Бондар Надія

Студентка ФАМ, І-й курс, 2-га група Національного університету біоресурсів і природокористування України м. Києва.

Тетіївщина – земля з великою історією

Досліджуючи етапи розвитку Тетіївщини, я поставила за мету якомога більше дізнатися про Тетіївський край і дослідити долю цієї землі у кожній з історичних епох, починаючи з первісної доби і закінчуючи ХХ ст.

У ході дослідження переді мною постало завдання висвітлити найбільш визначні періоди життя тетіївчан, пізнати їх войовничий дух, незламний характер та велику снагу до перемоги, і ще більше усвідомити те, що без минулого не може бути майбутнього. В даній роботі я досліджувала Тетіївський край в періоди первісного суспільства, національно-визвольної війни Українського народу середини ХVІІ століття, гайдамацького руху, голодомору та Великої Вітчизняної війни.

Тетіївщина — мальовнича земля — справжня перлина Київщини, що розташована в південно-західній її частині. Тетіїв — центр району, місто зі стародавньою історією. Назва міста походить від імені половецького князя Тетія, згадуваного в літопису під 1185 р. серед половецьких князів, захоплених у полон коаліцією князів Русі. Однак, за місцевими переказами, давня назва міста — Тимошня. У ньому жили греки, які збудували свою церкву. Сліди укріплень цього міста ще в XIX ст. були помітні на лівому березі ріки Роськи.

Знайдені знаряддя праці підтверджують, що на території сучасного Тетієва ще за доби бронзи (II-I тисячоліття до н.е.) жили люди. Поблизу міста є чотири кургани, а в самому місті збереглися залишки валу від стародавнього городища. У XII ст. Тетіїв не раз зазнавав нападів кочівників, а пізніше був повністю зруйнований монголо-татарами. Наприкінці XVI та в першій половині XVII ст. біля містечка виникли села Слобода, Плоханівка, Снігурівка, що й нині входять до Тетієва. Так він став центром значного староства та великого магнатського землеволодіння.

В 1606 році Тетієву було надано Магдебурзьке право, згідно якого впроваджувалось міське самоврядування, а міщанам надавались певні привілеї в ремісничо-промисловій та торговій сфері діяльності.

Тетіївці брали активну участь у визвольній війні 1648-1654 років. Вони сформували сотню козаків на чолі з Феськом Федченком і хорунжим Стасем. Сотня входила до Білоцерківського полку, що в 1648 році визволив Тетіїв.

Під час походу на Волинь через Тетіївську землю проходили війська Богдана Хмельницького, а сам він навіть, зупинявся в Тетіїві.

Тетіївці були активними учасниками гайдамацького руху. 19 липня 1768 року гайдамацький загін на чолі з козаком Серединенком оволодів містечком, розправився з польською шляхтою, а здобуте майно роздав бідним. Після приєднання місцевих жителів до загону утворилось ще кілька повстанських підрозділів. Загін на чолі з тетіївським козаком Фульгульцем зайняв П’ятигори, Кашперівку, Жашків і Житники, а загони Дзяченка і Пташника здобули Погребище і Борщагівку. Повстання було придушене російськими військами, посланими Катериною ІІ. Польська шляхта вчинила жорстоку розправу над повсталими. Було страчено близько 1000 тетіївців, учасників повстання. На місці поховання між Тетієвом і Росішками виросла висока могила.

Тетіївщина тяжко пережила голодомор 1932-1933 років. У грудні 1931 року вийшов перший номер районної газети «Ленінським шляхом», яка стала «рупором» радянської влади і на своїх сторінках ганьбила всіх, хто не хотів погоджуватися зі змінами та всіляко підносила активістів колективізації.

Коли восени 1932 року на виконання доведеного нереального плану хлібозаготівель з колгоспних комор було вилучено все до зернини, хліб і продовольчі запаси почали відбирати без розбору у всіх селян.

В період Голодомору 1932-1933 років в Тетієві померли 1800 чол., в т.ч. близько 800 дітей. На жаль, лише частину з померлих по прізвищах змогли пригадати очевидці трагедії, які дожили до наших днів.

Значних втрат принесла і Велика Вітчизняна війна, яка докотилася до Тетіївщини в липні 1941 року.

17 липня 1941 року було окуповане місто Тетіїв. Почалася жорстока розправа з комуністами. На території району був встановлений «новий порядок». Нацисти грабували населення, забирали у них худобу та продукти харчування, силою та погрозами примушували працювати на полях та підприємствах для отримання продукції, що вивозили до Німеччини.

В ніч з 31 грудня 1943 на 1 січня 1944 року радянські воїни 240-ї та 155-ї стрілецьких дивізій звільнили Тетіїв… Відступаючи, фашисти намагалися знищити все, що лишилось.

На фронтах Великої Вітчизняної війни полягло 3400 воїнів-тетіївчан. Усі вони навічно занесені в «Книгу пам’яті України».

Отже, з усього вище сказаного можна зробити висновок, що така не виразна і не всім відома Тетіївщина насправді є краєм з давньою та багатою історією. Життя продовжується. І я впевнена, що ще багато нових сторінок буде вписано в історією цього благодатного краю.

Література:

1. Борисенко В.Й. Курс української історії. З найдавніших часів до XX ст.: Навч. посіб. - К, 1996. - 560 c.

2. Голод 1921-1923 років в Україні. Збірник документів і матеріалів. - К., 1993. - 125 с.

3. Історія міст і сіл Української РСР. Київська область / Ф.М. Рудич (голова ред. колегії) та ін. — К.: Гол. ред. УРЕ, 1971. — 792 с.

4. Копельницький О.В. Довідник патріота «Тетіїв і Тетіївщина» - Тетіїв, 2012. - 60 с.