Федоренко А.А. ассистент кафедры украинского, английского и латинского языка им.М.О. Драй-Хмары

Лещенко В.О. – студент ІІ курсу педагогічного факультету

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Державна символіка України

Згідно з Конституцією України, державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України та Державний Гімн України. У даній роботі описані значення та історія виникнення і змін державних символів України в різні часи.

Согласно Конституции Украины, государственными символами Украины являются Государственный Флаг Украины, Государственный Герб Украины и Государственный Гимн Украины. В данной работе описаны значение и история возникновения и изменений государственных символов Украины в разные времена.

According to the Constitution of Ukraine, the state symbols of Ukraine are the State Flag of Ukraine, the State Emblem of Ukraine and the National Anthem of Ukraine. This article describes the meaning and history of nascence and changes of state symbols of Ukraine at different times.

Знання державної символіки та її історії безперечно є актуальною проблемою в сучасній Україні. Кожен свідомий українець повинен знати офіційні символи свого народу для якісного представлення своєї Батьківщини іноземцям. Знання цих символів є невід’ємним фактором патріотизму. А патріотизм, як відомо, веде до національної єдності і соборності, наслідком чого стає могутня і конкурентна держава.

Державний Герб України

19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято. Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам'ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор'я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до 30 теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо). За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Уперше спроба конституційно оформити Тризуб як державний герб була зроблена у травні 1920 у проекті Конституції, розробленому Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге – спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

19 лютого 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним гербом незалежної України золотий Тризуб на синьому щиті – національний символ українців часів визвольних змагань ХХ століття. Проект герба, затверджений Верховною Радою, був розроблений групою українських геральдистів – Андрієм Гречилом, Олексієм Коханом та Іваном Турецьким. Постанова визначала Тризуб малим гербом України, вважаючи його головним елементом великого герба. Зображення герба мусило розміщуватися на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ. Документ також мав додаток, в якому містилися кольорове, чорно-біле та схематичне зображення герба із вказаними пропорціями щита і тризуба.

28 червня 1996 року була прийнята Конституція України, яка у Статті 20 проголошувала Тризуб головним елементом великого Державного герба України. Тризуб визначався як знак княжої держави Володимира Великого і малий Державний герб України.

Державний прапор України

Державний прапор України – стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, які символізують чисте синє небо над жовтим полем пшениці. Співвідношення ширини прапора до його довжини 2:3.

Жовтий (золотий) і синій кольори використовувалися на гербі Руського королівства ХІV століття. Вони також вживалися на гербах руських земель, князів, шляхти і міст середньовіччя і раннього нового часу. У XVIII столітті козацькі прапори Війська Запорозького часто вироблялися з синього полотнища із лицарем у золотих чи червлених шатах, із золотим орнаментом та арматурою. У 1848 році українці Галичини використовували синьо-жовтий стяг як національний прапор. У 1917–1921 роках, під час української революції, цей стяг був державним прапором Української Народної Республіки й Української Держави. Впродовж ХХ синьо-жовтий прапор слугував символом українського національного опору проти комуністично-радянської окупації. У 1991 році, після розвалу СРСР, цей прапор де-факто використовувався як державний стяг незалежної України. 18 вересня 1991 року Президія Верховної Ради України юридично закріпила за синьо-жовтим біколором статус офіційного прапора України.

23 серпня в Україні щорічно відзначають День державного прапора.

За поширеними легендами, прапором УНР ніби був жовто-блакитний стяг (жовта смуга зверху). Однак насправді протягом 1917 року в Україні порядок кольорів на прапорі не був остаточно усталений і використовували обидва варіанти – і з верхньою блакитною смугою, і з жовтою. Однак в кінці 1917 та на початку 1918 року було затверджено низку морських і службових прапорів, на яких верхня смуга була блакитною.

За часів Гетьманату Павла Скоропадського 1918 року порядок кольорів не зазнав змін. Іноді помилково Скоропадському приписується «перевертання кольорів». Аналогічний порядок прийняла й ЗУНР, проголошена в листопаді 1918 року, але верхня смуга визначалася як «синя», а не «блакитна».

