Чіжова Н.В.

НТУУ «КПІ», Україна

Компетентнісний підхід при формуванні професійної мобільності майбутніх фахівців

Запровадження нових освітніх технологій зумовлене зростаючими вимогами до випускників вузів. Для молодих спеціалістів вже не достатньо тільки володіти певним набором знань, їм необхідно вміти гнучко застосовувати набуті знання та самостійно поглиблювати їх. Безумовно компетентнісний підхід у навчанні спрямований на формування у студентів певних компетентностей, а не просто засвоєння окремих знань та умінь. Отже запровадження компетентнісного підходу у вищу освіту та визначення її якості рівнем сформованості певних компетентностей демонструє перехід від академічних норм оцінки до зовнішньої оцінки професійної і соціальної підготовленості випускників.

Під компетенціями розуміють знання, уміння та навички, набуті студентом в процесі навчання. Компетентність – володіння певними компетенціями, синтез особистісних якостей майбутнього спеціаліста, що включає готовність до використання знань, умінь та досвіду в професійній сфері. На думку І. А. Зимньої основними характеристиками компетентності є: готовність до прояву компетентності (мотиваційний аспект), володіння знанням змісту компетентності (когнітивний аспект), досвід демонстрації компетентності в різноманітних стандартних та нестандартних ситуаціях( поведінковий аспект), ставлення до змісту компетентності та об’єкту її застосування (ціннісно - змістовний аспект), емоційно – вольова регуляція процесу та результату проявлення компетентності [ 1 ].

Під професійною компетентністю розуміють професійну підготовленість та здатність спеціаліста виконувати завдання і обов’язки повсякденної діяльності.

Професійна мобільність – це сформована властивість особистості, її готовність та здатність опановувати будь-які професійні нововведення та прагнення до зміни виду професійної діяльності. Це – інтегративна характеристика особистості, що визначає успішну адаптацію до умов ринку праці та полікультурного середовища, готовність до вертикальних і горизонтальних кар'єрних переміщень і конкурентоспроможність майбутнього фахівця. Професійна мобільність являє собою інтеграцію когнітивного, діяльнісного та аксіологіческого аспектів. Знаннєва основа професійної мобільності майбутнього спеціаліста складається з предметних, комунікативних, лінгво-культурологічних, спеціальних знань і здатності до їх швидкого переносу. Діяльнісна основа передбачає наявність репродуктивних, продуктивних, творчих, міжкультурних, професійних умінь і готовність до оперування ними. Аксіологічна основа включає розвиток системи орієнтацій на професійні та універсальні цінності.

Для оптимізації формування професійної мобільності необхідно виділити особистісні характеристики майбутнього спеціаліста, а саме: активність, креативність, гнучкість, комунікативність, адаптивність, відкритість новому.

Зробимо спробу визначити взаємозалежність між компетентністю та професійною мобільністю майбутнього фахівця. Відзначимо, що в науково-педагогічній літературі представлені різні точки зору щодо їх співвідношення. Деякі дослідники вважають професійну мобільність компонентом професійної компетентності ( С. Є. Капліна , О. А. Малигіна ). Інші науковці (Л. А. Амірова, Л. В. Горюнова, О. М. Дементьєва, Ю. І. Калиновський, І. Г. Шпакіна) визначають професійну мобільність, як умову формування професійної компетентності. Б. М. Ігошев зазначає, що для професійної компетентності характерна спрямованість на конкретну професійну діяльність, в той час як професійна мобільність передбачає готовність фахівця до зміни сфери професійної діяльності. Існує також думка, що між компетентністю і професійною мобільністю існує тісний взаємозв'язок (А. Ю. Львів , В. А. Солоненко ) [ 2 ].

Ми вважаємо, що професійна мобільність і компетентність взаємозалежні. Ключові та професійні компетенції, складові фундаменту професійної компетентності, є чинником формування професійної мобільності, яка в свою чергу сприяє формуванню професійної компетентності. Ключові компетенції відображають загально професійний характер діяльності й особистості фахівця і характеризують міжкультурні та міжгалузеві знання, вміння та здібності, необхідні для адаптації та діяльності в різних професійних сферах.

Як стверджує Л. П. Меркулова, адаптація – це сукупність реакцій, які лежать в основі пристосування спеціаліста до незвичних умов життя та діяльності. Вона пов’язана з цілями та задачами цієї діяльності, включає в себе не тільки процесуальні характеристики, а й психічні стани, які відображають ефективність процесу – адаптованість. Адаптивність – здатність швидко адаптовуватись, є психологічною основою професійної мобільності [ 3 ]. Володіння комунікативними компетенціями та насамперед знання інших мов для сучасного спеціаліста є однією з основних умов адаптації та виживання в сучасному полікультурному суспільстві.

Отже професійна мобільність є невід’ємна складова професійної компетентності і, маючи складну структуру, може бути ефективно сформована при компетентнісному підході в навчанні.

Література:

1. Зимняя И. А. Ключевые компетенции – новая парадигма результата современного образования // Интернет-журнал «Эйдос». – 2006. – 5 мая

2. Мерзлякова Н.С. Формирование профессиональной мобильности студента в контексте компетентностного подхода [ Електронний ресурс] / Н.С. Мерзлякова // Издательства « Грамота». – с. 68 – 71. Режим доступу до статті :

www. gramota. net

3. Меркулова Л. П. Формирование профессиональной мобильности специалистов технического профиля средствами иностранного языка: дис. …доктора пед. наук : 13.00.08/ Меркулова Людмила Петровна. – Самара, 2008. – 454с.