвольної боротьби українського народу [1].

Білоцерківський полковник Іван Гиря взяв на себе повноваження не лише військового полковника але й «адміністратора прикордоння», проте потрапивши у полон, він загинув. Місце полеглого полковника в 1949 році зайняв Іван Попович. Після нього в 1649 році полк прийняв Михайло Громика. Цей полковник належав до старшин козацького реєстру, які брали участь у всіх військових подіях, що відбулися в 1649 році та найбільших битвах 1651 року [3].

У битві під Зборовом у складі української армії брав участь і Білоцерківський полк з полковником Михайлом Громикою [4]. На території Білоцерківського полку, як і на територіях інших полків відбувалися зміни в адміністративно-територіальному устрої. Білоцерківський полк став військовою і адміністративно-територіальною одиницею. Це привело до адміністративного поділу Білоцерківщини на сотні. Полково-сотенний устрій давав можливість гетьману України оперативно комплектувати козацьке військо [6].

В 1649 р. за реєстром козацького війська Білоцерківський полк поділявся на 23 сотні: першою за списком значилася сотня полкова. Першим у реєстрі полку значився полковник, а далі окремим списком сотні, в кожній з яких першим значився сотник. За кількісним складом сотні були неоднакові. За реєстром 1649 року в Білоцерківському полку було 2990 осіб [3].

Білоцерківський полк у той час межував на півночі з Київським полком, на півдні – з Корсунським, на сході – з Канівським і на заході – з Брацлавським та Уманським полками. Після укладення Зборівського договору у 1649 р. кардинально змінилася система адміністрування Білоцерківщини [2]. Польські адміністративні посади державного управління були замінені козацькими. На чолі Білоцерківського полку був полковник, якого призначав сам гетьман. Білоцерківськими полковниками в роки Національно-визвольної війни 1648-1657рр. були: Хмеленко Ярема, Іван Гиря, Іван Попович, Михайло Громика, Курманчук Самійло, Сава Москаленко, Клиша Ясько, Семен Половець, Данило Гиря, Москаленко Макар, Матвій Положний, Яцько Клиша, Яків Люторенко, Москаленко Сава, Данило Гиря [4]. Полковник призначав полковий уряд, до складу якого входили писар, суддя, обозний, осавул і хорунжий, які очолювали сотники, вибрані на козацькій раді. Крім сотника, сотенний уряд складався з писаря, отамана, осавула і хорунжого.

Білоцерківський козацький полк був основною ударною силою та організаційним ядром українського війська. Полк відзначився у битва: під Берестечком - червень 1651 р., Білою Церквою в вересні 1651 р., у розгромі польських легіонів під Батогом в травні 1652 року та Жванецькій облозі 1653 року.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що історія Білоцерківського полку віддзеркалює події, що проходили на Правобережній Україні XVII ст. Білоцерківські козаки брали участь майже в усіх військових подіях того часу. Білоцерківський реєстровий полк як військова одиниця в складі збройних сил Речі Посполитої був створений в межах території Білоцерківського староства. Його землі були одним із центрів зародження українського козацтва, де вдавалося встановити контроль над місцевим населенням.

Література:

1. Документи Богдана Хмельницького. 1648 - 1657. – К.: Видавництво АН УРСР, 1961.

2. Дорошенко Д. Гетьман Петро Дорошенко: Огляд його життя і політичної діяльності. – Нью-Йорк, 1985.

3. Костомаров Н.И Гетьманство Ивана Выговского и Юрия Хмельницкого. // Исторические монография исследования Николая Костомарова. – СПБ, 1876.

4. Кривошея В. Генеалогія українського козацтва. – К., 2002.

5. Мицик Ю. Визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст. у світлі тогочасної польської історико-мемуарної літератури. – Р., 1994.