Після повалення Гетьманату в грудні 1918 року уряд УНР залишив прапор без змін, таким чином остаточно закріпивши теперішній порядок смуг. У 1920р. верхню смугу, з огляду на низьку світлостійкість блакитного кольору, також почали вживати синьою. Після поразки українських держав виникли непорозуміння між прихильниками синьо-жовтого і жовто-синього порядку поєднання кольорів, які закінчилися постановою Української Національної Ради від 27 червня 1949 року, яка відзначала, що до остаточного виготовлення державних емблем незалежної влади в Україні національний прапор буде синьо-жовтий.

Карпатська Україна в березні 1939 року прийняла такий же порядок смуг – синя над жовтою. Той самий порядок смуг був і на прапорі, який підняли у Львові в 1941 році з ініціативи ОУН(б). Натомість протилежний порядок смуг використовували структури, ініційовані ОУН(м), у тому числі й дивізія «Галичина», а також Українське Визвольне Військо (УВВ).

Зрештою саме синьо-жовтий порядок закріпився як основний і саме його було офіційно прийнято в незалежній Україні 28 січня 1992 року.

Державний гімн України

Державний гімн України – один з головних державних символів України поряд з прапором і гербом. Державним гімном є перший куплет та приспів пісні «Ще не вмерла України і Слава, і Воля», слова Павла Чубинського, музика Михайла Вербицького. Офіційно його «Музичну редакцію» ухвалила Верховна рада України 15 січня 1992 року; слова гімну затверджено законом «Про Гімн України» 6 березня 2003 року.

Створення українського гімну бере початок з осені 1862 року, коли на одній з вечірок у Павла Чубинського, українського етнографа, фольклориста та поета, сербські студенти, що навчалися в Київському університеті, співали патріотичну пісню, в якій згадувався цар Душан і в приспіві були слова «срце бије и крв лије за своју слободу» (або «срб се бије и крв лије за своју слободу…»). Чубинському пісня дуже сподобалася, і він раптом подався в іншу кімнату, а через півгодини вийшов звідти з готовим текстом пісні «Ще не вмерла Україна», яку тут же проспівали на сербський мотив. Деякі дослідники вважають, що на написання також вплинули мотиви мазурки «Jeszcze Polska nie zgineła…», яка згодом стала польським гімном. «Марш Домбровського» на той час був популярним серед народів, що боролися за незалежність (уже за кілька місяців після написання вірша Чубинського, почалося січневе повстання). Зокрема, на мотив цієї польської пісні словацький поет Само Томашек написав пісню «Гей, Слов'яни», що була гімном Югославії у 1944–2003 роках. Інша відома версія цієї пісні – болгарська «Шуми Марица», яка стала гімном Болгарії у 1886–1944 роках.

Поширення цього вірша серед українофільських гуртків, щойно об'єднаних у Громаду, сталося дуже швидко. 20 жовтня того ж року шеф жандармів князь Долгоруков дав розпорядження вислати Чубинського «за шкідливий вплив на розум простолюду» («за вредное влияние на умы простолюдинов») на проживання в Архангельську губернію .

Перша публікація вірша Павла Чубинського — у львівському журналі «Мета», 1863, № 4. Отримавши поширення на Західній Україні, вірш не пройшов повз увагу релігійних діячів того часу. Один із них, отець Михайло (Вербицький), знаний композитор свого часу, захоплений віршем Павла Чубинського написав музику до нього. Вперше надрукований у 1863р., з нотами – у 1865р., вперше почав використовуватись як державний гімн у 1917 році.

Список використаних джерел

1. Конституція України.

2. Грудень 1917 року. Перший грошовий знак УНР - 100 карбованців. – Історична Правда: Як мала виглядати гривня. Ескізи проектів 1990 их.

3. Постанова Верховної Ради України «Про Державний прапор України».

4. Загадки «прапорних» постанов Верховної Ради. Костянтин Назаренко, правник, громадський діяч.

5. «Синьо-жовтий чи жовто-блакитний? Міфи про «перевернутий» прапор». Андрій Гречило.

6. «Іван Франко і національно-визвольна боротьба сербів у 70-их роках XIX ст.». Іван Ющук.