Юзефович Марія

Студентка 1 курсу, 1304 групи, факультету комп’ютерних наук і економічної кібернетики Національного університету біоресурсів і природокористування України м. Києва

КОРОСТИШІВ – ВІДРОДЖЕННЯ З ПОПЕЛУ

Моє рідне місто Коростишів, місто, яке має таку цікаву захоплюючу історію, культуру та чудових жителів. Метою даної статті є дослідити історію мого рідного міста Коростишева після Другої світової війни. Історію даного міста досліджувало багато істориків та археологів але поміж з всіх найбільше запам’яталися та дійшли до нашого часу публікації краєзнавців Я. Галайчука про археологічні пам’ятки по берегах Здвижа, Ф. Луза про легендарне давньоруське місто Ковбиж, М. Бродацького про найдавніший Коростишів, В. Єршова з минувшини довкілля XVII-XIX ст., С. Тхоржевського документальна повість «Кардиатрикон» тощо.

Війна – важка, виснажлива – залишила по собі в районі страшну руїну. Ворог понищив усі промислові підприємства, великої шкоди було завдано закладам освіти, культури, охорони здоров’я, колгоспам. Відбудовувати ж поруйноване протягом 1944-1945 рр. випало переважно жінкам, літнім людям і підліткам. За два з полониною роки окупації району було зруйновано і пошкоджено 286 колгоспних будівель. З 70-ти тракторів, що були в МТС у 1941 році, залишилось - 32 і ті потребували значного ремонту. За згаданий період було знищено 212 гектарів садів, 242 - хмелеплантацій, зруйновані майже всі тваринницькі ферми, зведено громадське тваринництво. Кількість корів у людей за цей час зменшилась більш ніж у двічі, свиней і овець більш ніж в 10 разів. З 8453 дворів, які нараховувались у районі до війни залишилось 7887. Повністю було спалено 5 шкіл. Значних руйнувань зазнали паперова та бавовняна фабрики, районні лікарня та поліклініка.

Незважаючи на значні труднощі з району тільки за перші місяці після визволення було в фонд Червоної Армії направлено 4501 центнери хліба, 1500 тонн картоплі, 63 тонни м’яса, 110 тонн сіна.

Життя у місті та й селах потроху налагоджувалося. Вже в січні 1944-го почала виходити районна газета «Коростишівська правда», а у березні — розпочались заняття у педшколі, 40 школах та 2 інтернатах для сиріт. Відновили свою роботу районна бібліотека і кінотеатр. Влітку 1944-го запрацювали цехи промкомбінату, де шили одяг, взуття, варили мило для потреб жителів міста і району.

У серпні ж продукцію виробляли вже 20 підприємств міста, в т. ч. спиртовий і лісозаводи, гранітний кар’єр, маслозавод, млин, хлібопекарня, меблева фабрика.

Наприкінці травня 1945 року стала до ладу паперова фабрика. Десятки робітників виконували свої виробничі завдання на 150-200 процентів.

Значна робота була проведена на бавовняній фабриці. Протягом 1944-47 рр. тут було споруджено приміщення прядильного, ворсувального та фарбувального цехів, введено в дію нове устаткування. І вже у 1950-ім обсяги виробництва продукції зросли на фабриці в порівнянні з 1946 роком на 422 проценти.

У 1946-ім поблизу Коростишева було виявлено родовище бурого вугілля, а через рік почалось будівництво першої шахти. Перші 6,4 тисячі тонн вугілля шахта видала на-гора у 1949-ім.

В 1947 році становище в сільському господарстві дещо поліпшилось, хоч врожайність залишилась низькою 5,5 цнт. з га, але це було в два рази більше ніж в 1946 році. З 1947 по 1950 роки поголів’я великої рогатої худоби збільшилось на 145 процентів, в тому числі корів на 500 процентів свиней на 150%.

Вже в 1949 році валовий урожай зерна досяг довоєнного рівня, а врожай картоплі в 1950 році перевищив врожай 1947 року в три рази.

В 1950 році відбулось укрупнення колгоспів, з 73 їх стало 31. В середньому на 1-колгосп припадало 1200 га землі, коли до об’єднання в 14 господарствах було до 200 га, та й кількість дворів на колгосп налічувалось 300-1100, до об’єднання в 34 господарствах було 25-100 дворів.

У жовтні 1950 року валове виробництво промислової продукції у районі досягло довоєнного рівня, окремі підприємства мали ще кращі показники.

Так, промкомбінат виробив продукції в 2,5 раза більше, порівняно із 1947 роком. В рахунок 1951 року працювало Коростишівське шахтоуправління. У місті вироблялись тканини, ковдри, папір, спирт, одяг, вози, гранітні вироби.

З 1947 по 1950 рік тут було збудовано 3 двоповерхові будинки, 23 котеджі для робітників і службовців, 221 хату. Продаж промислових товарів за цей же період збільшився в 3,4 раза.

Досягнення коростишівців за післявоєнні роки були представлені на сільськогосподарсько-промисловій виставці, яка відкрила свої павільйони 1 жовтня 1950 року в міському парку. Великі зміни відбулись і на інших підприємствах міста. Технічну реконструкцію і розширення виробничих площ було проведено на бавовняній і паперовій фабриках, спиртовому заводі.

Отже, ми повинні не забувати про героїзм наших співвітчизників, про те що вони віддали своє життя за те, щоб ми могли спокійно жити і ні в чому не потребувати.

Література:

1. Книга Пам’яті України. Житомирська область. - Т. 3. – Житомир: Редакційно-видавниче державне підприємство «Льонок», 1997. - 656с.

2. Баграмян І.X. Так починалась війна. / І.X. Баграмян – К.: Політвидав України, 1988, - 252 с.

3. Історичні дані від вчителя історії Макаревич Л.О.

4. Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — 727 с.